Пахучий вітер… Цвіт акацій,
Жасмину, ніжності бузків
Без клопіткої росли праці,
У райських пахощах богів.

Акацій кетяги звисали
Понад дорогу, край межі,
Гілки жасмину обіймали,
Вінком лягали на плечі.

Й бузок звисав, до рук тулився,
Які то пахощі були!
І поряд хміль угору вився,
Цвіли і пахнули садки.

Світанки солов’їв будили,
Плескала хвиля за вікном,
У росах трави зеленіли
І не здавалося те сном.

16.02.2025.
Ганна Зубко

Тріщала крига, сніг вже танув,
Дороги всюди розвезло…
Минув той час,
мов в воду канув,
Ой, як же то давно було!

Цвіли тополі, пух стелили,
Розносив вітер поміж трав,
Любили очі й їх любили,
І наодинці хтось зітхав.

Ти все співав,
і клас весь слухав,
І на ромашці все гадав,
Не чули кращого більш вуха,
Вже розумію — ти кохав.

І я, та інші очі, сині,
Таких ні в кого не було,
Рівняю з небом їх донині,
Ой, як же то давно було!

15.02.2025.
Ганна Зубко

Ти плакати душі не дозволяй,
Нехай вона радіє і співає,
Наповнена хай буде через край
Теплом, любов”ю й весняним розмаєм.

Якщо дошкульне слово скаже хтось,
Промов:”Прости його Всевишній”.
І втіху принесе тобі Господь
За те, що ти комусь прощати вмієш.

Коли образа душу обпече,
То помолись, відразу легше стане
І та образа швидко утече
Й не з”явиться у серці твоїм рана.

Навчись прощати і мудрішим будь
За тих, хто зло в своїй душі тримає.
Зерно добра посіять не забудь
Й заколоситься воно щедрим урожаєм.

2020 р.

Прокинувсь день,
промінням блиснув,
Бровою-хмарою повів,
Крутнувся вітер,
хвацько свиснув
Поміж розлогих берегів.

Де очерет сухий тулився,
Посеред хвилі та кущів,
Пісок водою щедро мився
І сріблом в променях блистів.

Табун качок гойдали хвилі
Й відбиток неба серед хмар,
Дивились верби в них похилі,
Невтомний вітер заглядав.

15.02.2025.
Ганна Зубко

Прокинувсь день,
промінням блиснув,
Бровою-хмарою повів,
Крутнувся вітер,
хвацько свиснув
Поміж розлогих берегів.

Де очерет сухий тулився,
Посеред хвилі та кущів,
Пісок водою щедро мився
Та сріблом в променях блистів.

Табун качок гойдали хвилі
Й відбиток неба серед хмар,
Дивились верби в них похилі,
Невтомний вітер заглядав.

15.02.2025.
Ганна Зубко

І світить сонце та не гріє,
Немає мови — лютий йде,
Своїми днями не біліє,
Навіть надії не дає.

У сірість вітер заглядає,
Захід у холоді горить,
І днями час іде, спливає,
В обійми березня спішить.

15.02.2025.
Ганна Зубко

І світить сонце та не гріє,
Немає мови — лютий йде,
Своїми днями не біліє,
Навіть надії не дає.

У сірість вітер заглядає,
Захід у холоді горить,
І днями час іде, спливає,
В обійми березня спішить.

Ти запросив мене на вальс,
Немов у вихорі кружляли,
Усі дивилися на нас,
Нікого ж ми не помічали.

Лиш очі в очі.І рука
У тебе на плечі тремтіла,
Серце сполоханим пташам
Все тріпотіло й тріпотіло.

Звучала музика легка,
Ти шепотів щось таємниче.
Нас у полон кохання кликав
Цей вічно юний танець – вальс.

2015 р.

Ой, потепліло, потепліло
Серед зими, серед зими,
Лагідно сонечко пригріло
Та із пожухлої трави

На ще блідій тоненькій ніжці,
Не боячись холодних днів,
Біленькі пелюстки підсніжник,
Мов оченята вгору звів.

Природа-матінка підносить
Сюрприз закоханим серцям.
На довгий вік, щасливу долю
Їх Валентин благословля.

2016 р.