Пора вже йти
СловА вже склались
Все розумію
Чую сміх

Забава ясна
Як ніколи
Нікого далі
Всі без всіх

Порожній смуток
Все недійсне
І навіть більше
Слів нема

Лише зупинка
За обійстям
Без всього вартого
В сю ніч

Пора вже йти
Шукати знову
Така вже гра
Не чую сміх

ХРЕСТОСЛОВ

Публікація –
щось надто публічне
як абсолютний Сором вві сні
за свою раптову і триваючу публічну оголеність
мерзенне передчуття
непоправних змін
в напрямку до Смерті
видіння в пустоті
де при цьому Душа?
свою роботу вона зробила
складено нові заклинання Часу
вишито первісними хрестиками букв нові молитви
в темряві з нею не говорить Бог
фальш всього баченого очима не приймається серцем
Світ шукає себе
і не чує нікого живого

тілА і предмети
предметна тілесність

в переміщенні тіла прОстором
душа не рухається разом з Ним
її простір є час
далеко вперед і далеко назад
різно побачені майбутнє і минуле
небачене тепер
життя як казка
слова і образи без слів
публікація без ідентифікації
рубіж за який не варто повертатися
і оглядатися
він може бути лише зовнішнім
внутрішньо закріпленим
тим соромом що супроводив його вияву
щось міняється в Житті
сказані слова чужіють як діти
і окреміють
розриваючи душу своєю спиною
зараз я лишаю окремо ці зібрані перехрещені слова
лише для тої раціональності порядку
яка щира лише в трансцендентному
чим власне і є душа

___________ Публіка- ______ -ція
_____ щось__________ надто _____ публічне
__ як ____ абсолютний _____ сором ________ вві сні
за __ свою _________ раптову _____ і триваю- _____ -чу публі- _______-чну
_________ оголеність ______мерзенне _______перед- _________ -чуття
непоправ- ___________-них _________ змін в _______ напрямку ______ до смерті
_________ видіння в _____ пустоті де ____ при цьому ________ душа? ________ свою
___ роботу ________________________вона __________ зробила ______ складено
____________ нові_______ заклинання ______________________ часу
________________ вишито___________ первісними хрестиками _______ букв ________ нові молитви
________в темряві _______________________________________ з нею ____ не говорить
____ Бог ________ фальш всього _____баченого очима ____ не _____ прийма- ________-ється серцем
_______світ шукає ____________ себе _______________ і не __чує ні-______ -кого живого
___ тіла __________________________ і предмети _________________ пред- __________ -метна
_______ тілесність __________________________ в переміщенні тіла ______ простором _____ душа
_____ не __________________________ рухається _________________ разом __________ з ним
_______ її __________________________________ простір _________________ є_______________ час
____________________________________ далеко ________вперед _________ і __ далеко ___ назад
_______________________________ різно ______ побачені ______ майбутнє ___________ і
__________________________________________________ минуле _________ небачене ____ тепер
_________________________________________________________ життя як _________ казка
__________________________________________________ слова і _________ образи ______ без слів
____________________________________ публікація без ________ іденти-_________-фікації
____________________________________ _____________________________ рубіж
____________________________________ ___________________________________ за який
____________________________________ ___________________________ не варто
_____________________________________________________ повертатися ________ і оглядатися
_______________________________________він _______може
___________________________________________ бути ___________лише ____ зовнішнім
_____________________ внутрішньо ______ за-_______-кріпленим ______ тим ________ соромом
__________________ що __________ супро-____ -водив __________ його ______ вияву
_____________ щось ___ міняється __________________ в житті _______ сказані _______ слова
________________________________________ чужіють ________ як діти ______ і окремі- ____ -ють
______________________________ розриваючи ______________________ душу _________своєю
_______________________ спиною ___________________ зараз я лишаю ______ окремо
________ ці зібрані пере-________-хрещені ______ слова ______________ лише _______ для тої
_______________________ раціо- _______ -нальності _____ порядку __ яка ______ щира _______ лише
_____в трансцендентному ___________________________________ чим ___власне
_____ ________________________________________________________ і є _____ душа

ХРЕСТОСЛОВ

Ти і не спиш і не пишеш
в тобі хтось чекає на звістку
вона приходить
і нищить усе що булО
без сліду
і навсЕ

невИмовлене слово
стоїть перед очима
в пелюшкАх
як з білими крилАми
радість почутого невголос слова
першомовленого
словами буденними
без гріховної участі губ
і
скАзане слово
створює
навколо
простір
в якім не знаєш ти сказав тобі сказали тебе
ця мова
як вода при твому хрЕщенні
ти безпорадний
в темряві
щасливий
і не сам
занУрений в любов очей
і рук
і слів
і губ

