На дніпровській кручі Батьківщина Мати,
Знову меч двосічний має підіймати.
Завжди на сторожі за свою країну,
За ліси і гори,берег правий й лівий.

У лютневий ранок стала ти до бою,
Коли ворог підло йшов до нас війною.
Всіх ти об’єднала у тяжку годину,
Нація повстала за рідну країну.

Як на землю впала зірка біль-полин,
Встали ми шеренгою у єдиний стрій.
Білий світ закрили від біди грудьми,
Всі були єдині,всі були людьми.

Дивишся ти грізно із мечем в руці,
Як в війні цій гинуть дочки і сини.
Всіх своїм щитом хочеш захистити,
Бо не звикла мати діточок ділити.

Ненька Україна вірю в твої сили,
Буде перемога,будуть дні щасливі.
Єдність повернеться у серця народу,
І не буде сварок за землю і мову.

Не потрібно винаходити велосипед, цей винахід був вже до Нас.
Не витрачай на винахід цей свій дорогоцінний Час.
З тієї пори як з’явився велосипед, рух в дію приводимо силою мускулів ніг.
І принцип дії цієї, змінити за весь час так ніхто й не зміг.
Над покращенням конструкції працюють постійно, покращення конструкції є.
Праця така комфорт в русі звісно що додає.
Працюй над новою конструкцією, про покращення створених дбай.
А створення нових конструкцій в часі не відкладай.
Кожна відкладена справа – це кожна втрачена мить.
Вловив гаву й можливість твоя повз тебе пролетить.
Додавай привабливості своїй професії, тому маєш бути ще й стиліст.
І не важливо ким в Житті ти будеш, військовий , будівельник, хлібороб або артист.
24.02.2025
В.Є. Панченко

Кораблик дитинства життя течія
Давно віднесла ген за обрій,
Як вітер промчала юність моя,
Вже й зрілість стоїть на порозі.

Зів”януть літа, мов трава споришу,
Птахами полинуть у вічність.
Питаєте що по собі залишу?
Народжені серденьком вірші.

2015 р.

Теорія незримих ниток
Колись потрапила мені,
І спокій принесла душі,
І віру в те, що в кожній миті
Зв’язок між душами двома,
Що десь блукають в цьому світі,
Працюють і дарують квіти,
Проводять з кимось вечора.

В один момент зведуть нитки,
І цей зв’язок, що був між ними,
В очах коханої людини
Побачать знак — вони знайшли.

Отож, теорія правдива:
Серця з’єднаються тоді,
І спокій віднайдуть душі,
Коли переплетуться нитки.

Заздрість риса погана- постійна в середині рана.
Рана яка кровоточе, спокою не дає, постійно уваги хоче.
Уваги мало приділили, так мало його похвалили.
А він бідолага так багато для всіх і кожного зробив.
Весь вільний час на всіх потратив,для себе часу ще не мав,він через нас для себе ще й не жив.
Він скромний та такий єдиний, такого більше не знайти людина екземпляр неповторимий.
Він бідолага так багато для всіх і кожного зробив, а ти не вдячний його не дооцінив, та ще й сусіда похвалив.
Бо той уваги не просив, а взяв за просто так добро зробив.
Він бач не обдумав і це спонтанно все зробив.
Тому хвалить його не смій!
Його хвалити рано, а благодійнику не смій наносити душевну рану.
Бо благодійник наш кричить, що все Життя для нас він жив, а ти невдячний ним не дорожив.
Йому ти Оду не співав і він за все своє добро, одного облизня спіймав.
14.02.2025

Є мрій багато в мене, скінчиться час лихий,знову буде Свято.
Для доньки , сестри, дружини, піду парфуми вибирати.
Парфуми містять різноманітні ноти, такі як троянда,мандарин, жасмин, імбир.
Я кожній з них підберу запах індивідуальний, та подарую в день коли настане Мир.
А зараз ще важка дорога, нагально робим в цей час те, на що є час та змога.
Лиха дорога не безкрайня, вона скінчиться.
Проляже дорога Миру, Щастя, Злагоди й Добра,на ній не буде зла.
Це буде новий час , та нова й світла вже дорога.
Та буде час жінкам робити вчасно подарунки змога.
Тоді буде Мир, тоді буде Свято, я власноруч і своєчасно парфуми жінкам близьким серцю, рідним, піду підбирати.
Вони в мене цінують й люблять , свіжі та квіткові аромати.
Від мене лиш потрібно, про це не забувати і як би тяжко не було, про це потрібно пам’ятати.
15.02.2025

Чотири стихії дають мені сили,
Чотири стихії фундамент життя.
Земля і повітря,вогонь і водиця,
Властивості іх знали людині здавна.

Холодна вода спрагу в спеку вгамує,
Очистить від бруду і сили додасть.
Живильна енергія тіло наповнить,
Цілющість і ясність одразу в думках.

Стихія вогню зачаровує погляд,
Де танець багаття не наче гіпноз.
У тому вогні горить все негативне,
А в серці розпалює щиру любов.

Стихія повітря завжди невловима,
Хай здує проблеми і слово лихе.
І вітер покаже таємну стежину,
В те місце де мрія чекає мене.

Остання стихія вона ніби мати,
Це рідна земля,що годує усіх.
Від неї здоров’я черпають і сили,
Щоб діти її у достатку жили.

Нажаль у наш час про стихії забули,
Забруднюють все від небес до землі.
А потім говорять,”немає здоров’я”,
Думки про наживу, пухлина душі.