пекучі поцілунки грудня
терпкий присмак холодного повітря
вона спала до полудня
і прокидалася від сонячного проміння

її очі загравали з моїми
вітер ласкаво поправляв їй волосся
очима усміхалася грайливо
і завжди казала "досить"

мене ніколи не зупиняли слова
я не чула інші голоси
лише коли мовчки струменіла сльоза
я згадувала про теплі часи

холодні дотики січня
солодкий слід від твоїх губ
риси твого обличчя – вічні
як загадковість твоїх рук
Variia Sev
Варія Сев

Чудеса творит прогресс.
Он достал уж до небес .
Можно компу помолиться
Рассказать и поделиться.
Это только между нами
И Иисус в твоей программе!
——————————
Ссылку на публикацию
Спасаем нацию
Ніколя

Так, я знаю, у Бога свій Божественний розклад,
І хіба хтось питає, чи можна все повернути назад
Можливо, я тебе кохаю, та не смію сказати ніяк
Про почуття, які палають, хай зірка в небі розкаже сильно як
Сумую за тобою, страждаю, та не торкнусь до тебе ніяк,
Хіба росою холодною доторкнусь ніжно до тебе, та й розкажу, люблю я сильно так..
M.777💜

Залишаю світ, тримаю напрямок у інший,
Я впав давно і тільки долетів до вас, мої примари.
Знаєш, я мертвий зовні, – всередині конвалії ростуть.
Душа зробила мене міцним, не вбила й не зламала… Прийняла.
Тілом я знаходжусь на землі, душею десь за небокраєм,
Летів давно і так невпевнено, от дідько!
Зненавидів себе тим дурнем, сьогоднішнім люблю.
Мені достатньо мало душ, щоб зрозуміти світ людей,
Себе я й досі не пізнав… Чому так дивно? Чому вони?
Мій напрямок "Душа у невідоме", – був довгим і ніяким,
А зараз я невпинно йду, блукаю серцем, венами і кров’ю.
Не страшно… Впевненості нуль… І вас багато…
Я з кожним кроком звик до ваших криків,
Падіння залюбки приймаю, бо виростають крила,
Моя любов міцнішає та тільки невідомо для чого…
Прощаюсь з радістю, я двері міцно-міцно зачиняю, ключі розплавлю у залізний хрестик,
Я крок за кроком залишаю рай, тихенько роблю кроки вниз, до самої землі,
Де з ненавистю люди поглинають і вбивають душі.

[27 вересня 2020 р.]
Коржик

Попри важкі часи випробувань,
Серед яких тебе багато хто втрачає,
Прошу тебе — прийди.

Зміцни дух, душі того покоління,
Що так прагне лише одного — жити,
Творити, мріяти, любити.
Прошу тебе — прийди.

Забери те зло, яке віками серед нас панує,
Яке так прагне смерті нашої.
Прошу тебе — прийди.

Те зло, що щоночі будить наших дітей
І прагне забрати їх із собою,
Щоб вони не мали змоги зранку
Розпочати новий день життя —
Того найціннішого скарбу,
Який, між іншим, був подарований тобою.

Серед тих страждань і нескінченної битви
Вони й далі тебе чекали й чекають.
Тому прошу тебе — прийди…
Юрій Подорожний (Yurii Podorozhnyi)

Тінь
Справжні герої залишаються у тіні,
Вони не шукають слави, нагород, але серце їхнє горить.
Вони йдуть крізь бурі і біль,
Не зупиняються, коли важко.
Їхня сила в душі,
І навіть коли падають, вони встають знову.

Бо справжній герой — це той, хто робить те, що треба зробити,
Хто не боїться забруднитися, пролити кров.
Він знає, що його шлях важкий, але йде вперед,
Бо знає, що все робить правильно.

В той час як хабарники беруть хабар в обмін на слова та честь,
Роблять з себе ‘справжніх’ героїв.
Вони бояться правди,
І ніколи не зрозуміють, що таке бути справжнім героєм!
Ілля

Місто вже пахне осіннім золотом,
Сонце легенько торкнулось очей,
Сквери частіше дихають холодом,
Камінь журби аж приріс до плечей.

Падали сльози червоним листям,
І ро́сами мерзли на мертвій траві,
Глянь! Там, на небі літають чисті
Душі загиблих, у жахливій війні.

Мелодія Дощу

-Ти подуй на мої рани,
Своєю вірою в життя.
Бо душа горить роками,
Яка не знає каяття.

На оті криваві. Бачиш?…
Вони не гояться, облиш…
-Ти не так усе тлумачиш,
До мене серцем не гориш.

За́вжди поруч я дитино
Чому мене не бачиш ти?
Я в молитві щохвилиннно,
Щоб ти змогла свій шлях знайти.

Щоб не боліло й не пекло́,
Коли постукаю, відкрий.
Щоб серце вірою жило
І світ не був такий крихкий.

Довір мені життя своє,
Знай, що згори завжди дивлюсь,
Цінуй ту мить, що зараз є
Я твій Спаситель, твій Ісус.

Мелодія Дощу

А ви знаєте,
як цілуються душі вночі?
Відчуваєте,
як торкаються ніжно слова?
І знаходять
до забутого серця ключі,
Що з тобою,
наче сад, де душа ожива.

Мелодія Дощу

Ти знайдешь мене в кожном кроці
В кожному шелесті листя
І скільки не намагайся втекти..
Невтечеш, нікуди..
З тобою сміливо крокую я у світ
Спогадами окутана ти
І скільки не падай на землю, скільки не бийся об неї
Ти все ще слухатимеш мій спів
І розбитоє своє серце,
Ти по шматкам збери.
Кожна квітка цвіте на весні
Тож і настане час цвісти й тобі..

Ayrelianno