цей образ
буде кликати назад
з того що є

а найстрашніше втратити дорогу назад
дорогу до найдорожчого
яке чекає
і рідно притуляється до тебе
і все починається спочатку
як день
як рік
як життя
все новими стежками переходити одне й те саме
бути одночасно різним
не вибирАти одне
не відмовлятися коли стежка ділиться
розплітатися нАдвоє
коли стежки зливаються не зупиняти їх
зливаючи в один потік
все твоє
що вони несуть
не твоя примха їх витоптаний малюнок тобою
бачити одночасно те що є
було і буде
бути всім
рАзом
повертатись і кружляти
тектИ одночасно як пальці
порушуючи неминучість кінця

Хрестослов __ (як ___ маніфест _____ письма)
_________ Ти ___ і не ________ спиш
_______ і ____ не _____ пишеш
__________ в ____ тобі _______ хтось
_____________________ чекає ______ на ______ звістку
________________ вона ______ при- ___ -ходить
_____________ і _____нищить _____ усе ________ що було _____ без сліду _____ і навсе
_____невимов- _ -лене ______слово _______ стоїть _______ перед _______ очима
______________________________в пелюшках __ як з білими __ крилами ______ радість
_____________________ почутого ___________ не- ________ -вголос _____ слова
______________першо-__________-мовленого ____ словами ______ буден- _____ -ними
__________ без _______ гріховної __________участі _______ губ і _______ сказане
______________ слово _________створює нав- ______ -коло _____ простір ______ в якім
__ не знаєш ти _____ сказав тобі___________ сказали _____ тебе _______ ця мова
______________ як ___________ вода ___ при ______ твому ___ хрещенні _______ ти
___безпорадний ___ в темряві ______ щас-_____-ливий _____ і не __________________ сам
____________________________________________ занурений ___ в любов ____ очей
______________________________і _________ рук ___________і _________ слів _____ і губ
_______________________________ цей образ ____ буде _______ кликати _______________ назад
_________________________ з того _________ що є ___ а __ най- _______ страшніше
___________________ втрати- ___________ -ти ________________ дорогу __________ назад
_____________ дорогу ______ до _______________ найдорожчого _______ яке чекає ______ і
рідно____________________________ притуляється _____________до тебе _________ і все
____ починається_________ спочатку ____________як день як рік ______ як життя
_ все ___________ новими ____________ стежками ___________ переходити _______ одне
й___ те саме _______________ бути _____________ одночасно ___________ різним
________________________не ____ вибирати _________________________________ одне
не відмовляти-________-ся _ коли ________ стежка____________________ ділиться
___________ розплітати-__-ся _______ надвоє _____________________ коли
________________________________________ стежки ____ зливаються
_____________________________ не зупиняти _______ їх ___________ зливаючи _______ в один
__________________________________________________ потік____ все __________ твоє
_____________________________ що вони ______ несуть ______ не ___ твоя примха ____ їх
__________ витоптаний малюнок ________ тобою ____________________________ бачити
_одночасно ___________________ те що є ______ було __________ і _______ буде
___________ бути всім ___ разом __________________ повертатись_______ і ____ кружля-____ти
______ текти ________одно- _____ -часно___ як пальці __________ порушу- ____________-ючи
________________ не- _____________________________ -минучість
___________________ кінця

Просторове розміщення тексту
для виявлення закладених у ньому
невидимих нечутних пластів
Читається і як звичайно – зліва-направо
i вільно блукаючи
вверх-вниз-вліво-вправо
з будь якої точки –
як медитація

1.
І буде -татись пору- повер-
Кінця -ючи кружляти –шу-

2.
Надвоє стежка коли стежки
Зливаючи все твоє не твоя

3.
Не вибирати розплітатися надвоє
Все те саме спочатку притуляється як день

4.
Назад страшніше кликати в любов
При твому хрещенні не сам ти мова слова

5.
Почутого в пелюшках не словами
Без сліду перед білими крилами

6.
На звістку хтось чекає і вона
Навсе очима -лене вголос радість

7.
Занурений щасливий образ рук
Най- кликати що є назад чекає як життя до тебе

8.
Все твоя не потік
І бачити було всім одночасно пальці

9.
Як бути стежками коли одне і все
Дорогу рідно втратити до тебе

10.
Малюнок що один є одночасно бути всім
Їх примха бачити кружляти не- -минучість

ХРЕСТОСЛОВ

Один свідок одкровення
подуманого
бажаного
і
збуття

моя свідомосте

але ж
і ти
сама
колись скінчИшся
і я знаю
що це будЕ

се
найгірше відчуття
майже і є
тою тонкОю матерією віри

все був
і є
ще й другий свідок
сАмого сокровенного поруху думки
і життя.

