Про тих, хто ще щось пише
(звісно жарт)

Що прозаїк, що поет всі з одного тіста,
Всі хто пише і творить, усі хочуть їсти,
Голод тітка не чекає, вона з нетерплячих,
І не любить, як усі лестощів телячих.

Тому нині ти вставай, став на цьому крапку,
Грабельки до рук бери, а ще свою тяпку,
Дибай прямо на город, а можна й на дачу,
І показуй, як умієш там митецьку вдачу.

Вже по осені ти будеш ЕГО своє тішить,
Як в коморі врожай буде, а банки по нішах,
Свою Музу відпусти, хай перепочине,
Прийде час й вона з віршом до тебе прилине.

Шевченко В.М.
05.05.2023 р.
Василь Шевченко

Осінь шепоче про хмари
Сірого кольору знак.
Зелень вже скоро зів’яне,
Квіти погаснуть в полях.
Тільки я зовсім не хочу
Сумних, без сонячних днів,
Осінь, прийди чарівною
В сяйві барвистих вогнів!
Клени вже стали, як щастя,
Золотом вкрилась трава,
Хай зацвітуть хризантеми,
Айстрам настала пора.
Я посміхаюсь до Сонця,
Вітер приносить слова
Це по землі українській
Знову ступає вона.
Хто ти? І як тебе звати?
Славна, така чарівна.
В місячнім сяйві купалась
Слідом за нею … Зима.
Злата Лада

Війна зламать хотіла лік
І взагалі весь часовий потік,
Але настане новий переможний рік
Який ми згадувать буде́м повік

Вона вже йде не рік, не два
Завелика́ для нас ціна
Нас змучила оця війна
Чекаєм, щоб пішла вона
07.02.24
Г. С. В.

Галабудська Софія Володимирівна

Гортаю сторінки життя…
Іще один день зустрічаю,
О, наше прекрасне буття!
Радію тому, що вже маю.
Краплинки пелюсток роси,
Торкнуся чудового ранку,
Вклонюся матусі Землі –
За мирні, спокійні світанки…
І може десь раптом буран,
Холоне душа від тремтіння
Та знову мине ураган,
Ми вічне, безсмертне творіння!
Невпевнений, перший крок…
Зробила дитина у вічність,
Цей наш нескінченний урок,
Незвідана наша дійсність…
Молюся, борюся, встаю,
Ридаю, дитя пригортаю!
Бо маю я долю таку,
Що буде потом – далі взнаю!
ND💗
Надія Холод

Осінь шепоче про хмари
Сірого кольору знак.
Зелень вже скоро зів’яне,
Квіти погаснуть в полях.
Тільки я зовсім не хочу
Сумних, без сонячних днів,
Осінь, прийди чарівною
В сяйві барвистих вогнів!
Клени вже стали, як щастя,
Золотом вкрилась трава,
Хай зацвітуть хризантеми,
Айстрам настала пора.
Я посміхаюсь до Сонця,
Вітер приносить слова
Це по землі українській
Знову ступає вона.
Хто ти? І як тебе звати?
Славна, така чарівна.
В місячнім сяйві купалась
Слідом за нею … Зима.
Злата Лада

Сидячи в темряві, на підвіконні,
Слухаєш потяг десь в далекій стороні.
Вітер з листям грається, і зносять думки; в твоїй голові, пропадають усі запитання, усі ті думки, що в серці так боліли. Вітер їх зносить, і дає тобі спокій на самоті. Цей момент, коли ти розумієш: живи, живи цією миттю… Адже повернути її більше не можливо; не женися за майбутнім —життя тут і зараз. Жаль, що іноді ти не бачиш цього, тому сльози ллються градом коли надія ховається в глибину твого серця. Не ховай, не зациклюйся на цих думках. Головне памʼятай: живи цією миттю, бо вона єдина, мов тінь не вловима, вона минає, залишаючи тільки спогад.
Квітана-Марія

