для кохання не існує стін,
і стеля не вісить над головою.
через неї видніються відбитки слідів,
які колись були переді мною.

час рушить все живе,
тримаючись за болісне минуле.
але чи може воно за руку йти,
якщо я досі відчуваю палаючі дотики любові?

не змогла я зрозуміти, розлюбила я ,чи ні,
якщо ця тінь все ще ходить поряд зі мною.
і миняють прохолодні дні,
а серце все так само тужить за тобою.

все впало у прірву вже давно,
і не можу крихти я зібрать
нам прирічено й дано,
все лиш в памʼяті переглядать.

з середини воно кричить, виривається на волю,
але не можу дати я цьому спокою
і на мить відкрити сторінки,
історію, яку змило вже слізьми.

ми будемо страждати жалісно і довго,
не жити в сьогоднішньому дні.
лиш згадки, що спливають мимоволі,
перестануть спалювати душу скрізь віки.

нам треба не думати про вчора,
про ранки разом й спільні вечори,
перегорнути вже пекучі сторінки,
забути, що тягло у сірі сни
прокинутись в обіймах квітучої весни.
без тремтячої руки,
писати з чистого листа,
нові зворушливі слова.

Рита Карт(Стеллар)

Кацап створіння людиноподібне ,на побрехеньки та на підлість здібне.
Такий улесливий в розмові хоч до рани прикладай.
В розмові з ним будь обережний , що є в душі не викладай.
Він наче сіє позитив, та наче йде від нього радість.
Будь зібраний ти в цей момент, він вже готує тобі гадість.
Якщо одну роботу поруч робить ?
Це вигідно йому на даний час, йому не довіряй, будь пильним ти і обережним , завжди кацапа провіряй.
Порядності в кацапа не було й немає.
В житті нікчемному артист , на публіку порядного він грає.
В твою довіру тільки влізе відразу тебе підставляє.
Сіє смуту і розбрат, кричить що він кацап всім брат!
Він людям жити заважає, а підлістю й підступністю своєю, людей майбутнього лишає.
За ним лише одні руїни, й рабів натруджені спини.
Кацап нікому він не брат, отруйний змій, спокуси гад.
25.01.2025

В.Є. Панченко

Присвята моїй дорогій вчительці ЮВ

І словом, і звуком, і душею
Зачепила з перших своїх нот.
Дуже ніжно створюючи цю ідею,
Наповнювала радістю момент.

І дарувала всім добру надію,
Вселяючи життя і ніжну віру
Любові сповнена її душа,
Вона лікує рани і втіша.

29.11.2024

Івушка Моргентал

Чому я хочу так сказати?
Що це всього лише дурний мій сон
Не хочу більше відчувати:
Провину, сум та гіркоту, тих слів
Які залишаться назавжди,
У пам’яті моїй, думках.
Безшумним шепотом в тій далені,
За той стіною, яка була завжди
Хоч ти і поруч, але ні
Нема тепла, хоч й літо на дворі.
В той зимній вечір, востаннє було тепло,
Коли ти був настільки близько..
Потрібен час, щоб все дізнатись,
Щоб розібратися в собі,
Та всього часу буде мало,
Щоб полюбити не його,
Того що став холодним немов лід,
Того хто став героєм моїх снів.
Яна Тітова

Тепер я вам скажу таке,
Що сили буду правдою мовляти,
Меня до серця болем гне,
Таке життя отруйне мати,
Спираюсь горю кожен день!
Віщую всім своє ім’я
Зовуть на світі шахраєм
Хоча такого вік не ситувала
Сміялась, дихала, любилась,
Біжала стежкою до всіх,
Стоять біль вас, як обжигатись
Кроїтись навпіл
Кров’ю обливатись.
Такого бачити – сліпою стати
Таке торкатись – руки відсікти.
Сторонь ходити сил немає
Ходити у часі – забути спокою собі.
Ночами плачу, зранку вічно відмовляюсь
Жити це життя завжди.
Вірою і правдою служу народу
А він мене кидає горіти в піч.
Тоді, як я не маю проку
Краще зникнути навіч
Варвара

Ти тиша, що криє мелодію дня,
Твій сміх розцвітає, мов маки у полі.
Я думав, що серце не гріють слова,
Але ти – мій затишок, світла долоня.
Твої очі – безкрає озеро снів,
Де місячний промінь танцює із небом.
Я б вивчив би кожний з твоїх берегів,
Якщо це кохання, то з гарним сюжетом.
Я вірю що час, можна в мить зупинити,
Щоб бути з тобою, крізь простір життя.
Помилкою було б нам с тобою дружити,
Коли є кохання, коли є ти і я.
Автор: Сергій Довгополий
Сергій Довгополий

Знайомі ми не так давно,
Але закохана по вуха
Ти покохав якусь одну,
А я не знаю рвать чи слухать

Чи може слухать серце своє
Чи рвать надію у думках,
Бо ти, можливо, не для мене.
І знову сльози у очах

Але як жити, як не мріять,
Як не шукать в снах погляд твій
Коли ти знаєш що кохають
А ти мовчиш бо ти не мій

Пройшов вже місяць спілкування
І зав’язалася любов
І знову ці сумні зідхання
Коли чекаю зустріч знов

А ні мені лише здалося
Любов пробігла як вода
Кому потрібна така дура
І знов залишилась одна

Пройшов вже місяць спілкування,
Та все частіше біль і сум.
Чекаю знов твого визнання,
А ти мовчиш, лиш тиша й сум.

Як жити далі — я не знаю,
Мечуся між надій і сліз.
Кохання зводить і ламає,
І серце тане, мов би лід.

Але душі моїй тривожно,
Палає в серці боротьба.
Кохання злісне, непомірне,
І стержня в ній нема, нема.

Вона бажає помсти дико,
Та слізно просить тишини.
Любов змішалась із дурнею,
І згубить душу до весни.

Принцеса драми

Наше кохання буде вічним я обіцяю це тобі.
У тяжкі свої хвилини в твої обійми я впаду.
Обіцяю бути поруч якщо слова не підберу.
Коли важко тобі буде не мовчи, а все кажи
я прийду до тебе вмить,
Незважаючи на все
я буду поруч лиш скажи
Анна

Її темне волосся
Манило його з кожним
Подихом все сильніше
Все сильніше він закохувався
В її тонкі вуста які що ночі
Приходили до нього у снах
Які манили його з кожним днем
Зробити перший крок але
Через її чарівну вроду він
Не міг наважитися
Як би він не хотів але
Його сором’язливість
Завадила це зробити
І це лиш залишилося
Його мрією яка була не досяжна для нього.
Її Волосся

Одначе кажучи тепер
Коли часи мої стають коротші,
Мені вважається мій дім
Стояв такий собі без долі
Старий, блідий, мов міль
Здавалось, ось ось не встоє
Але стояв твердіше гір.
Двоповерховий замок
Фортеця мрій.
Приходжу стукаю до двері
А там матуся вже чекає погляд мій.
Були сусіди
Сірі люди, і деградували любо
Хоча с часами думала на мить,
Диградували всі завжди.
І батько злий, як грім у морі
Лежав дивлячись повз всіх,
Чекав не він мене додому, чекала я його думки.
Брати молодші, такі дурні тоді були
Сміялись, плигали, сносили полу
Бігали по головах батьків
Мою теж бувало задівали,
Але не боляче взагалі.
Собака, кіт, дралися як козаки,
Стерчав і чуб, і шаблі в них були.
І все було, багато буде,
Хоч часу мало, тіче по тріщинам душі.
Боюсь, що дім убогий мій впаде
Чи може не убогий?
Можливо ні.
Варвара