Я тебе не люблю.
Мені просто з тобою комфортно
Розмовляти про все й ні про що від ночі до світанку.
Обіймати тебе, прокидаючись зранку.
Це любов? Хіба, ні.

Я тебе не люблю.
Просто нравиться бути поруч.
Відчувати всю ніжність торкання твоєї руки.
На небі ночами шукати нові зірки.
Це любов? Хіба, ні.

Я тебе не люблю.
Та потреба в тобі – бентежить.
Як і страх, що колись ти захочеш піти.
Я без тебе не хочу. Мій спокій – це ти.
Це любов? Хіба, ні.

Я без тебе не хочу.
Та хіба це любов? Не знаю.
Але, визнаю, ти – моє найтаємне бажання.
З тобою кайфую, з тобою літаю.
Я тебе не люблю. Я тебе кохаю.
Lenchos

Твоє єдине,
Що знайде тебе,
Йшло не так довго,
Щоб побачити світло.

Ми йшли мимо волі,
Назустріч пітьмі.
Ми йшли у знемозі,
Відкрили долоні.
Відкрили зіниці
На промінь свободи (до волі).

І гори здригнуться,
І згаснуть всі зорі.
І ріки розширяться
Дальше, до моря.

Знайдуть очі сяйво
В пітьмі, що закралась,
Й освітять нам правду,
Яку так чекали.

І квіти заквітчать
Невпинне бажання,
Невичерпну силу,
Що з нами завжди.

Відчуй її спокій,
Любов до свободи.
Надію не втрать,
Віру в краще знайди!

Irneya

Ясне сонце цього рання
Бачив я в житті в останнє
Біль відчув я в одну мить
І з мого серця кров біжить

Скрізь моє серце повна зла
Ворожа куля вся пройшла
Коли на землю впав без сил
В останнє глянув в небосхил

І в час який мені остався
З усіма я попрощався
Прошу прощення мамо й тату
Що не прийду я в вашу хату

Що не стримав ті надії
І не здійснив всі ваші мрії
Кохана жінко також сину
Я на собі несу провину

Що лютим ранком в темноті
Я залишив вас на самоті
Це я єдине зміг зробити
Щоб від орди вас захистити

Прости сину що мало дбав
І обіцянку не здержав
Що від куль я відібюсь
І живим до тебе повернусь

Тебе я люблю більше всіх
Ти син найкращий за усіх
І за будь якою там ціною
Повір синку я з тобою

Від нині сину вздовж роками
Будь опорою для мами
У нашій хаті вже на вік
Ти єдиний чоловік

З очей біжить сльоза немов
З мого серця тепла кров
Вже вас не зможу обійняти
Вам любов свою віддати

І за вашу кращу долю
Я пожертвував до болю
Своє життя за це віддав
Щоб по скоріше мир настав

Але надіюсь я на те
Що інших куля омине
І побратими нанівець
Орду всю знищать на кінець

Ми боротимось за волю
За найкращу нашу долю
Вся Україна дивовижна
Завжди буде незалежна

Ігор Лівак

Подалася барвінь сніжнобіла,
Й недалечко хустка мами лебеділа,
Ось уже й пройшло гаряче літо,
Це дитинство утікає горецвітом.

Твої губи на смак – масло із батоном,
А волосся досі має запах ацетону,
Маєш фото, де у перший клас рушаєш сміло,
Та незабаром переїзд у інше місто – нове діло.

Пам’ятаєш, як у гості приїджала до бабусі,
І як ти боялась диких качок й гусів,
Будь щаслива, що хатина досі має світло,
А не геть опало все й осіло.

Прикро, проте час не зупинити,
Доля в нього – роки прóжиті пролити,
Але знай, не стоять навічно в вазі квітам,
Не завжди будуть мама, тато й діти.

Проте це не привід сумувати,
Не гай часу аби марно все зітхати,
В твоїм серці завжди буде барвінь сніжнобіла,
Й недалечко хустка мами лебеділа.
Анна Швець

Як умру, то поховайте
(граф Олег XXV Фальдрум Яковлев)

Як умру, то поховайте
Мене на узвишші,
Де ліси і гори рідні,
Де поля безгрішні.

Щоб замок мій і Бальденхафф
Виднілись здалека,
Щоб земля, яку я любив,
Завжди була крепка.

Щоб ліси шуміли тихо,
Співом величавим,
А народ жив, наче в казці,
Духом сильним, славним.

Як впаде неправда зла,
Як свобода прийде,
Тоді знов моя душа
Радість віднайде.

І коли прийде той час,
Що кайдани впадуть,
З крові ворогів залізо
Волю відкують.

То мене у пам’яті
Добрим збережіть,
Не забувши серед лісу
Слово проречіть.

У великій, дружній спілці,
В новій, вільній хаті,
Пом’яніть мене ви, друзі,
Чисто і завзято.

Ярослав

Коляром червоним, лихо промайнуло навіть не питало, потрібно воно чи ні, а потім пішло куди подалі від душі.
Григор Вікторія

Сиділа я на уроці малювала в зошиті якісь слова сама навіть не знала що я там писала раптом погано якось стало запитала вийти, але почула я слова " поменше б малювала от і не було б погано", але відпустили я пішла умилас, води попила повернулась і прочитала я такі слова які я написала "чи любов чи горе я сама не знаю".
Григор Вікторія

Люди злі
Погані усі
Не такі, як вони
Таки, як люди
Сидять у тюрмі
Не такі, як люди
Сидять і трясуться
Що люди знайдуться
Погані такі
Які як не люди
Вони не злі
Не люди добрі
Змушені стрибати за обрій
Там люди не знайдуть
Не поб’ють
Не люди добрі
Люди їх уб’ють

Ошуст

Кохання в павутину затягнуло
Боляче пірнула в сердце стріла Амура
Стріла Амура летить в нікуди
Попаде і боляче зробить тобі
І біль розвіє всю любов
Залишить на серці тільки кров
І руки брудні від солоних сліз
Усі відчуття забрав темний ліс
І не захочеш же любити ще
Коли кохання твое знову втече
Стріла Амура летить навмання
І боляче знову зробить вона
Знову кохання болючі докори
І все починається по колу

Ошуст

Чутно шепіт могил
Я стою на цвинтарі без сил
Тут поховані вони
Вони від мене не втекли
Всі, хто поряд був
Уже усе забув
Хто був зо мною ті роки
Постраждали від моєї власної руки
Я хотіла бути "тою"
Але принесла лише болю
Коліна падають у бруд
Ріки сліз не зітру
Руки важчі, ніж гантелі
Я тону
У бруді
Серед трупів
Але разом з ними
Я ніколи не спочину
Ошуст