Коли запал зникає в мить
Ти не спиняйся ,йди прямуй!
Бо шлях для тебе є відкритий
І хай мрії тінями здаються
І хтось глузує
Ти не слухай
Просто йди в перед

Островець Григорій

З днем народження Оксано,
Донечку, моя, ти гарна,
Сьогодні тобі, один рік,
Будь щаслива у весь вік,
Збудуться, твої всі мрії,
Тато, з тобою, на хвилі,
Рости розумна і красива,
Завжди вірь, що буде диво,
Не хворій, здорова будь,
Виростеш, нас не забудь,
Батьків, бабусь, сестер і брата,
Дідуся, тіток і дядьків, нас багато,
І ми не забудем, та підтримку дамо,
Будь слухняною завжди, ми усі за одно,
Хай добро оберігає, життя твоє,
Твій тато, Олександр, цілую тебе!

28.12.2024.
Олександр Єрмоленко

Не поетеса я. І не поетка.
Нехай говорить Гамлет, створений Шекспіром,
Знайома Катерина у Шевченка,
Всі знають: віршомазом буть не легко.

Романтик із Донеччини — Сосюра.
Огорнутий любовʼю Неньки,
Вкраїну прославляв властиво.
Тож зовсім тут не просто так
звучить імʼя козацьке, вперте.

І розливається ріка:
Тичина — ніжний і ганебний.
Він — Друг чи Ворог невгамовний?
Проте той вмів так добре прописать:
«О панно Інно..» знов його чергове.

Наступна сцена — дивне «Місто».
То ж Семенко, оспівана футура.
Авто, дорОги, бі лі, лю дИ—
Відбиток шалі городІв безрудних.

У море Хвильовий заходить.
«Геть від Москви!», Ви чуєте, Панове?
Що постріл той, у голову, болючий,
Вбив не його, комуну розгромив загорну.

У вирі революцій ці митці
Змогли багато сотворить.
Культуру нашу, соловʼїну мову
Поширить. Серед українців влить.

Будинок «Слово» — не ганебні люди.
Ганьбою був той випадок нещасний,
Коли совок влізав туди ногою.
Як добре, що помер завчасно.
Феєрія Словська

людина — мов запальничка.
затискаєш в умовах нестримних — діє,
відпускаєш — і знову в стані спокою.

спочиває, поки не тиснеш.
спочиває, поки не треба.
спочиває до тих пір, поки
вона нікому не є потреба.

вітер колихає іскру,
як і діяльність людини.
зовнішні чинники сильно
впливають на спокій мобільний.

скільки минуло днів,
стільки ж прожив лайна.
день — як один і є віра,
що то було таки не дарма.
Феєрія Словська

Коли небудь я стану стіною
Що непорушно чекає
Коли її остаточно знесуть
А кожен шматок
Стане мені за могилу

Не буде ні болю ні плачу
Ні розбитого серця
Лише цегла і пил.
Автор: Григорій Острівець
Островець Григорій

Пишу листа своїй коханій
Як сильно я її люблю.
Де б я не був за океаном,
Думками я до неї йду.

Я напишу в листі коханій:
"Без тебе дуже сумував,
Багато на шляху своєму
Я бід і горя був пізнав.

Пишу в листі тобі, Анюта,
Як бачу кольорові сни.
І часто згадую про тебе.
Чи згадуєш про мене ти?

Ти розкажи, моя кохана,
Ну, як там наші діточки?
Як наша донечка Аліса?
Та Тимофійчик – синку мій?

Я у відрядженні вже місяць,
Але душа моя летить,
Летить додому безупинно,
Де твій тепла вогонь горить.

Але я скоро повернуся.
Ми сядем за одним столом,
Чайок всі вип’єм солоденький
З твоїм бісквітним тим тортом.

Тяжко мені та я тримаюсь,
Бо в мене все ж надія є.
Щодня в молитвах на колінах,
Невпинно віра зростає.

І на завершення пишу я,
Що дуже сильно вас люблю.
Тебе, кохана, обіймаю
"На крилах щастя я лечу"
Юрій Сіромашенко

Коли небудь я стану стіною
Що непорушно чекає
Коли її остаточно знесуть
А кожен шматок
Стане мені за могилу

Не буде ні болю ні плачу
Ні розбитого серця
Лише цегла і пил.
Автор: Григорій Острівець
Островець Григорій

Текла вода из речек в море а с моря в океан большой и на огромнейшим просторе по водной глади шел конвой.плескались волны о кораллы поблизости необитаемой земли и в самый пик морского шквала плыли по курсу корабли.те корабли казались одиноки как будто потерявший стаю кит,но вот за левым бортом на востоке предстал такой картины вид:враги как тучи надвигались минуя рифы и морские скалы,часы морского боя приближались и напряжение постоянно нарастало.и вот уже противник рядом команду к бою капитан их дал и полетели ядра градом и не один корабль в ад попал.смешалось все и нос с кормою на фоне моря разгорелся бой смешалась также кровь с водою и кораблей доселе ровный строй.бой завершался моряки с врагами квиты для многих суден был последний бой их корпуса под ватерлинией пробиты и мачты медленно скрывались под водой.и не один корабль в водной пучине погряз и им с живыми домой не доплыть но конвой выполнил полученный приказ к берегам государства врага не пустить.
Андрій пастух

Текла вода из речек в море а с моря в океан большой и на огромнейшим просторе по водной глади шел конвой.плескались волны о кораллы поблизости необитаемой земли и в самый пик морского шквала плыли по курсу корабли.те корабли казались одиноки как будто потерявший стаю кит,но вот за левым бортом на востоке предстал такой картины вид:враги как тучи надвигались минуя рифы и морские скалы,часы морского боя приближались и напряжение постоянно нарастало.и вот уже противник рядом команду к бою капитан их дал и полетели ядра градом и не один корабль в ад попал.смешалось все и нос с кормою на фоне моря разгорелся бой смешалась также кровь с водою и кораблей доселе ровный строй.бой завершался моряки с врагами квиты для многих суден был последний бой их корпуса под ватерлинией пробиты и мачты медленно скрывались под водой.и не один корабль в водной пучине погряз и им с живыми домой не доплыть но конвой выполнил полученный приказ к берегам государства врага не пустить.
Андрій пастух

С причала рыбачил апостол Андрей а спаситель ходил по воде и с тех пор невзлюбил и Андрей москалей а спаситель просил не ищите у д’урней нормальных людей.и Андрей закричал я покину причал если ты мне откроешь секрет а спаситель ответил москалей средь нормального общества нет.видишь там на заре отдаляется брест,а под ним двести тысяч лежат тех пришельцев мозгов задних мест,возвращайся ка ты лучше назад к тем кто в ладу с головой с головой с головой.но спаситель на сказках растут их рога черный ворон им даже не впрок объясни мне сейчас пожалей старика а Гаагу поставь на поток,онемел спаситель натерпелся и я их ух и ах пожелавши остаться и сам с головой и Андрей отыскавши ту силу в руках отправлял все зет быдло домой видишь там на заре отдаляется брест а под ним двести тысяч лежат тех пришельцев мозгов задних мест отправляйся ты лучше назад к тем кто в ладу с головой с головой с головой
Андрій пастух