Тихо над водою, хвилі пеленою, мовчання ніби зброя в темряві святій. Розбитими від горя сповненого болем упала в чистім полі кров замість води. І вбрало її жито і взяли її квіти, як воїни в пшениці маком полягли. Залишивши родину, покинувши дружину за нашу рідну землю гинути пішли. Узявши в руки зброю готовими до бою полились ріки крові по батьківській землі. Від крику світ здригнувся немов перевернувся, від крику, болю, жалю солдатських матерів…..
І на могилі сина, героя України дружина сто ромашок рівно посадила. І зацвіли ромашки гарними квітками, солдати не вмирають! Вони завжди із нами!
Вони і є герої!
Вони і є надія!
Вона наша опора!
Вони є Україна!

Юлія

Європейське майбутнє, мета наших людей.
Європейські цінності, вже у нас, і в дітей.
Європейський шлях, як дорога до дому,
де та сама Україна, тільки мрії по новому.
Європа для нас не лише територія……
Це наша ,з вами, спільна історія.
Пам’ятаєш…….?
Коли Україна за право життя
З катами боролась ,жила і вмирала…
І ждала…хотіла лише співчуття!
Європа мовчала…….
А зараз……?
Ви стали для нас лікарями.
Стали сестрами і братами.
Стали ніжними і уважними,
Стали сильними і відважними.
Стали мудрими наче тато.
Стали ніжними немов мати.

Ти стоїш з Україною поруч.
Синьо-жовтий тепер твій погляд.
Ти в історії стала сильною.
А Україна навіки вільною
Не шукай інакшої долі.
Вже наплакались. Досить. Доволі.
Слава Європі! … Слава Україні!…

Мороз Людмила

Любовь, наслаждение и сердечная боль
В нашей жизни занимают главную роль
Ощущая все чувства первой любви
Мы слышали наши все крики души

Друг другу в глаза мы смотрели часами
Всё крепче и глубже согревая руками
В мечтах отправлялись в безумный полёт
Расставляя по планам всю жизнь наперёд

Но бывало любовь нас кидала порой
По лживой тропинке нас вела на убой
Подарив своё сердце, и любовный запал
Партнёр лишь жестоко на чувствах играл

Многие из нас побывали в капкане
Бушующем страсти горячем вулкане
Но любви треугольник ранит глубоко
Отрубая весь якорь напрочь жестоко

Большей боли для нас наверное нет
Когда слышим отказ от партнёра в ответ
Жаль на этой земле мы не все совместимы
После таких вот разлук мы очень ранимы

Но судьба говорит нам: зализывай раны
У меня на тебя чуть получше есть планы
Твоё счастье в любви ещё впереди
И к любимому сердцу ты гордо иди

И со временем ваши сойдутся сердца
И ощутите все страсти в любви до конца
Откровенно ей скажешь: Ты мой идеал
Не поверишь как долго тебя я искал

Ігор Лівак

Захотілося тепла людей,
Прикро, що не склалася розмова.
Знову у зачинених дверей
Віхола співає колискову.
У вікні веселощі та сміх,
У вікні тепло й родинне коло.
На щоках холодний тане сніг.
Віхола співає колискову.
Вітри старі стежки заметуть
Без надії сподіваюсь знову
Навмання рушаю в нову путь
Віхола співає колискову
Ось і все, немає більш адрес.
Втома від чергової відмови
Годі сподіватися чудес –
Віхола співає колискову
Покривалом білим огорне,
Обійме пестливо ніч зимова,
У порожню душу зазирне
І останню заспіває колискову.
Дмитро

Спочатку полюби себе.
За що ж мені себе любити?
Зроби для себе, хоча б те,
Що хочеш для людей зробити.

Щоб ти зробив рідної дитини?
Для літніх, хворих чи своїх батьків?
Поранених на полі битви?
Для тих, хто з болю й жаху онімів?

Для них, не знаючи обмежень, ані втоми,
Трудився б ти всі ночі і всі дні?
Чому собі ти не поможеш, як ні кому?
Як опинився на самісінькому дні?

Невже тобі не ясно, що горшечок
Чим накипів , тим й пахнути будЕ?
Ми часто думаєм лише про втечу
Від себе. Це ж тривожить, аж пече.

Бо дуже страшно зазирнуть в прірву
Своїх скалічених сердець.
Бо так не хочеться знаходить ліки,
Коли шукаєш не Початок, а кінець!

9.02.2025.
Оксана Шакун

Вона сміється, їсть карамель.
Пальці липкі від солодкої вати.
Я ж стискаю в долонях приціл — бо як інакше її покохати?

На губах її — мед, у серці — камінь.
Очі, мов марципан, без душі.
Я їй про вічність, про жар, про політ.
А їй все солодощі, ігри та сни.

Вона не знає, як палять бажання.
Як серце палає від жорстких думок.
Для неї любов — лиш пусте позіхання.
А для мене — вогонь, а для мене — це шок.

