Скаженим свиням що в кремлі
Замало стало їм землі
Рішили за чужі рахунки
Накормити свої шлунки

путін клятий скрізь біду
З собою нам приніс війну
Дике військо клятих гнид
У нас зробили геноцид

Ріки крові, плач та стони
Скрізь міста пройшли колони
І вбивавши всіх людей
Не жаліючи й дітей

Всі мирні землі України
Перетворили на руїни
Ракети з неба, кругом вогонь
Тіла лежать десь осторонь

Будьте прокляті від нині
Ви кремлівські кляті свині
За те все зло що принесли
Ви скоро здохнете як пси

Всіх вас лишать тут життя
Яке не стоїть і сміття
Не обійти вам тяжкий гріх
Настигне кара вас усіх

За всі знущання малюків
На очах своїх батьків
За насильство над жінками
І збиткування над батьками

Вам прощення уже не буде
Україна цього не забуде
А москаль який прийде
Тільки смерть свою знайде

Не далеко вже той час
Коли орки з перед нас
На колінах стануть слізно
Але буде занадто пізно

Москва відчує ще наш гнів
І вся згорить за пару днів
Не залишивши й сліди
Росія зникне назавжди

Ігор Лівак

Як не тяжко це казати
Але я мушу розказати
Про цю війну що йде у нас
Передрекли багато раз

Про це писали ще пророки
Ще в далекі давні роки
Що повстане брат на брата
І прийде війна проклята

На престол диявол сяде
І вся Росія з ним пропаде
Кров рікою, і тяжкі біди
Це відчують всі сусіди

Про це старці ще писали
На Афоні передрікали:
русня як зомбі зареве
І за дияволом піде

І він навчить їх убивати
Чуже добро все забирати
І по першому наказу
Так робитимуть щоразу

Але прийде кара божа
І згорить Москва ворожа
Спопелить усе на прах
І всій Росії прийде крах

Там залишиться лиш яма
Море крові, жирна пляма
В одну мить уся біснота
Піде на дно свого болота

І в цьому радісне лиш те
Що кінець імперії прийде
І що в кожному пророцтві
Україна буде на госпоцтві

Україна сильна переможе
В цьому Бог нам допоможе
З колін встане вся держава
всі Україні скажуть: СЛАВА!

Як казав один мудрець
Я зацитую на кінець:
Якщо ти віриш в перемогу
То завжди знайдеш дорогу

І не зважаючи на біль
Ти досягнеш свою ціль!
Тож повірте в силу Бога
І нас чекає перемога!

Ігор Лівак

Літній ранок біля моря
Крики чайок, шум прибою
Легенький бриз кругом літає
Морські хвилі наздоганяє

Відпочиваю я на пляжі
Дивовижні ці пейзажі
Щастя, радість, лиш кругом
Ми всі окутані теплом

Відчуття ці неймовірні
Поряд друзі мої вірні
Сік, коктейлі, тільки сміх
Всі танцювали для утіх

І в одну мить все закінчилось
Я зрозумів що це приснилось
Я б віддав і весь мільйон
Щоб повернутись у цей сон
Ігор Лівак

Що в нашому світі означає добро
Де ж воно сховане, те саме ядро
Його всі шукають десь за горою
А воно біля тебе, поряд з тобою

Нам лиш достатньо зробити того
Щоб в серці й душі відчути його
Відкрий все добро, в собі в середині
Посміхнися ти щиро зустрічній людині

Тобі посміхнуться завжди і навзаєм
І добро увірветься дзвінким водограєм
І весь той струмочок з твоїм добром
Тобі повернеться широким Дніпром

То ж давайте добрішими станьмо від нині
Протягнемо поміч і бідній людині
І тримаймося поряд через всі зміни
Бо ми незалежний народ України
Ігор Лівак

