Я для тебе фіалкой розквітну
у безкрайньому полі квіток,
і до тебе пелюсткой озвуся
для досягнення мрій і думок.

Ти мене занесеш у вітальню,
і поставиш у вазу криштальну,
щоб змальовувать вічну красу
і очима впивати весну.

Закуєш у золоті ланцюги,
щоб для тебе цвіла назавжди,
та фіалка невдовзі зів’яла
і без волі себе розкувала.

«Я весною до тебе прилину
слабим променем сонячних днів,
свіжим подихом зоряних снів,
тихим морем із піснею мрій.

Я для тебе лебідкою стану,
буду крила свої дарувати,
щоб з тобою удвох політати
і любов в небесах відшукати».
Тахмасбі Ірина

Не повертайся серед ночі,
не повертайся серед дня,
мені чужі вже твої очі,
мені чужі твої слова.

І може десь ти мимоволі,
ночуєш з іменем моїм,
мені набридла твоя сповідь,
лише обман без почуттів.

А потім з часом усвідомиш,
що долею тобі була,
горю і гасну, як той попіл,
як та свіча, як та зоря.

Але не вернеться напевно,
той дивний час, коли твоя…
Забуду все, зітру на попіл,
можливо вітер дожене?

Не повертайся – не відкрию,
не можу більше відчувать
все те тепло забрав обман,
а в серці криється туман.

13.02.16
Тахмасбі Ірина

Сумними нотами в душі
майнула осінь вдалині,
що промайнуть короткі дні,
які сховалися в пітьмі.

Яскраве листя затріпоче
від подиху блідих надій,
що розкололися навпіл
у пошуках чарівних мрій.

Природа мовчки боячись,
проллється сірими сльозами
і опорошить голі рани
від присмаку гірких подій.

Самотній місяць споглядає
і жадібно собі бажає,
щоб швидше прибула весна
і відродила в нас серця.
10. 2007

Тахмасбі Ірина

Сімейний лікар – все в одному флаконі,
від реєстратора до детектива
-завжди на телефоні.
Режим порушив – акт складу,
Про дієту забув – свідків знайду.
І вуаля, кримінальна відповідальність твоя-
про це тако́ж подбаю, не біда!
На варті вашого здоров’я
– рекомендації пропише,
та марно буде, якщо пацієнта
все це не колише.
"Чарівна пігулка" – це міф медицини,
Проте у фармфірм на те все,
є вагомі причини.
Отож, виконуючи безліч ролей одночасно,
Декларцію в податкову подамо своєчасно.

(с) Бандура А. О.
ваш адвокат здорового способу життя
Бандура Анастасія Олегівна

Життєвий цикл із п’яти життів він має,
У стадії метелика живе недовго
і тут же помирає.
Крім того, щоб ним стати,
Треба спершу гусеницею побувати.
Та всі ці труднощі пройшовши,
завдяки терпінню,
Можна дати життя новому поколінню.
Отже, не варто боятися метаморфозу,
Основне на шляху – не здобути психозу.
(с) Бандура А.О.
Бандура Анастасія Олегівна

Відпочинок сей на славу,
Вранці в ліжко міцну каву.
All inclusive на сніданок
Ще й шампанське на доданок.
Ілюмінація працює, аж очі засліпило,
Гарує генератор, оце так пощастило.
Ну далі по стандарту-
басейни, спа, без жарту.
День, другий промайнув,
А ти чи був там, чи не був.
Встигай лиш фільмувати
І в інстаграм анонсувати.
Тож кредо до поїздки знай:
Їж, молись, кохай, читай, гуляй.
(с) Бандура А.О.
Бандура Анастасія Олегівна

Комусь привід для посмішки треба,
А мені доста зірки рахувать просто неба.
Побути в думках наодинці з собою
І йти по траві босою ходою.
Забути на мить про безліч турбот,
Адже свого життя ти головний патріот.
(c) Бандура А.О.
Бандура Анастасія Олегівна

Чи ти крові пив замало
Чи голодний на життя чужі
Я повинен се вклонити?
Впрягти ярма золоті?
Пропонуєш нам свободу
Зберегти свою соборність
Та чому тебе боюся?
І під страхом даю згоду?
Ти ж дитину мою вбила
А сьогодні їх вже сотня
Та за що така умова?
Хіба в чомусь я боржник?
Десь країна завинила
Що б і рід з землі наш зник?
Покидавши ті окови
Що на руки нам одяг
Ти, паскуда, мене б’єш
Заважа тобі мій стяг?
Ні в житті чоло до долу
Не вкладе жива душа
Тільки з’єднані в негоду
Волелюбнії серця
Прямо в серці України
Ти катівню нам зробив
Це хіба ціна свободи
І ти мир нам обіцяв?
Сотня душ вже не згадає
Як то неньку обійнять
І жінки будуть плакать
Як нестимуть тії труни
Бо лежать у них герої
Яких треба пам’ятать
Григорій Скорко

Есть пословица в народе, неспроста:
Что доброта – хуже воровства.
Слишком много отдавать,
Риск – в итоге больше потерять.
Наивным в жизни просто – это так?
Он думает, что ценен,
по факту – лишь пустяк.
И верит свято в доброту других,
Не слыша ложь в словах простых.
Так разве это слабость –
быть доверчивым таким?
Скорее глупость,
верить всем подряд и без причин.
Жертва манипуляции
или тактический приём?
А где граница лжи
и мудрость в этом всём?

(c) Бандура А.О

вірю, що мова не має бути перепоною для розуміння і миру 😉
Бандура Анастасія Олегівна

видихаю твоє ім’я
на втомлених губах дня

місяць в очах загубився десь
наче рядок що не збувся весь

дотики світлом пливуть у млі
мовби дощі що не впали в землю

час розсипається у пітьмі
зоряним пилом між нашим вальсом

тихо мовчимо удвох
а всесвіт слухає наче бог
Софія Дмитрієва