Усюди сирени лунають
Темно, та місто не спить.
Біль у очах, та ми не здамося,
До кінця ми будем бороться!
Скільки домів розгромили?
Скільки життів зруйнували?
Скільки убили наших людей?
Скільки мрій розтрощили … вони?

Ніколи-ніколи ми не здамось!
Повернем кожен метр своєї землі,
І Будем вбивати всіх ворогів,
Бо незалежність у нас у крові!

Ми всі єдина країна,
Відсіч дамо ми ворогам!
В унісон б’ються наші серця,
Синьо-жовті незламні серця!
Не ми почали цю війну,
Проте ми її закінчим!
Нам чужого не треба, але
Свого ніколи не віддамо!
Щетиніна Дар’я

У Харкові вибухи чути,
Літають по небу ракети.
Страшно і боляче нам,
Шрами глибокі від ран!
Та ніколи нас не зламати,
Будем Україну ми захищати!
Стоїмо пліч-о-пліч.
Гідно дамо ворогам ми відсіч!

Гідно стоїть незламний Бахмут!
Стіною стоїть сильний Херсон!
Енергодар стиснув волю в кулак!
Куп’янськ ніколи не розбомбити!

Не забудем ніколи і не пробачим
Жодну домівку, жодне життя,
Ми все пам’ятаєм!
І трагедію Каховської ГЕС !
І небезпеку на Запорізькій АЕС!
І розбиту в Гостомелі Мрію!
Розтрощені будинки Дніпра!
І обстріляний центр Одеси!

Харків- це Україна!
Ізюм – це Україна!
Вовчанськ – це Україна!
Борова – це Україна!
Донецьк – це Україна!
Лиман – це Україна!
Слов’янськ – це Україна!
Рубіжне – це Україна!
Луганськ – це Україна!
Запоріжжя – це Україна!
Мелітополь – це Україна!
Токмак – це Україна!
Охтирка – це Україна!
Тростянець – це Україна!
Чернігів- це Україна!
Дніпро – це Україна!
Марганець – це Україна!
Нова Каховка – це Україна!
Херсон – це Україна!
Чорнобаївка – це Україна!
Миколаїв – це Україна!
Очаків – це Україна!
Одеса – це Україна!
Зміїний – це Україна!
Гостомель – це Україна!
Ірпінь – це Україна!
Київ – це Україна!
Щетиніна Дар’я

Може це страшний сон?
Ні, це реалії,
У валізі усі
Мрії-фантазії.
Перенеслись плани,
Розбились надії,
Розбиті родини,
Розбиті оселі,
Проливається кров.

Пошматоване серце
Виринає із крові .
Війною посічене,
Але на волі.

Крики, сирени,
Страшно й мовчання,
Але є тільки
Одне питання.
Нащо прийшли ви
Нас визволяти?
Нащо прийшли ви
Нас рятувати?
Ми не просили,
Ми не хотіли,
Ми спокійно тут…
Жили.

Рани загояться –
Залишаться шрами.
Серце посічене,
Але нездолане!

Щетиніна Дар’я

Може це страшний сон?
Ні, це реалії,
У валізі усі
Мрії-фантазії.
Перенеслись плани,
Розбились надії,
Розбиті родини,
Розбиті оселі,
Проливається кров.

Пошматоване серце
Виринає із крові .
Війною посічене,
Але на волі.

Крики, сирени,
Страшно й мовчання,
Але є тільки
Одне питання.
Нащо прийшли ви
Нас визволяти?
Нащо прийшли ви
Нас рятувати?
Ми не просили,
Ми не хотіли,
Ми спокійно тут…
Жили.

Рани загояться –
Залишаться шрами.
Серце посічене,
Але нездолане!

Щетиніна Дар’я

Я завжди її кохаю,в думці лиш вона!
Добра , гарна і красива, непорівнняна з усіма.
Завжди мріяв бути з нею, щоб підтримати її.
Щоб не трапилось з душею,що завгодно, біль,образа чи удар.
Я завжди кохаю неї, в радості чи злі.
Моє бажання лиш бути поряд, в радості ,турботі чи у грізді бурею печальні дні…
Макс

Скажу спасибі, вам захисники
За те, що стали неньку боронити!
Ще новий день для нас сьогодні наступив!
Всі справедливість хочуть відновити.

Молюсь за вас я Богу кожен день,
Щоб сили вам давав і довго жити.
Я вірю перемога буде наша,
Якщо ви будете нас боронити!

Тримайтесь, хлопці, на передовій.
Нехай Господь завжди допомагає!
Б’єтеся ви з драконом дуже злим.
Хай справедливість там перемагає!

Благаю Господа, щоб боронив вас всіх,
Щоб всі були живі і духом сильні.
Ви, хлопці, дуже справжні в нас орли!
Ви захищаєте і рідну землю, й сім’ї!

Обнімуть вас дружини залюбки,
Розквітнуть всі дерева, гарні квіти.
Скажу спасибі вам, захисники
Завжди пишатись буду вами та радіти!

Радіти буду, що у нас ви є!
Країна виховала мужніх хлопів!
Не боїтеся бій страшний іти,
Державу захищаєте в окопах.

Буде вже скоро наша перемога!
І вірю, що настане день ранковий!
Скажу спасибі вам, захисники!
Разом запустимо салют святковий!
Юрій Сіромашенко

Прийшла до нас лиха година, І зібралась українська вся родина!
Віддала мати найрідніше – сина.
І голосила… Господа молила, Та вірила, що вернеться живим.

В дорогу проводжала з Богом,
Нехай все зло тебе обходить боком.
Я поруч рідний сину, пам’ятай І у думках до неньки прилітай.

23.10.2022, Івушка Моргентал
Івушка Моргентал

А приводів для радості все менше
Біди, смерть, диявол їх колише.
Та в чому ж винні ті маленькі діти?
Деяким вже не радіти і не жити,
На цім білім світі.

Загублене дитинство і життя, Живі, сирена, поряд укриття. Хутчіш туди, кричить її дитина!
Бо мати вчила, пригорнувши сина .

06.02.2023, Івушка Моргентал
Івушка Моргентал

Холодна ніч і біль у серці,
І плач дитини, стомлені батьки.
Вони не сплять, вони в укритті.
Та очі вкриті всі слізьми.

Ракету збили. Сім’я радіє…
А інша ж вщент розносить їхній дім.
І знову сльози, і знову молитва,
Адже вона уберегла їхнє життя.

11.09.2022

#
Івушка Моргентал

А ніжність, що в серці жіночім –
Оберігає життя…
Дитя колисає щоночі,
Тріпоче в блаженстві душа…

Ніжно торкнулась за ручку:
Спить Янголятко, в раю…
Вона посміхнулась беззвучно,
Ніч загуляла в гаю…

Згадала про юність, кохання…
Як ніжністю пахнув бузок.
Свої неймовірні бажання,
Крилатий політ до зірок…

А ніжність живе в усі пори,
Не дивлячись навіть на зле.
Вона неосяжна, як море,
Торкає серця за живе…

Розтопить весь сум, обігріє…
Поверне любов до життя,
В обіймах коханого мліє,
Хай ніжністю квітне буття!
ND💗
Надія Холод