Ніяк не можу зрозуміти,
Чому і як пишу вірші.
Хто поливає, ніби квіти,
Хто пестить їх в мой душі?

І хто думки, такі бурхливі,
Приводить в лагідний потік?
Чому до повної картини
Я сам додуматись не зміг?

І, головне, кому потрібен
Рядків римованих вогонь?
Читають тільки друзі й рідні,
Та мені досить і того.

Піклуючись, як за дитину –
Сподобається вам, чи ні,
Я новий вірш, немов пташину,
Знов відпускаю із душі…

Володимир Хвостенко

Я люблю. Я люблю кохати очима, очима в запалі зірок, яскравим сонячним промінням. Я кохаю тебе очима, всім серцем тобі говорю, як до нестями тебе я люблю. Очі твої кохають її — зеленооку красуню уві сні, а я лиш буду її тінню, мріючи забути тебе серцем і очима.
Ліа. Сві

Стояв боєць із скрипкою в руках,
А біля нього друзі-побратими,
Зринали вгору звуки, наче птах
І панувала тиша скрізь на диво.

Кожен хто слухав, уявляв собі,
Що він удома біля неньки й тата,
Наче в саду співали солов"ї
І вікнами всміхалась рідна хата.

Мелодія усе лилась й лилась,
Наче бальзам усім бійцям на душі.
Лунає музика – гармати всі мовчать,
Ніщо не сміє ж бо її порушить.

2020 р.
НЕОНІЛА

Життя то є біль, який присутній з народження та до старості, не зменшується в дитинстві не вщухає зі старістю, але нам робити вибір жити чи ні, боротися чи ні, радіти дрібницям чи ні, але одне є в цьому всьому цілковита правда — життя, то є радість-смуток, біль-задоволення, моральність-аморальність, не можна відокремлювати ці поняття, бо вони є — життя
Сіверян

і я відчула що таке кохання коли виконує він всі мої бажання коли він мене пестить і голубить коли цілує мене ніжно в губи я непомітно з ним розквітла у темряві він мій промінчик світла із ним я як малесенька дитина для мене найдорожча він людина кохаю я його понад усе все що було до нього то пусте і вірю що також мене кохає що бачити мене щодня бажає

і що весь світ у наших ніг

і ми розійдемось як тільки піде влітку сніг
Незнайомка

а що таке кохання?

коли він виконує любе твоє прохання?

коли купує все що ти попросиш?

коли ти кожне слово його слухать мусиш ?

чи може це тоді коли він гарний?

чи коли світ із ним такий вульгарний?

а може це тоді коли усе забороняють?

по сто раз в день "де ти?" тебе питають?

та, ні, це все не так

це тоді коли кохаєш його просто так

коли ви назавжди щасливі разом

коли ви грієте одне одного теплом

коли в вас сварки не тривалі

ви думаєте про те що буде в вас надалі

ось воно кохання

тоді коли живеться як востаннє
Незнайомка

втопись в моїх очах

в палючих відчуттях

я прийду до тебе в сні

не смій казати мені ні

я знаю ти мене чекаєш

ще й досі ти мене кохаєш

сумуєш кожну ніч

чекаєш зустріч віч на віч

але можливо все взаємно

і ми начнем усе таємно

і знову зірки запалають

кохання й радість обіймають

але це все у твоїх снах

де тонеш ти в моїх очах
Незнайомка

цілуй мене ти всюди

кусай мої ти груди

та все спускайся нижче

і будь до мене ближче

роздвинь мої ти ноги

спустися до підлоги

занурься в ту вологу

і я надам підмогу

зігрій мене собою

й зроби усе губою

встромись у мене ніжно

і буде все побіжно

зроби щоб я кричала

і зовсім не мовчала

й люби мене роками

та рудуй ти ночами
Незнайомка

забудь про все коли ми разом

та не тримай в собі образу

забудь про мене назавжди

очима мене ваблячи

не мрій про мене в своїх снах

я хочу викликати страх

та вбий мене в своїх думках

не мрій про дотик на губах…
Незнайомка

Твори життя, яке в тобі..
Нехай горить воно у тлі,
Твого нещастя і страждань,
І навіть марних сподівань
В любові вічній, що жадає
Твого терпіння і старань..
Щоб дати людям те, що хочеш,
Щоб світ змінився назавжди!..

Нехай палає світ в мені!
Хай розквітає і живеТвори життя, яке в тобі..
Нехай горить воно у тлі,
Твого нещастя і страждань,
І навіть марних сподівань
В любові вічній, що жадає
Твого терпіння і старань..
Щоб дати людям те, що хочеш,
Щоб світ змінився назавжди!..

Нехай палає світ в мені!
Хай розквітає і живе,
І хай зернятко проросте,
Твоєї сили і свободи,
І невгамовної вроди…,
І хай зернятко проросте,
Твоєї сили і свободи,
І невгамовної вроди…
Аліса