Я буду вдячний Господи Тобі ,якщо мені даси Ти змогу,
з війни неушкодженим прийти, до рідного, до рідного порогу.
Та знову бачити рідню , обняти всю свою сім’ю.
Бо в однострої я стою і Землю рідну бороню.
Я зараз Господа прошу, щоб дарував новий світанок,
Отче Наш Тебе благодарю, за те що бачу новий ранок.
Я часто зараз на війні , стою в проховім тумані,
а Вірю Господи Тобі і не купаюся в людськім обмані.
В Житті багато завинив, гріхів багато я зробив,
прости Мій Бог мене за те, що так паскудно досі жив, Життям своїм не дорожив.
Але скінчиться хай війна, станок я мрію запустить в дворі,
зробить бруківку і покласти, біля Церкви на горі.
Та знову бачити рідню, обняти рідную сім’ю.
А зараз Господи прошу , щоб дав мені Ти змогу,
знову прийти до рідного мені, до рідного порогу.
30.01.2025
В.Є. Панченко

На вулиці спека. На вулиці дощ,
Можливість уникнути є, але хоч
він і виникнув різко, мені всеодно,
Все ж краще в повітрі шукати ніщо,
ніж чим малювати на вікнах хворобу.
Я зовсім один, але в цьому є врода.

Серед натовпу ходячи, я посміхаюсь,
Колись і вони зрозуміють мене,
Адже слово лікує, я майже не лаюсь,
Сваркам залишати ні змоги не тре.

Де сонця ранкового світить проміння,
Там злодій ховає накрадене щось,
Там сонця ранкового перше насіння
Розкаже життя, як йому це здалось.

На вулиці спека. На вулиці дощ,
Я знову вдаю, ніби щось, та вдалось.
Нервує проміння, о скло биячись,
Тремтячої посмішки сльози ллють скрізь.

(6:50 pm; may, 31, 2024)
Данило Хвіта

Народження, ковдра, крик, втома,
Колиска, сон, пелюшки, крок.
Графіт, портфель, дзвінок, судома,
Контрольна, страх, шпаргалка, шок.
Диплом, підпис, пошук, ставки,
Резюме, стрес, наказ, кабінет.
Понеділок, шеф, дедлайни, правки,
Кава, дим, монітор, інтернет.
Субота, бар, знайомство, танці,
Квартира, ліжко, весілля, секс.
Кредит, ремонт, лікарня, капці
Все менше, час — все більше стрес.
Робота, дім, зима, відпустка,
Осінь, дощ, вітрина, плед.
Серце, біль, лікарня, пустка,
Камінь, плита, ім’я, портрет.
Автор: Сергій Довгополий
Сергій Довгополий

У когось була собака
Всі її щиро любили
Під столом пиріжок вона з’їла
Її ще так не кормили
Олександр Протас

Ти так стомилась, мила, знаю…
Тобі до ніг я всесвіт опускаю,
Ти не журись, в житті буває час,
Коли так хочеться сховатися від мас,
Втонути у обіймах мами й тата,
Забутись і поринути в дитячі свята.
Немає сил, енергії і подих,
Ковток любові, ніжності і…видих…
Триматись впевнено і міцно,
Бути наповненою щастям вічно.
Ти так стомилась, мила, знаю…
Я крок за кроком всі негоди й відчай подолаю,
Оберігати буду, хоч з небес чи з люду,
Разом з сімʼєю, «вигребем» із Бруду !
Тетяна

Ніч.
Тихо.
Лише вітер наспівує рядки
Відблискують зорі
І думки викликають піт
О ДУМКИ!
Що за душа? Чиє це серце?
І як жити, коли його нема ?
Де ж моя свідомість?
Мені знову не спиться
Ніби, вся душа у вогні
Чи це пекло на землі?
Чи це від Бога мені така заслуга?
Шукати правду у всьому
Картати всіх за їх діла
Копатися в людях
І все пережите ними, переживаю я
Вже не боюсь я наступних ночей
Хоча знаю я не засну
Буду дивитись їм в очі та вірити,
я переживу ….
Наступає ніч.
В тиші почув рядки
Важко дихати вийшов піт,
в очах темніє не видно цих дивних зірок
І знову вони прийшли та скоро вони не підуть…

Віталій Терпай