сердечний холод в мить раптову любов теплом чуттів розрадить
укаже вектор від згорання до осередку душ відради
зігріє хутко в час тривоги, розправить крила в злидні, в скруті
думки звільнить в жазі плекання в кайдани намертво закуті

по венах суміш кисню пустиш із трепетом розмов відвертих
смакуєш на грубах віддтінки від бризу поцілунків змерзлих
ти кожним атомом відчуєш потужну силу від кохання
поляжуть туги одинацтва під проводом пасій повстання
Уляна Шемонаєва

Сіло сонце по надвечір
на порозі тихий вечір
потемніло все нагорі
пливе місяць поміж зорі

Тихо кличе в ліжко мати
вже пора малятам спати
руками ніжно пригортає
і тихенько їм співає

Спи, засни моє серденько
закрий очі ти легенько
і ти відправишся в політ
в неймовірний диво світ

Де літатимеш як птах
над землею в небесах
як маленький світлячок
ти полетиш до зірочок

Місяць ніби срібний човник
віднесе на ясний вогник
там чарівник що до рання
здійснить всі твої бажання

Скоріше очі закривай
і відправишся у край
де добрі звірі всі гурбою
будуть гратися з тобою

Левеня як ніжний котик
тобі ляже на животик
тебе ніжно приласкає
файну пісню заспіває

Нехай малята вам присниться
найкращий сон, і міцно спиться
янголята сизокрилі
на добраніч мої милі

Ігор Лівак

Скаженим свиням що в кремлі
Замало стало їм землі
Рішили за чужі рахунки
Накормити свої шлунки

путін клятий скрізь біду
З собою нам приніс війну
Дике військо клятих гнид
У нас зробили геноцид

Ріки крові, плач та стони
Скрізь міста пройшли колони
І вбивавши всіх людей
Не жаліючи й дітей

Всі мирні землі України
Перетворили на руїни
Ракети з неба, кругом вогонь
Тіла лежать десь осторонь

Будьте прокляті від нині
Ви кремлівські кляті свині
За те все зло що принесли
Ви скоро здохнете як пси

Всіх вас лишать тут життя
Яке не стоїть і сміття
Не обійти вам тяжкий гріх
Настигне кара вас усіх

За всі знущання малюків
На очах своїх батьків
За насильство над жінками
І збиткування над батьками

Вам прощення уже не буде
Україна цього не забуде
А москаль який прийде
Тільки смерть свою знайде

Не далеко вже той час
Коли орки з перед нас
На колінах стануть слізно
Але буде занадто пізно

Москва відчує ще наш гнів
І вся згорить за пару днів
Не залишивши й сліди
Росія зникне назавжди

Ігор Лівак

Що в нашому світі означає добро
Де ж воно сховане, те саме ядро
Його всі шукають десь за горою
А воно біля тебе, поряд з тобою

Нам лиш достатньо зробити того
Щоб в серці й душі відчути його
Відкрий все добро, в собі в середині
Посміхнися ти щиро зустрічній людині

Тобі посміхнуться завжди і навзаєм
І добро увірветься дзвінким водограєм
І весь той струмочок з твоїм добром
Тобі повернеться широким Дніпром

То ж давайте добрішими станьмо від нині
Протягнемо поміч і бідній людині
І тримаймося поряд через всі зміни
Бо ми незалежний народ України

Ігор Лівак

В тихій долині де вітер гуляє
Біля струмочка дівчина співає
Ніби природа знов оживає
Коли її голос навколо лунає

Серце цвіте коли чую цей спів
Арія чиста з лагідних слів
Не втримався я, і в долину пішов
До неї тихенько я підійшов

Дівчинонько мила я можу спитати
Ти звідки красуне, як тебе звати
Поки твоя пісня лунала в гаю
Я до тебе летів ніби ангел в раю

Серце моє ти в полон захопила
І ніби у мене виросли крила
Ніжний твій голос завжди хочу чути
Це відчуття я не можу забути

Твоя пісня дівчино дуже красива
І сама кругло личка дуже вродлива
Скажи мені люба погодишся ти
Бути моєю в житті назавжди

Ігор Лівак

Як не тяжко це казати
Але я мушу розказати
Про цю війну що йде у нас
Передрікли багато раз

Про це писали ще пророки
Ще в далекі давні роки
Що повстане брат на брата
І прийде війна проклята

На престол диявол сяде
І вся Росія з ним пропаде
Кров рікою, і тяжкі біди
Це відчують всі сусіди

Про це старці ще писали
На Афоні передрікали:
русня як зомбі зареве
І за дияволом піде

І він навчить їх убивати
Чуже добро все забирати
І по першому наказу
Так робитимуть щоразу

Але прийде кара божа
І згорить Москва ворожа
Спопелить усе на прах
І всій Росії прийде крах

Там залишиться лиш яма
Море крові, жирна пляма
В одну мить уся біснота
Піде на дно свого болота

І в цьому радісне лиш те
Що кінець імперії прийде
І що в кожному пророцтві
Україна буде на госпоцтві

Україна сильна переможе
В цьому Бог нам допоможе
З колін встане вся держава
всі Україні скажуть: СЛАВА!