Сидячи в темряві, на підвіконні,
Слухаєш потяг десь в далекій стороні.
Вітер з листям грається, і зносять думки; в твоїй голові, пропадають усі запитання, усі ті думки, що в серці так боліли. Вітер їх зносить, і дає тобі спокій на самоті. Цей момент, коли ти розумієш: живи, живи цією миттю… Адже повернути її більше не можливо; не женися за майбутнім —життя тут і зараз. Жаль, що іноді ти не бачиш цього, тому сльози ллються градом коли надія ховається в глибину твого серця. Не ховай, не зациклюйся на цих думках. Головне памʼятай: живи цією миттю, бо вона єдина, мов тінь не вловима, вона минає, залишаючи тільки спогад.
Квітана-Марія

Дорослі українці і малі,
споживайте алкоголь росії.
Таким чином здійснюйте
свої дорослі і дитячі мрії.
Із такою пропозицією
до народу України
звернувся президент
російської країни.
Алкогольного пропагандиста
душею, тілом не чистого
кремлівські дощі миють,
сонце сушить, вітри гладять поспинці.
А в цей час
ось що роблять
мудрі
українці:
Влюбляються, одружуються,
Народжують дітей.
Працюють,
відпочивають.
Споживають доброякісні харчі,
п’ють чай, каву, воду,
а тому тверезі
у будь-яку погоду.
А у споживачів путінських напоїв
після запоїв
голови болять,
руки тремтять
на щоках і рукававх
слізно-волого.
Сім’ї
живуть убого.
За несплату аліментів дітям
потрапляють заграти.
На російсько-українській війні
заробляють статки.
Жінки російські народжують дітей
для війни і крові,
бо в них відсутній
інстинкт любові.
Загарбницькій росії не поневолити,
не перемогти народу того,
який народився під стягом жовто-блакитним,
на рідній землі у любові!
Петро

Любі українці, прошу Вас
влюбляйтеся,
одружуйтеся,
народжуйте дітей.
Працюйте,
відпочивайте.
У Збройних силах
Україну захищайте.
У рашистів посилайте
такий гнів,
Щоб жоден росіянин путана
у призеденти обирати не хтів!
Слава Україні!
Слава любові!
Даруйте в ніч спокій і гарний сон
кожному малюкові!

Петро

Жінку з дітьми п’яниця
кривдив з ранку.
Чухав носа синього
Спиртне лив у горлянку.
А в ніч мовив:
"Хочу розсолу."
Темрява принесла йому на попразент
гарячу смолу.
Опохмелився,
занюхав рукавом.
Спожита рідина спраглому докоряла
чорним язиком:
"Ти зганьбив сім’ю,
пропив дачку,
обміняв розум
на білу гарячку.
Я опікуюсь
віднині тобою.
Не довго, зловмиснику,
ти будеш із мною.
В пеклі тебе чекає
дідько одноріг.
У його ратицях
ножиці, бритва, батіг.
Він тебе відшмагає, поголить, остреже,
принесе засоби гігієни, чисту одежу.
Змивання людського осуду
особисто відстежу.
Поселю в ізолятор,
оголошу тридцятиденний карантин.
Так буде безпечно
для чортячих родин.
Я без тебе
повернусь додому.
Доставлю алкоголікам
попразентку смолу!
Ти ж через три декади,
під наглядом чортячої влади,
колотимеш колоди на дрова щодня.
Цього хоче твоя рідня.
За сказану правду у вічі
мене прости.
До космічної подорожі
підготуйся ти.
Поверх майки, трусів
одягни кожуха.
Шапкою
накрий вуха.
Ноги
у валянки взуй.
Дарма час
не марнуй.
Кінцівки рук
заховай в рукавиці.
За теплі речі подякуй
барану і ягниці.
А про те чи буде
у твоєї сім’ї нужда – потреба,
щоб зняла я тебе
на землю з неба
наперед скажу –
Не буде, ні.
Від тебе
відмовились рідні."
Опікунка змахнула
хвостом міцним.
До небес
полинула з ним.
Швидко
досягла мети.
Клеймо "в’язень пекла" на спині п’яниці
поставили чорти.
Засумував по планеті Земля
людський організм.
Чоловіка з дружиною
розлучив алкоголізм.
Петро