.
.
.

Один свідок одкровення
____________ подуманого бажаного і збуття
____________ моя свідомосте
__________________________ але ж і ти сама
__________________________ колись скінчишся
_____________ і я знаю що___________________ це буде
_________________________ се найгірше відчуття
_______________ майже і є
_________________________ тою
_________________________ тонкою
_________________________ матерією
_________________________________ віри
__________________________ все був
_________________________________ і є
___________ще й ______ другий ________ свідок _______ самого
________________ сокро- ______ -венного ______ поруху
____________________________________ думки _______ і _______ життя.

ХРЕСТОСЛОВ

Тривога –
голос Бога:

«Ховай дітей
мерщій бо
смерть іде
по них»

у білих сорочкАх
під темний
сАван Ночі
по кАменю
босОніж
біг

і
плач
крізь рОзпач
скрізь

небесний свист і гУл
поцілених ракет
прилЕтілих
по чорним небесАм
порахувАть овець
по головАм
…
розкрИшений бетОн
цеглЯний пил
кров недобіглих
крОк
до схОванки дверЕй
в які
хтось
все ж
не встиг
своїх дітей
сховАти від напАсті
…
тепер стоїть там сАм
без нИх
ось-ось
живих
та й
пОрхнула душА
з
залІзом покалІченого тІла
несИла бУла бІль той пережИть
і
стИхло нЕбо так…
…як загулА землЯ
плачЕм із глибинИ…
…обірваного серця
…
що бУло до сих пір
уже не бУде тАк
усе будЕ навпІл
всЕ заберЕ війнА
все щО ти їй віддАш
що не віддаШ – те нІ

нічОго я не дАм
хай бУде всЕ в менІ
і сльОзи
і любОв
і та дитяча крОв
…

мироточИть бетОн

болІє нОчі час

Ти з нами,…?
(тиша)
… Бог ?

Ти не
залИшив…
…нас ?

ХРЕСТОСЛОВ

Я не буду своїм у жодній країні.
Я не маю сьогодні й не маю завтра.
Вчора вислизає з моїх пальців.
Тягнуть, та не відпускаю.

Я не чекаю, доки вона прийде по мене.
Я хотів її заколоти, та ножів не має.
Я кидаюся в її обійми.
Тягнуть, та не відпускаю.
О. В. Бойко

Тьма вибрала його
назАвжди
раніше ніж він
вибрав її вперше,
і
потім
то обирав і поринав у неї,
то відсахувався
і пробував забути дорогу в її бік.

Світла на світі виявилося так мало,
що з часом все більше здавалося,
ніби воно скоріше ввижається,
ніж є насправді чиїмось спогадом
про відсутність тьми.

Іскру Божу він знайшов у собі
саме там,
де вона від початку часів
спокійно чекала на нього
і зустріла його
без спалаху,
тож зір його очей
сприйняв її
як щось забуте,
але добре відоме,
відчуття
навіяне нашіптуванням
внутрішнім мисленням
одинокої
до того
душі.

Так
клятий світ
зовні
пляшкою Клейна
безкордонно
перейшов
у сакральне нутро
і все
стало одним і тим же,
це
дуже все змінило,
пропало відчуття
того часУ-і-прОстору,
яке було
із ним
до сих пір
і повсякчас.

Разом з цим,
ні в чім не було підказок
як йому
з цим всім
далі жити,
при тому
що все
сліпо пережите
минуле
без жалЮ
відпало від нього
як щось
навік помилково чуже.

Власне
тим
і закінчилося
його бренне земне буття
й почалося
розчинення
у чОмусь іншому,
що було
на лушпайку цибулини ближче
до сокровенної істини
ядра
існування сущого.

Мислення
неквапливе і предвічне
все матеріалізОвувало свої питання
ніби краплю дощу
чи сніжинку
в хмарі на небі,
яке
цим падінням на землю
запускало
нову дисгармонійну тотальність,
що
оцим
своїм існуванням
була сходинкою до
розгортання
всього іншого
з світу світів
що
не
існував би
без цієї складової його шляху становлення.

