З тобою була ніякою,
З кимось стану красивою.
З тобою була нещасною,
З кимось стану щасливою.
З тобою була самотньою,
А кимось буду обпещена.
З тобою була зневірена,
А з кимось любовью хрещена.
Я стану квіткою білою
Весною в саду розквітати.
Ти будеш на мене дивитися,
Але…
не посмій зірвати.
(2021р.)

ЛАРИСА ЗАКІЄВА

Заколисані хмари
Твоїми руками,
Лягли мирно спати
Стомлені днями.
Запашний житній хліб
Ти заносив до хати,
Мій татусю! я завжди
Буду пам’ятати….
ЛАРИСА ЗАКІЄВА

Не бував я в Україні,
але чув багато я
про Київ, Дніпро, ліси, моря.
Дуже хочу побувати там,
де мова солов’їна,
там, де люди добрі.
Але не знаю я,
зможу побувати в Україні?
Там, де краса кругом,
там, де ліси, моря, Дніпро та Київ,
де є люди милосердні,
де є красиві квіти!
Чув багато, чув багато про Україну я,
але не бачив я,
не бачив, як то
жити в такій країні,
де мова солов’їна,
де є квіти, а не бруд,
де є синє небо та жовте поле,
де є воля,
де колись жили козаки,
де воїни хоробрі.
Колись давно бував я в Україні,
але забув я, як то бути українцем,
як то бути дитиною країни мрій, бажань та вдач,
забув я смак борщу,
забув я все, забув…
Хочу повернутися в цю країну мрій,
де є сонце,
де є краса,
де люди добрі.
Як же хочу я повернутися туди!
Не забувай країну, яка дитинство тобі подарувала,
яка красива, солов’їна,
де воля є. Не забувай ти цю країну,
яка зветься Україна.
Варвара Бородіна

Запам’ятаєм цю війну і смерть солдата.
Згорівший танк і плач рідного брата.
Крик матері на всі чотири сторони,
І звістку, що приносять чорні ворони.

За батьком плаче десь мала дитина,

Останній лист паде, обпечена калина,

Залишені домівки у вогні горять,

Забинтовані берізки в ряд стоять.
ЛАРИСА ЗАКІЄВА

Що для тебе кохання?
Це жага до сподівання,
Чи може нічні страждання?
То світло в безкраїй глибині,
Чи буря, яка рве кораблі безкрилі?

То вогонь, який гріє серце,
чи може полум’я, яке палить дощенту ?
То крила, які піднімають у небо,
і тягар, що тримає на дні.
То слова, що звучать мов молитва,
то є тиша, що ріже в душі.

Що для тебе кохання?
То може пошук постійний в пітьмі,
а може то зустріч зірок у безмежжі.
Де зникають у мить всі страхи.
Вікторія Романенко

Без туніки.
Раз – туніка
Два – дві туніки
Три – три туніки
На 4 – 4-ро тунік
На 5 – 5 тунік
Ще раз – і всі туніки зняті:
Стоїть холодом розмальоване тіло,
Статі іпалети сховались в собі
Хоч думки про тебе – це спека в мені…
Стояти без тунік –
Гордо
Стоять прожектори тіла;
Без тунік мерзне сад
Там, в храми наші – сонця налили.
Боротьба із гордістю
Варта тунік,
Щоразу… щоразу по туніці скидаю,
Щоразу в них вбираюся знов.

Забери ці кляті туніки –
В храмах вдосталь підрясників і бичів!..

Тепер туніка без тунік.
Шеврон

В парку та попід липами
Перемети-вихори, листовир

По узліссю, в рідкотрав’ї
Мішаний ліс, що радість привніс

В місті, в місцекраї, у гаю, де дуби
Загорілі по-літньому, опалені приосінні тра’ви й тони

Де ми є, де ми тут, де все є
Набуває слів й вираження через єство наше
Шеврон

Країно моя дивовижна

ти є

завжди така престижна

поля колосяні
як мрія

і дивна та моя
надія

що закінчиться вже війна

така холодна
і пуста.

країна моя барвінкова

ти є
завжди така чудова

але війна мене дратує

адже завжди вона
лютує

усм покою не
дає

І тільки бомбами увіте

країно моя ти прекрасна
така

весела и дуже класна

і неймовірно
ти яскрава
коли
немає
помі
хмар-
Олександра Шестак