Осінь, моя музо, прийшла непомітно,
Як тихий шепіт вітру серед ночі.
У золоті́ сади запрошуєш привітно
І барвами милуєш мої очі.

Осене, подруго, листа тобі пишу
І розповім про смуток і про мрії.
Ти чуєш шелест листя і крапельки дощу,
І розумієш всі думки й надії.

Осене, ти мудра жінка, я це знаю,
Ти вчиш нас відпускати і прощати.
Тому поради я весь час тебе питаю:
"Як від зажури душу рятувати?"

У меланхолії твоїй знаходжу спокій,
У неземнім багрянці насолоду.
З тобою разом плинуть наші довгі роки —
Вони мені приємна нагорода.

Осінь, моя музо, назавжди́ зі мною,
Я дякую тобі за кожні миті!
Натхнення поетичне знов тече рікою
І знову є жага, щоб просто жити.
11.09.2024
ID: 1022008
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)

Твоя тиша — безмежність,
А думка — це вічність,
Твоя незалежність
Водночас і грішність.

Сонце в небі — це спогад,
А вітер — свобода.
Минуле — це розпад,
Забута жалоба.

Крила вітру — безкрайність,
У серці — відвага,
Не падай у крайність,
Відчуй рівновагу.

Склад душі — це ментальність,
А світло — натхнення.
Твоя віра — реальність,
Сліди сьогодення.

Віднайди унікальність,
Бо ти є цариця!
В твоїх руках сила,
В очах таємниця.

Ти — вогонь, що палає,
Ти — мрія, що гріє,
Хай серце кохає
І квітне надія!
02.09.2024 р.
ID: 1021360
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)

З країв далеких і зірок мінливих,
Де мрії плинуть вільні та барвисті,
Летить у небі пташок синьокрилий
Й щебече нам щасливі й добрі вісті.

Його політ, мов з хмарами таночок,
Що вільно грає з вітром на просторі.
Він чує в крапельці дощу дзвіночок,
Що веселково так звучить в мажорі.

У нього крила, мов оті вітрила,
Що ловлять вітер й несуть його у даль.
Він птах, що лине в небо посиніле,
В блакитну вись, в магічну вектораль.

Ще крилами своїми пестить сонце,
Вночі цілує ніжно місяць й зорі,
А рано-вранці гляне у віконця,
Де дітлахи прокинулись бадьорі.

Його пір’їнки, ніби синь небесна,
Палають очі, наче самоцвіти.
Вісник добра, любові й благочестя,
Щоб мирно жили всі дорослі й діти.

Птах синій, що прийшов до нас із казки,
Пісні співає про краї чудові,
Про щиру ніжність, милість й Божу ласку,
І вірність, що плекається в любові.

Він нам дає надію в Перемогу,
Таку омріяну і з молитва́ми,
Щоб припинилися війна й тривоги,
Й живі всі повернулися до мами.

Хоч птаха кличемо ми до порогу,
Він прагне вгору, до висот небесних,
Бо там, де вітер, там його дорога,
Там край дитячих, світлих мрій чудесних.
07.08.2024
ID: 1019422
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)

Поламані душі, мов зламані крила,
У темряві ночі вишукують силу.
Біль і розлука, як в океані хвилі,
Змивають надії, лишаючи тіні.

Сльози солоні, немов роси краплини,
Падають тихо, як ті вірші без рими.
Серця розбиті, наче скло на долоні,
Шукають свій спокій у снах і в безодні.

Та в темній пітьмі знову світло проб’ється
І зранених душ промінь сонця торкнеться.
Через страждання і крізь темряву ночі,
Знову злетять й засяють щастям їх очі.

Поламані душі, не втрачайте віру,
У новому світанку зна́йдете силу.
Крізь війну і зневіру, крізь темні часи,
Відродяться знову, як весною квітки.
04.08.2024 р.
ID: 1019148
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)

Ти моя тиша, мій спокій душі,
Моя найрідніша людина.
Для тебе пишу я ліричні вірші,
Тобі їх дарую щоднини.

Ти моя тиша і здійснення мрій,
І моя гавань спокійна.
Ти моє серце і радість надій,
Душі моїй суть емоційна.

Ти моя тиша, моє ти натхнення
І муза моя неосяжна.
Без тебе німе і сліпе сьогодення
Втрачає свій відлік поважний.

Ти моя тиша, моє ти кохання,
Ти все, що для мене потрібно.
Солодко гріють твої всі зізнання,
В душі бережу їх тендітно.

Ти моя тиша і вічна любов,
Я серцем й думками з тобою.
Без тебе не буде гарячою кров,
І ти будеш завжди зі мною!
21.07.2024р
«Ти моя тиша». Так кажуть у Японії замість «кохаю тебе».
ID: 1018100
© Svetoviya (Савченко Алла)
Svetoviya (Алла Савченко)

В обіймах темряви, мов оксамит,
Ніч розкриває чарівний секрет.
Зірки, як діаманти, сяють ввись
І місяць ллє сріблясте світло вниз.

І світ затих, заснув у тишині,
В цій таємничій і нічній красі.
І лише вітер навіває чари
Й танцюють тіні, мов ті примари.

Чарівна ніч, ти подаруєш мрії
Й відкриєш двері у світ надії.
І можна все, адже вона всесильна,
Така магічна й така живильна!

У тиші ночі серце б’ється спільно
З душею, неначе птаха вільна.
Ти подаруєш натхнення й сили,
Щоб мріяли, творили і любили.

Чарівна ніч, ти подаруєш щастя,
Мов перше таїнство причастя.
Ти – це таємниця, справжнє диво,
Світ магії, де легко все й можливо!
21.07.2024
ID: 1018077
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)

Не відпускай мене, не відпускай.
Тримай за руку і веди стежками
І проведи мене в чудовий край,
Де почуття оспівані піснями.

Не відпускай мене, не відпускай.
Нехай твій погляд ніжно обіймає,
Мене до серця міцно пригортай,
Бо лише ти мене кохати маєш.

Не відпускай мене, не відпускай.
Хай наші душі разом пролунають
У юність ту, де розквіту розмай,
Де наші почуття безмежно сяють.

Не відпускай мене, не відпускай.
Нехай твоя любов мене зігріє,
Ти проведи мене у грішний рай,
Де в цьому світі щастя шаленіє.

"Не відпускай мене, не відпускай. Тримай за руку і веди стежками." Цитата із вірша Галини Потопляк
10.07.2024.
ID: 1017252
© Svetoviya

Svetoviya (Алла Савченко)

Коли в пітьмі, здається, все затихло,
І світло сховалось за мрякою днів,
Тоді надія в серці розцвітає тихо,
Мов паросток, що прагне до світів.

Не бійся падінь, не бійся поразки,
Бо кожна сльоза – це лиш крок до мети.
Надія – це сонце, це віра, це казка,
Що навіть у бурю допоможе йти.
Бобир Анастасія

У тиші ночі зорі мерехтять,
Шепочуть казку, тихо миготять.
Вони про мрії, що летять у даль,
Про світло, що долає навіть жаль.

Танцює місяць в хмарах мов у сні,
Гойдає вітер віти на сосні.
А десь у серці тихо ожива
Надія щира – вічна і жива.
Бобир Анастасія

Я кохав тільки твій поцілунок
І клянуся цьому при свічі
Та нехай навкруги негаразди
Не залишу тебе я вночі

Не залишу в порожній кімнаті
На одинці серед страхів
Буду поруч
Любить й цілувати
Не завадить ніхто мені
Когар М.