Тат ,ти знаєш,
як тебе не вистачає,
як пусто в мене на душі ,напевне знаєш, й з небес за мною наглядаєш
Тоді я іще була малою я
Й нерозуміла я нічого ,
Та тільки зараз зрозуміла, як сильно я тоді любила ,і бігала я за тобою з
словами тат а можна я з тобою
А памʼятаєш як на руках носив
мене маленьку, мене й сестричку
дорогеньку ,а памʼятаєш як бавились ми із тобою , напевне памʼятаєш й у серці спогади тримаєш.
Цього на жаль не пам’ятаю я ,
Та лиш одненький спогад у душі
тримаю, та про тебе татку я не забуваю.
Та бачу лиш тебе у снах
У снах своїх стаю щаслива та прошу тебе не йти залишся ще зі мною давай іще годинку ми поспілкуємось з тобою
Вікторія Іванюк

Скажи мені дівчино мила
За що мене так спокусила
Часом дивлюсь у твої очі
І бачу в них ті літні ночі

Коли хочеться до рання
Споглядати в них кохання
В них приховані ті чари
Що в полон мене і взяли

Блиск у них це ніби зорі
Що відбиваються у морі
В яке паде без лишніх вад
Неймовірний зорепад

В твоїх очах тону без тями
Це як два бездонні океани
У них нема кінця і краю
Вийти з них я сил не маю

В них я ніби цар Нептун
Їх володар і опікун
Повір дівчино цим словам
Я їх нікому не віддам

Ігор Лівак

Стираю рамки – живу без грамки,
Переступаю всі ці лінії туманні.
Школа, садок, університет,
Там нав’язали, хто ти і твій сюжет.

Мазок за мазком, рамки малюють,
Кажуть: "Тут твій шлях", свободу кують.
Ти йдеш за лінію, дивишся: трава,
Така ж, як була. То в чому ця гра?

Свобода – у тобі, у твоїх думках,
Не у стінах школи, не в чужих словах.
Зітри ці кордони, дай собі крила,
Бо ти – це центр, усе, що було й буде, миле.

Степанюк Дмитро Олегович

Не мовчи, бо немогчимо брате,
Страхи окаті діти кудиміць,
Куди запхати, в закутень кімнати?
Або похованим у пам’яті полиць.

Кричи! час б’є нам очуняти!
По шал піти, по зойки вбивць.
В руках твоїх сія розплата,
Уняти ката – холодом в’язниць.
Михайло Нечипуренко

Ми ловимо цитати поміж рядків,
Шукаємо правду в тиші віків.
В очах прочитаєш лиш те, що горить,
А сутність ховає місце, де попіл лежить.

Якщо моє світло згасити назавжди,
Чи знайдеш ти шлях у безодню біди?
Як темрява стане для нас мов стіна,
Чи зможеш ти знову відчути вогня?

Вогонь між нами палав до зірок,
Заливали його, пізнаючи урок.
Боліло й горіло, аж серце щемить,
Та тільки бажання продовжує жить.

Знімай всі кайдани, кидай все табу,
Хай ллється цей жар у мою глибину.
Нехай перепони згорять на очах,
Щоб нам бути двом – без вагань і страху.
Софія Дмитрієва

Як дуже швидко виросла я, мамо
Роки дитячі, юність пролетіла вмить.
Вже доросла і не плачу,
Коли душа моя болить.
Я сильна, чуєш, мамо?
Ти вчила бути нею з ранніх літ.
І у душі краплинку світла
Берегти той чистий цвіт.

16.01.2025
Івушка Моргентал

Що солдат тобі сниться? Снилась в лісі поляна, на якій я суниці у кошик збирав.
Сниться дім, рідний ліс, хтось грибочки поніс.
Cниться двір та квітник, до яких я так звик.
A що ще тобі сниться?
Бачу часто, як колоситься налита в полі пшениця.
Бачу Осінь Золоту, осінній червоний кленовий листок.
Сниться взимку стожок , сіно дика кізонька їсть, пролітає сніжок.
Отаке на війні мені сниться, на поляні суниця, ліс та грибочки,
почервонілий осінній кленовий листок, а то сіна стожок,
дика кізонька, та в полі налита пшениця, отаке мені сниться.
Та після сну реальність маю ,в руках жар птиці не тримаю.
Справу добросовісно свою роблю, а в вільний час звісно сплю.
Все рідне близьке серцю, бачу уві сні.
Тільки війна мені не сниться, тоді коли я на війні.
18.01.2025
В.Є. Панченко

У мене були мрії,
мати все що я хотіла,
і вперше за ці місяці,
я не хочу щоб ти був у тому сні.

я вперше хочу щоб тебе не було,
в моєму житті більше ніколи,
як же ти зробив боляче, коли ти пішов,
коли рожеві окуляри знялись давно.

коли казав що кохаєш?
це була правда? не вірю
ти вбив мене за ці місяці
що тепер ні ким, я почуваюся у своєму сні.

я на тебе зла, дуже,
і те що до сих пір люблю,
і те що думаю про останні обійми,
і те що хочу щоб ти був тут

який же ти був токсичний,
а я погоджувалась на таке життя,
бо ти все що було важливим для мене,
а для тебе я була заміною.

чому я не «та», поясни?
чого тобі не вистачає?
чому дістаєш мене в моєму ж житті,
чому з моїх снів не вилазиш.

я просто хочу щоб ти пішов,
я хочу бути щаслива,
але буду бачити я тебе далі ці довгі дні,
бо така вже доля моя нещаслива…
ляля

У мене були мрії,
мати все що я хотіла,
і вперше за ці місяці,
я не хочу щоб ти був у тому сні.

я вперше хочу щоб тебе не було,
в моєму житті більше ніколи,
як же ти зробив боляче, коли ти пішов,
коли рожеві окуляри знялись давно.

коли казав що кохаєш?
це була правда? не вірю
ти вбив мене за ці місяці
що тепер ні ким, я почуваюся у своєму сні.

я на тебе зла, дуже,
і те що до сих пір люблю,
і те що думаю про останні обійми,
і те що хочу щоб ти був тут

який же ти був токсичний,
а я погоджувалась на таке життя,
бо ти все що було важливим для мене,
а для тебе я була заміною.

чому я не «та», поясни?
чого тобі не вистачає?
чому дістаєш мене в моєму ж житті,
чому з моїх снів не вилазиш.

я просто хочу щоб ти пішов,
я хочу бути щаслива,
але буду бачити я тебе далі ці довгі дні,
бо така вже доля моя нещаслива…
Автор

Одного дня, осіннього, сумного
Із Вами зустріч в нас була.
Та не чекала я нічого
Бо Вас любити, я просто не могла.

Ми були незнайомі
Зустрілись ми тоді у школі.
" То як тебе там називають всі?" –
Сказали зверхньо ви мені.
А погляд Ваш страшенно строгий
Та голос той, був дуже добрий.

І очі ті мене тримали
Немов у кайдани закували.
Немов за ними, десь у глибині
Із Вами дуже ми близькі,
Ховалось щось таке знайоме
Без слів було вже все відоме.

Минали дні, усе змінилось
Ми з Вами ніби й подружились
Не були більше Ви такі
Безжальні, строгі і німі.

Для мене Ви, щось дуже рідне
Немов споріднена душа.
Любов моя, до Вас безсмертна,
І в серці вже палає на віка.

Цей вірш для Вас, лиш знаю я твоє ім’я
Для мене Ви чомусь немов сім’я.
Це дивно дуже, не розумію я сама чому
Та в Вас я знову, знаходжу спокій дому.

Марічка