Ти-та тендітная лелека,
Що повертається в гніздо.
Через роки, з того далека,
Коли перемогли вже зло.

Коли той влучний час настане,
Почуєм в степу сердця крик.
І водоспади сльоз розтануть,
За світом, що навіки зник.

Натомість світло твого серця
Осяє дім і рідний край.
Моя тендітная лелека,
Усе ще буде добре, знай!

Марія Успенська

Таке крихке, таке дорогоцінне,
Життя, що тільки раз дане.
І поки той біжить кудись прицільно,
Життя також біжить. Одне.

І нам з тобою пушити нема резону,
І так все робимо, на що ще стало сил.
Нажаль, не взяли з собой одяг по сезону,
Бо не чекав ніхто сезону молодих могил.

Таке крихке, таке дорогоцінне,
Те, що не бачимо, поки воно ще є.
І хоч реальність днів нестримно емоційна,
Збережи братові життя, цінуй своє.
Марія Успенська

І з кожним вдохом повертати свою силу…
Віддати те, що я ніколи не просила,
Нехай під Богом кожний проживе своє.
Нехай яскраво так було багаття,
У коло там збирались сестри й браття,
Прийшов час зустрічі із тим , що є.

Із кожним вдохом повертати свою силу!
Тримаймось віри, ії злидня не згасила.
Нехай іще трощить нас кожну ніч,
Ті хто живі , собою залишаясь,
Від долі визовів сміливо не ховаясь,
Боронять рідне, захистять своє.

Із кожним вдохом повертати свою силу.
Та знати, що переживе насилу,
Війну цю той, хто лізе в чужий дім.
Бо правди розгорається багаття,
І духу нашого росте завзяття.
Ти кажеш з вами Бог, але чи ви із ним?
Марія Успенська

В моїй країні помирають діти.
На безлічі могил не вистачає сліз.
Сьогодні білим саваном овитий
Той, що лелека лиш вчора приніс.

І безліч матерів кричать без звуку,
На той світ проводжаючи синів.
За тих, хто так і не пізнав життя науку,
Лунає поминальний спів.

В моїй країні помирають діти.
І кожний чоловік – то доньки син.
Мені сьогодні вранці сонце світить.
За це вчора загинув він, і не один.

Поля вчорашні квітнуть прапорами,
Їх поливають очі матерів.
І я не знаю що надалі буде з нами,
Ми ті, хто надто рано посивів.

В моїй країні помирають діти.
І кожен день = відібрані життя.
На їхню честь, доколе сонце світить,
Тримаймось разом, рідні сестри і браття!
Марія Успенська

Мораль, як зоряна ріка,
Веде до істини, як в дім.

Вона – основа людських дій,
Крізь влаштовані лабіринти,
Закони честі, дружби, зла,
В житті, що створюєм ми щоднини.

Пам’ятай, що в серці глибокім
Суть моралі звучить крізь час:
Тобі ж самому визначати,
Де правди шлях, а де – небезпека.

Відчуй у словах красу,
Сховану в тихій погоді;
Ідучи під зоряним небом,
Шукай у кожнім кроці – гідність.

Людей серця світлом наповнюють,
У допомозі, в доброті,
Моральна сила – в простих справах,
Всі разом ми творимо добрі часи.

Так хай же буде з нами правда,
Як річка, що несе життя,
І в кожнім подиху
Нехай живе мораль – свята.
Назар Коберник

Коли сорочку одягаю вишивану
Ту, що мені матуся дарувала,
Таке тепло безмежне відчуваю,
Ніби торкнулися мене долоні мами.

Хоча давно пішла вона у вічність
Та залишила в спадок вишиванки,
Добро та мудрість, гарну щиру пісню.
За все, за все тобі вклоняюсь, мамо.