Як казав один мудрець
Я зацитую я на кінець:
Якщо ти віриш в перемогу
То завжди знайдеш дорогу

І не зважаючи на біль
Ти досягнеш свою ціль!
Тож повірте в силу Бога
І нас чекає перемога!

Ігор Лівак

В дитинстві здавалось що життя без кінця
Пів життя промайнуло й задумався я
Всі роки пройшли як скрізь пальці вода
А згадати щось добре, навіть нема

Час швидко біжить, а за ним і життя
Вчить воно нас щоб не піти в забуття
Закони життя летять без зупинки
Не залишаючи нам ані хвилинки

Втрачений час ти уже не вернеш
Те що ти посієш, те і пожнеш
Тож треба так жити щоб згадали і нас
Лагідним словом і ще довгий час

І почни це робити зразу від нині
Скажи добре слово і рідній людині
Відкрий своє серце і до неї звернись
Щиро в обличчя ти їй посміхнись

І зразу відчуєш все те добро
Усе віддзеркалить на тобі воно
Тож мої українці я так і зроблю
Щиро від серця: ВСІХ ВАС ЛЮБЛЮ!

Ігор Лівак

Моя Україна, кохана, єдина,
Люблю твою ніжність та вічну красу.
Кохаю я мову твою солов’їну,
Таку мелодійну, яскраву, живу.

Люблю Україну, простори широкі,
Карпати, степи, річку нашу Дніпро.
В дитинстві робив свої перші тут кроки,
Радів кожен день я, що сонце зійшло.

Босими ногами я бігав по полю.
І чув як зозуля у лісі співа.
Здавалося гарним мені все довкола.
Росте біля хати зелена трава.

Я з пуп’янка чув про Тараса Шевченка,
А також з дитинства Сосюру читав.
Моя Україна, кохана, єдина!
Тут друзям завжди я допомагав.

Мені колискову співала матуся,
Коли по ночах я заснути не міг.
Я думаю кожен хотів неодмінно
Завжди повернутись на рідний поріг.

А зараз орли наші сильні, хоробрі,
Її захищають в окопах сирих.
За нашу свободу кров проливають
Та світле майбутнє сімей дорогих!

Я є патріотом своєї країни!
Люблю її ніжність та вічну красу.
Кохаю я мову її солов’їну.
Мою рідну неньку всім серцем люблю!
Юрій Сіромашенко

Чи схожий я на нього в твоїх снах?
Чи шукаєш його страх у карих моїх очах?
Ті різкі рухи, риси, рідний силует.
Та я не він, хоч бачиш ти його портрет.

І тягне мене біль, що серце обпікає.
Чому ж його тінь в мені ти шукаєш?
Шукаєш, гукаєш, не можеш знайти
Блукаєш в минулій брехні своїй ти.

Я поруч, живий, і я дихаю тут.
Та погляд твій далі веде свій маршрут.
Моє ім’я мовиш, та в голосі тиша,
Ти не бачиш мене, а лиш тіні колишні.

Хто я для тебе? примара? чи сон?
Чи не його ім’я шепче насправді твій тон?
Я інший, я справжній, я той, хто є тут
Чи зможу колись я вибратись з твоїх пут?

Кричу я в безодню, у спробах знайти
Того, що шукаєш ти в образах тих.
Того, що не знав я, і ніколи не бачив,
Та лиш ім’я його для мене, немов болюча віддача.

Я бачу, як тягнеш ти образ крізь час,
Як слід його тіні торкається нас.
Та я — не той голос, що згадався тобі,
Я світло, яке може бути в імлі.

Крізь прірву мовчання я руку простяг,
Хоч знаю, твій погляд минулим пропах.
І скільки не кричав би: "Я тут,лиш Поглянь!"
Ти все ж обираєш лиш давню омань.

Мій голос затихне, зірветься душа,
Та я все ж залишусь, хоч біль поїда.
Бо люблю тебе справжнім, без масок, без слів,

І навіть тоді, як залишусь без сил.
Надіюсь, що колись зрозумієш, як сильно любив.
Тож поки ще світло у серці горить
Я стану твоїм, якщо зможеш любить.
Ліна

Коли ті крила, згорять до тла
Вона залишиться одна,
Втративши надію на шанс
Піде, без образ.
Коли тиша заграє навік,
Не зупинеш більше її.
Тільки тоді або пізніш,
Зрозуміти захочеш її.
Ти згадаєш очей її красу,
Ту посмішку, душу оту,
Її рясний, дзвінкий сміх,
І серце, яке кохало без слів,
Захочеш все змінить,
Повернути все,
Благатимеш простить
Та крила дотліли
і серце вже теж мовчить.
Аня