Порох і цукор змішався у венах.
Я цілую — на смак, наче гріх.
Я кохаю, залишаюсь в полоні.
Її світ — це казки, міражі та ваніль.
Nonnaght

Сили небесні здається я закохалась
Сили небесні я так цього боялась.
Б’ється моє бідне серденько
Здається згину я раненько.
Я так кохання цуралась
Та все одно в тебе закохалась.
Як ти моє серце вкрав?
Хто тобі ті красиві очі дав?
Як ти це зробив?
Якими чарами заворожив?

Маня

А хлопці помирають тихо…
Щодня побоїще кругом!
Зазнала Україна лиха…
Та хтось хизується хутром !

Щодня герої захищають
І гинуть у нещадному бою!
Щодня невиннії конають
У політичному гною!

Для влади,то рутина і робота,
А для людей лиш тільки сіль..
Плаче народ – нема солдата…
Вгорі не чують…тільки біль…

Біль за державу, за свободу…
За хлопців наших ,що кругом
Не побоялись вражого народу ,
Стоять за правду всі гуртом!

Хлопці тримають,захищають Батьківщину !
Лиш влада наживається собі
Поранені тримають щогодини.
І думають, а що тоді..?!!!

"Якби лишився вдома,
Якби я жив своїм життям,
Й не знаючи утоми,
Ростив дітей й як слід гуляв…"

Та влада позбавила народу
Життя і розвитку тепер!
Немає більше хлопцям ходу!
" Живи ,до поки ще не вмер!"

Шукаєм безвісти пропавших ,
Надіємось, що прийде час!
Знаходимо невільно павших
І віримо, що Бог боронить нас.

Щодня ховаємо полеглих ,
За Батьківщину у бою.
Скільки потрібно ще підлеглих?
Щоб Україна у Раю…

Щоб діти в радості зростали,
Батьки не гибли , а цвіли?
Щоб мир вже був в нашій державі.
Щоб українці вже "жили"????
І.Дембіцька
Дембіцька Ірина

"Іде війна, іде війна"-Щодня голосять людиЖиттів забрала вже вонаСвоїм подихом лютимДіти питають:"тату чому?Чому небо палає?"А я скажу синам:" тому,що в нас лани безкраї!Тому що люди добрі в нас,А інших це картає.Тому що хлопці всі на раз"Росею" подолають.Тому що ми усі гуртомІ легше ката битиТому що ми своїм теплом готові боронити.Село, міста і області,Країну ту безкраю,Річки, лани,двори,мостиІ небо в тихім гаї.А ще у нас є ЗСУ,ЩО НАС ОБЕРІГАЄБо ніби янголи – вониВкраїну захищають.Спокійно сину, бо вониСвоїм крилом закриють.Дітки не буде вже війни!Бо вороги всі згинуть.І знову сміх буде лунатьІ зацвіте калина.Бо наші хлопці всі стоятьЦвістиме УКРАЇНА!І ЗНОВУ ЗАЛУНАє СПІВЛЮДЕЙ, ПТАШОК НАВКОЛОПОЧУЮТЬ ВРАГИ’ БОЖИЙ ГНІВ,А МИ ЗБИРЕМОСЬ В КОЛОУ КОЛО ДРУЗІВ,ЗАХИСНИКІВ,МОЛИТИ ВРАЖІ БУДУТЬ…ЛИШ ПАМ’ЯНЕМО ТИХ ВОВКІВКРАЇНУ ВІДБУДУЄМ!!!
Ірина Дембіцька

В Україні війна?Та комусь це на руку.Знову мати сумна?Жінка чує розлуку?Воїн бравий застиг, Дітвора замовчала….Мамин той оберігЩо тримав… та спідкало…Шо? Немає солдата?Добре власт/ям кругом.Сум тільки мами і татаЛиш поплачуть гуртом…Лиш поплачуть.. та згодомНаші «злодії» будуть…Лиш знущаться з народуПрикривавшись ним всюди.А солдата немаПлаче жінка і діти’А в народа пітьма,Бо нема чим радіти..Доки буде той пан—Поки буде стрілятиВ Батьківщині той ланБуде все пропадати.І хай кожен солдат,Що віддав своє серцеСниться тому ,що такВідчинив війні дверці…Вже немає бійцяІ матуся не скаже,Що згубила отця,Республіка вража!Та живемо ми всімГнидам на протирі/чБуде чистим наш дім !!Бо наш дім,то є Січ!Лиш одне всіх турбує,За що помирають?Наші хлопці руйнуютьСвої сім’ї і плани?Чому вони гинуть?А комусь це на руку.Чому їхні дружини Несуть тую муку?Чому люди прості Лиш її захищають?Чому пісні сумні?Про неї складають……Про кого? ,-спитаєтеЧому хлопці є биті?Про неньку безкрайню,Що миром сповита.

То є наша країна!То є наші серця!Надія не гине!Підем до кінця!!!!

Дембіцька Ірина