2020 р.
НЕОНІЛА

Моя сама велика любов!
Покладу я її у кишеню.
Буде гріти мене знову й знов,
Так далеко.., живу я без тебе…
Всі турботи мирські поруч йдуть,
Пролітають деньки сьогодення…
Нові віруси, війни б’ють,
А любов моя у кишені.
Хай лежить. Може тліє, чи ні?..
Просто поруч, в куточку душевнім.
Розгориться, чи тільки вві сні –
Заіскриться іще раз знаменням…
Вже листопад ступив на поріг,
У дорозі чергова зИма,
Але вічний вогонь не затих,
Іще іскра в душі не зітліла?
Моя сама велика любов!
Полетіли слова в піднебесся.
Хай почує мій Всесвіт їх зов,
Хай торкнуться душі мого серця.
ND💗
"Тінь спокуси"
Надія Холод

1 листопада- день ворожіння
на кавовій гущі

Гадала увечері
Гадала уночі
Легінь чорнобривий
Наснився мені
Де ти лицар
Ясноокий
Чого тебе нема
Бо тебе я з хати
Вигнала сама
Олександр Протас¼

Коли небудь прийдуть роки що всі ми будем світом милуватись,не будем плакати а будем сміятись,не будем вити як вовки.не буде відчаю і злоби не будем ближнього ми бити а всіх людей будем любити і світ привабливішим зробим.минулого не будем забувати і хоч би що у ньому було не повернемо ми минуле та у майбутньому не будемо страждати.і гніву вже не влучать стріли в людину чесну і правдиву,та потерпаючу від гніву і рани заживуть які боліли.і в ті роки вже ні одна людина не буде хвора і нужденна,весела буде і блаженна,а все що від лукавого загине.
Пастух андрій

Приблизно дві тисячі років назад,в землі де багато пройшло легіонів солдат,в землі де знаходиться мертве море,злилися в єдине і радість і горе.у древній юдейській землі,коли у містах а коли й у селі чоловік один мандрував і людей добру повчав.те що він казав незабутнє,це з’єднало минуле й майбутнє,для людей щось нове він відкрив він навчав їх любить ворогів.він добро учив людей робити і зла нікому не чинити,чоловік незвичайний оцей був Ісус що прийшов врятувати людей.і слухали люди,і вчились уважно,але в учні він взяв переважно людей що не тільки вірили в нього а й за ним йшли в далеку дорогу.ось Ісус по землі мандрував і людей він повчав й лікував,і ходили люди за ним поділитися горем своїм.і у всіх хто до нього приходив на обличчі миттєво з’являвся подив,як тільки Ісус доторкнеться то хвороба відразу минеться.та не всі раділи Ісуса приходу й не поділяли радість народу,деякі люди його знищити хотіли і на нього злобу в душі затаїли.за владу свою злякались і Ісуса позбутись поклялись вони всю правду заховали а від народу чути правди не бажали.вони злякалися що люди їм підкорятися не будуть,вони злякались що нікого не зацікавлять їх вимоги.тому-то вони й заспішили одного із учнів Ісуса купили,і обіцяли нагороду хорошу та не чисті отримані зрадою гроші.і видав катам він сина людського а їм не потрібно більше нічого.на суд повели цю невинну людину знайти їй пошвидше серйозну провину.його судили за те,що прийшов до народу,а також за те,що казав про свободу.його звинуватили в тім,що він богу молився царям же земним не скорився.спаситель,який нікому зла не бажав був звинувачений в тім,що народ бунтував,був винен у тім що любив нас усіх й на себе прийняв не один він наш гріх.і били його і в обличчя плювали й образливе слово не раз вимовляли,за те що не вмів він ненавидить друга чи брата,не вмів він ненавидить зрадника вбивцю і ката,він за це на хресті був розп’ятий.це знищили не просто правду нову,це все одно що у народа відібрати мову,як праведному вигадати провину і як від матері забирать малесеньку дитину.не над розбійником цей осуд учинили,а це обманом правду вкрили,це вкрила світло темнота,це злом покрилась доброта.та зло не довго царювало і темрява світлішати почала обман не довго протримався коли із правдою змагався.потуги суддів всі були даремні,бо вісті маємо приємні,що нам дароване спасіння святим христовим воскресінням.
Пастух андрій