Я люблю ділитись щастям,
Щоби скрізь тепло створити.
Де любов квітне багаттям,
Радість де може розлитись.

Кожен дарунок – це моя турбота,
Це дрібничка, та велика робота,
Щоби щиро здивувати людину,
Бо це ж можливість єдина.

Очі палають, усмішка квітне,
Серця тепло гріє холод і зиму.
Раду даю чарівному дню.
Все тому що… Люблю

Щетиніна Дар’я

Ми так радіємо, коли приходить зима,
Але не тільки свята приносить вона.
Є люди, які працюють без вихідних
Щодня, щохвилини, захищаючи тил.
В них не буде ялинки або столу з кутею,
Вони лиш стоятимуть разом із землею.
Вони де холод і бруд, і не до ялинки,
Вони пишуть історії нову сторінку.
Де ми стоїмо як сталевий ланцюг,
Який тягнеться крізь гори і луг,
Який не розірвала страшна темна сила,
Який вода неджерельна не змила.

Щетиніна Дар’я

Білі холодні метелики
Кружляють вільно за вікном.
І летять з рук щоденники,
Коли вулиці зімітає сніжок.

Щорік цей день взимку настане,
Наче вперше у твоєму житті.
Коли вулиця білий одяг одягне,
Нові твори напишуть митці.

Щороку цей день, осяяний світлом,
Нову історію пише для нас.
Білий ранок, засвічений сріблом,
Та подих зими – найнатхненніший час.

Щетиніна Дар’я

Колись у дитинстві я вірила в диво,
Що в світі все добре та мирно.
Зараз, хай там як, я повинна
Зберегти цей настрій дитини.
Вона боїться, але просто вірить,
Що після зими прийде тепло.
І навіть у дуже холодному світі,
Битиме щастя як джерело.

Щетиніна Дар’я

Коли я була маленька,
Я найбільше чекала зими.
На дивані м’якенькім,
Спала і бачила сни.
Як Миколай приніс омріяну ляльку.
Ту, яку хотіла ще змалку.
Миколай усміхався ласкаво,
Справжня казка тоді оживала.
Мої очі сяяли невимовно яскраво,
Радість моя тоді зацвітала.

А тепер, коли сніг не вкриває поріг,
В кожній зимі знаходиться збіг.
Та душа, крізь роки, береже диво,
Віру в любов і добро щиру.

Щетиніна Дар’я

За вікном танцює холодна зима
Вітер шепоче: "Засни, поки тепло,
Міцно засни, поки не прийшла
Розкішна Снігова Королева."

Щоб не забрала вона у свій танець
Білий, крижаний та повільний.
Щоби серце не стало як сланець,
Полюби щиро, вільно та ніжно.
Не забере тоді тебе Королева,
Не сховає в кришталевий палац.
Серце зігріє усе, аж до неба,
В книзі з’явиться новий форзац.

Пледом зігрій свої щирі мрії,
Захисти від холодів та пітьми.
Бо найкращі мрії – це ті,
Які не згаснуть навіть у сні.
За вікном танцює холодна зима
Вітер шепоче: "Засни, поки тепло,
Міцно засни, поки не прийшла
Розкішна Снігова Королева."

Щоб не забрала вона у свій танець
Білий, крижаний та повільний.
Щоби серце не стало як сланець,
Полюби щиро, вільно та ніжно.
Не забере тоді тебе Королева,
Не сховає в кришталевий палац.
Серце зігріє усе, аж до неба,
В книзі з’явиться новий форзац.

Пледом зігрій свої щирі мрії,
Захисти від холодів та пітьми.
Бо найкращі мрії – це ті,
Які не згаснуть навіть у сні.

Щетиніна Дар’я

А пам’ятаєш, як я тоді бігла,
Щоби першою побачить ялинку?
А як я тоді какао розлила
На дивані в ріднім будинку?
Як я тоді вперше не спала
Опівночі так щиро чекала.
Щоби скоріше були подарунки,
А навколо лунали рідні звуки.
Як я вранці бігла на кухню,
Де мене обіймала бабуся.
Як я бігла до свого вікна,
Де біліла рідна зима…
Бо в дитинстві, під снігом зимовим,
Все навколо ставало казковим.

Щетиніна Дар’я

Нехай це банально
Або по-дитячому
Я не мислю фатально
Майбутнє я бачу
Де в світі все добре
І в мене все вийде
Кожен буде ким хоче,
Де буде спокійно.

Знов повертаюсь у реалізм,
Бачу невтішні прогнози.
Хоч в цих подій і є символізм,
Але вбивають внутрішні грози.

Хай там як, я просто вірю,
Що я маю внутрішню силу,
Що зможу як хочу літати,
Своїх мрій зі снів досягати.
Я не втрачатиму свій оптимізм,
Навіть якщо уб’є реалізм.
Щетиніна Дар’я

Літай, мрій і нікого не слухай,
Свої мрії ніколи не зраджуй!
Мрію ніколи не розтрощити!
Мрію ніколи не похитнути!
Я точно знаю, що ти все зможеш,
Як підеш вперед, то переможеш!
Будеш мріяти- будеш і жити,
Досягатимеш своєї мети!

Літати не страшно, запам’ятай!
Літати- це класно, не забувай!
Мріяти треба, завжди пам’ятай!
Мріяти класно, ти не забувай!

Мрію ніколи ти не забувай!
Мрія жива, ти завжди пам’ятай!
Іди вперед та не зупиняйся,
Як буде важко, то не зламайся!
На шляху будуть зрада й зневіра,
Біль, розпач і розбита надія.
Гідно пройди шлях цей тернистий!
На шляху всі перешкоди розбий,
Тільки мрію на пил не проміняй!
Мрія жива, завжди це пам’ятай!

Щетиніна Дар’я

Там де світанок новий зустрічає
І у танок свій швидкий забирає.
Часом важко не збитися з ритму,
Але музика лине і лине!
Часом важко попасти у такт,
Та музика лине і лине!

Там де добрі казки це є реалність,
Там де магія див це є буденність,
Там де добро перемагає зло,
Там де завжди радісно і тепло,
Там де всі мрії збуваються,
Там де життя починається,
Там де світанок новий зустрічає
І у танок свій швидкий забирає.
Часом важко не збитися з ритму,
Але музика лине і лине!
Часом важко попасти у такт,
Та музика лине і лине!

Теплі спогади дома не дадуть впасти,
Коли не маєш уже сили стояти.
Зробиш все,що ти можеш,щоб повернутись
Додому, додому, додому о-о-о!
Ти будеш стояти, щоб знов повернутись
Додому, додому, додому о-о-о!

З небес частіше спускайся додому,
Не переймайся, не втратиш корону!
Твій дім- твоя надійна фортеця
Від розпачу, страху, болю і зла!
Дім від холоду відігріє
І думки погані розвіє.
Дім на жаль хотіла розбити війна,
Зламати й знищити хотіла вона,
Але нічого вона не змогла,
Тільки усіх об’єднала вона!
Дім один єдиний навіки!
Все минає, а дім є незмінний!
Щетиніна Дар’я