Сьогодні три роки,як почалася війна
Кожного дня гинуть солдати
Вбиває людей,клята вона
Зеленський не може відповідь дати
Напала московія на нашу вкраїну
Відбиватися будем, ніде нам не дітись
Ми за країну будем стояти
А кацапію ми будем вбивати
Богдан Русін

цигарки з ментолом стали менш солодкі як і ти з роками
той біль був занадто їдким
поранив мозок
хочу зцілитись
не хочу л ю б о в і
хочу себе
а поруч щура чи кота
тебе ? вже ні
це занадто
це вдарить знову
це знищить знову
хто потім врятує? і чи це того вартує ?
щоб вити знову?
стирати з себе сліди твоїх рук та очей
я пам‘ятаю як ти пахнеш , я пам‘ятаю моменти тих ночей
теплих зимових
гидко ж .
Анна Миропольська

твоя любов така не свіжа , але я до цього звикла
я любила тебе як могла але не до кінця
ти дав зрозуміти , що це лише мої окуляри
ти сказав що відпускаєш але не зробив цього
мені сумно страшно
боляче – не добре
кохай мене прошу
до ночі ,до світанку, до кінця
або зникни;
зникни з міста, зникни з серця та не з‘являйся
аби мені не було сумно – страшно
я віддала частинку серця , частинку себе
та ти нею скористався , не попрощавшись
не розумій мене, кричи , нервуйся, та не бий
люби мене прошу тебе , люби
люби не просто, люби щиро, або пропади;
пропади з моєї голови, з мого життя та з моїх снів
не кривди
Анна Миропольська

пʼянкий аромат болю огортає мою душу
зцілення немає ?
давай з тобою обговоримо всі деталі
хоча, для тебе це важкі моралі
для мене ж це нестерпна мука
наприклад яд чи та ж отрута
боротись з долею нестерпно
хоча і іноді дотепно.
Анна Миропольська

Колись світанки золотії
Сміялись в травах молодих,
І вітер лагідно летів
Поміж садів квітучих, тих.

Колись у небі чижики співали
Соловʼї підспівували,а спів у сердечку лунав.

А зараз – вечори сумні лиш,
Дощі холодні б’ють у вікна,
І тіні ходять по стіні,
Немов згасаючі молитви.

Де ті розмови вечорами?
Де сміх без страху і тривоги?
Все зникло… наче у тій млі,
І світ не той.. Він все темніший!

Лиш спогад тихо у ві снах шепоче:"раніше все було світліше.."
Маргарита

Чому світанок іноді мовчить,а вітер шепче щось крізь гілля? Чому слова як камені летять,а тиша- гостра наче лезо ночі?

Чому ми іноді не зачем спать,але так хочеться закрити очі?
Чому життя, то пошук,то прощання?
То втрати,зустрічі,сумні пісні
Чому наш шлях- це тільки запитання, а відповіді-десь у глибині?
Маргарита

24.02.2025 3-тя річниця війни
1097-й день

Кохана моя Україно,
Для тебе співаю пісні,
Складаю для тебе поеми,
І в голос читаю вірші.

Малюю для тебе картини,
Віночки із квітів плету,
Я гордо ношу вишиванку,
І дякую Долі кажу.

Пишаюсь синами твоїми,
Хоробрим народом твоїм,
Завдячую кожній людині,
Відважно боронячій дім.

Жахливі й болючі події
Щоденно руйнують наш дім,
Невпинно боротися мусим,
Щоб вижить й не згинути в нім.

Нам зброя потужна потрібна,
І поміч Богів із небес,
Всі спалим мости і дороги,
І кремль, щоб навіки вже щез.

Кохана моя Україно,
Нескорена, Вільна, єдина,
Під силу тобі все здолати,
Ти станеш для світу, як Мати.

Слава Україні!!! Слава ЗСУ!!!
Галина Корольова

Беззахисне життя, дрімає кволо,
Покинутий усіма, ти голову схилив.
Не віриш більше в добро, не чекаєш порятунку,
Занурений у темряву, де вороття нема.

Ти звик до тиші, що стискає груди,
До гострих слів, що ранять, наче ніж.
Світ не помічав тебе роками,
Та в чому ж винен ти? Скажи…

Як страшно у самотності тонути,
Не чути голосів, не знати, де свій дім.
Здається, що життя — лиш тінь без змісту,
А біль стискає серце день за днем.

Та раптом щось змінилось… Тихо, ніжно,
Немов промінчик світла в темноті.
Ти більше не один. Хтось поруч.
Хтось бачить цінність у тобі.

Ти знай — твоє життя важливе,
Хоч як би світ тебе не враз.
Ти гідний віри, тепла і світла.
А значить, не один ти серед нас.

Богдана

Я цей день не забуду ніколи.
Привокзальна кав’ярня, вино.
Помахав рукою з перону,
ніби знав мене дуже давно.

Я тебе не забуду ніколи.
Твою усмішку і щось казав,
але я за вікном вагону,
вітер звуки в словах обривав.

Не зустрінемось більше ніколи.
Нерішучість – як сірий перон.
Я не встигла зійти з вагону,
ти не встиг заскочити в вагон.
ЛАРИСА ЗАКІЄВА