ХРЕСТОСЛОВ

Навіщо склянці тій душа, коли немає волі?
Якщо ж вона напівпуста, як зробиш з неї море?
Чи вирвусь я з моїх оков, злечу, вже вільним, птахом?
Якщо свободу заберуть, зірветься склянка з даху.
О. В. Бойко

я не засну
і
може
дуже
рано встану
тебе зустріну
[уві сні] у своЄму сні
.
я не признаюсь
ми знайомі
і все-все-все
пройдемо знову
як молоді
зелені
віслюки
.
ти будеш
лиш така
як тільки ти умієш бути
громИ і блискавки
позбирані докупи
присутність чуда
і усіх св’ятих
.
та кожда мить
коли
я був
з тобою
і гріх бажань
і незаслужені любові
все – ти
се – т’ти
і
кожну-кожну
мить
як серця грім
і дихання провалля
не осягне
твою красу непроявлЕнну
в тремтливих дотиках
чи пошепках молИтов
губами спраглими від ласок голіруч
долоні шурхіт теплою білИзнов
гарячий опір полонЕних крил
і крик приглушений
метанням тіней
утоплених
в здійнЯтих хвилях
кипіння крові
переповнених утіх
.
живе тепло
тор-
-каєшся його
і кожен дотик
божественний
бо ти
тримаєш тут
руками
збожеволілими
аж
цілий світ нагий
і він –
не він –
вона
саме така
як Бог
у повному суцвітті
і неосяжна
як усе
осе буття
меандр
Каліпсо
золоте руно
переганяє
втілення бажань
усіх
які
й не снились
смертним
тихим
тим
що слідують
написаним
їм
наперЕд
їх долям
тов чужов руков
чужої волі
чорнилом чорним
в чорних сторінкАх
тих нАй-
-темніших
неба книг
.
вона ж
була
геть не така
.
як постріл
в тебе
упритУл
.
й останнє
що на світі бачиш
.
та й не шукАєш іншого
.
усЕ в ній є
насправді
досхочУ
вона насИтить
й сАмий чОрний гОлод
лиш поглядом своїх очей
який перевертає душу
тож
де то ну ю
ро злітаю сь
на
цур палки
на всі 4-отири сторони лечу
де термін ант
все ви значив нас правді
те бе
лиш вибу х
сп овна
з може
о сягнуть
,
а нігіляція
зап алюється с онце
нове
у повній темноті
ти плаче ш
чи
смієш ся ?
й тягнеш з мене ковдру
я замерзаю в
космосі
ніч нім
утім
найперше
в мене
мерзнут
мой’ї ноги
затИм
все тіло
мой’є
обіймА
пітьмА
і
голосу
могО
нема
аби
проситися
тебе
додому
і губи
мой’ї
дерев’яні і сухі
загублені
у твОїх
ласках
нелюдськИх
покУсані тобОв
– не я ж
їх шматував
а в грУдях – серце
стУка є гарячкОв
і
посмішка дурна
на мОй’йому лиці
бо
мЕртві з кОсами стоЯть
і
ти ши нА
а
я
май бУть
підУ
на кУхню пи ти вОду
раз ти
мене
о так
лишИла погибАть
.
не відпус кАєш ?
от лихА годИна !
ти
свой’йОю
тонЕнькобілою
рукою
сягаєш вгОру
майорієш автостОпом
весь рУх спиняєш
мій
на світі
у мить
коли
я
прОбував
згадАть себе нарешті
і
не зміг
.
я по вертаюся
до тебе
поглядом
ніч ним
не чорночор ним
–
су тінкОвим
і
ним
я
бачу всЕ твоЄ такИм
небЕсноневимОвновибухОвим
знОв
все спочатку
і по кОлу
.
ти – не моЯ
ми дуже різноріз ні
й
мене
всього
трясе
твій земле трус
й
розвЕрзнута зе мля
проваллями
в тікаєш
й
поміж нами
вже знОву
раптом
дЕ кілька сто літ Ть
і ти
не оглянЕсся
й
погляд мій
стрілою
не дожЕне
твоїх очей
.
не бачу колір їх –
до ме не ти
спинов
алЕ
я чУю
кОлір їх
і
він болИть ме не
не сИла це в терпіть
і я кричу
до тебе
мало не щонОчі
.
не повертаєшся
до мене
ти
чому
сь

ХРЕСТОСЛОВ

чи дочекаю
ще одного сонця
в цю ніч
хвилинна стрілка
ледь повзе
я поглядами їй допомагаю
стрімко
а що іще мені робить
коли усе
мені
і
не вмирається
і
не живеться
.
на запорОшений поріг
ще не ступИла
нічиЯ ногА
й повітря
не струснУло слово пЕрше
все відкладається
і
відкладАється
щось урочИсте
от-от прийдЕ сюди
ПречИста
у сОнмі ангелів і херувИм
щО я скажУ ?
Вона і тАк все знає
тоді
лише
захОплено подИвлюсь
й
не буду стрИмувать сльозУ
гірку
і
радісну
–
останню
.
прийдИ лиш
.
доживИ ж

ХРЕСТОСЛОВ