От меня ты ускользаешь.
Меня стервой называешь.
Говоришь, не ангел я.
Что тебе я не нужна.
Сколько раз тебя просила.
Быть со мною терпеливым.
До греха не доводить.
А душою всей любить!
Твои губы не со мной.
Ты ушёл опять, родной.
И оставил на краю.
Но я всё ещё люблю!
Дай ещё один мне шанс!
Я растаю на губах.
И тебя заворожу!
Я тобою дорожу!
София Геда

От тебя я таю, от тебя горю!
Одного тебя я всё сильней люблю!
Мне так важен взгляд твой и твои мечты!
Достал звёзды с неба для меня лишь ты!
Ты стал героем моих снов!
Ты стал стихией, водопадом.
Теперь я здесь у твоих ног!
Я знаю, большего не надо!
Одержима я тобою!
Я живу одной мечтою.
Чтобы вместе до утра!
Я люблю, люблю тебя!
София Геда

Ми познайомились з тобою випадково,
Коли не знали, що таке любов.
Побачивши тебе, утікла моя втома,
І кров заграла в венах знов.
Відкрилося щось нове, щось неземне,
Те що, дає мені наснагу й волю.
Тебе ловлю у снах я знов, і знову,
Та хочу мріяти про тебе перед сном.
Diana

Я вдячна за те, що у мене є,
За кожен світанок, що щастям цвіте,
За ніжність проміння, що гріє в мені,
За шепіт надії в своєму вікні.

За погляд глибокий, за руку в руці,
За душі, що поруч у кожній весні,
За щирість розмов і підтримки тепло,
За тих, хто поряд, що б не було.

Я вдячна за сміх, що лунає між нас,
За світло очей, що палає щораз,
За миті, що серце відчути дає…
Я вдячна за все, що у мене є.

За вітер, що вільно несе мої мрії,
За друзів, що віру несуть у надії,
За дотик, що душу теплом огорта…
Я вдячна за все, що дарує життя.
Віка Федорич

У метелицю кружляли, як тендітні сніжинки.
Вітром підхоплюючись, підіймались у вись.
Танцюючи, ловили вустами біляві крапинки.
Які так швидко танули та втікали кудись.
Перевтілившись, у водицю, з нами грали перлинки,
На рожевих щоках, блискітки миготівши злились,
Промінчики сонця, лоскотали на щічках яминки,
А вони забависто по шиї неслись.
01:57 17.01.2025

Анастасія Мізера

Іскринка засвітилась серед ночі,
Коли на дворі мрякою простяглось небо,
Та крадькома осілася на носі,
Зігріваючи все навкруги, що замокло та змерзло.

Ніби з пелюшкою вона в обійми пірнула,
Гусиним пером лоскотала щоку,
Потішливо граючись, на темну хмару дмухнула
Так відігнала наспівуючи пісню нову.
В очах засіяло мерехтіння роси,
Ранковий світанок зігрів небеса.
Нічна гроза відкотилась униз,
Ховаючись тихо в тумані й лісах.

24.12.2024 02:08

Анастасія Мізера

І там де вітер в полі віяв,
Блукає, загубившись тишина
Промінь сонця вже не гріє.
Золотаве колосся покрива сивина.
Навколо на землю туман осідає
Повільно, тримаючись в просторах степів.
Усе рідне душі попелястим крилом накриває
Але співам пташиним, заперечити не вистачить сил.
18.12.2024 23:57

Анастасія Мізера

Ти був тут…і я там була.
Де вітер з полів колоски підіймав,
Я слідом за тобою плила,
На кораблику, що мрії збирав

Ти був там, і мене потішав,
Лоскотав золоте моє волосся,
Зрання у променях грав,
Із теплом на світанку сонця.

Пліч-о-пліч ми бродили з тобою
Серед стежок і гірських висот,
Душею співали обоє,
Топивши кригу без марних турбот.

Ми двоє ранкову весну вдихали
Розганяючи світлом темні хащі думок,
Де ми з тобою росицю збирали,
Щоб розбудити змертвілий струмок.
23.10.2024/22:10

Анастасія Мізера

Солодкий присмак меду на губах
Зібрав трудолюбивий «птах»
пилок літнього цвіту на широких полях
Безупинно кружляючи по невідомих місцях.

У пошуках кристально чистої сльози.
Стрімко летів за покликом віри.
Де зупинявся в просторах краси,
Набратися натхнення та сили.

Його сильним вітром віднесло туди,
Де він ніколи ще не бував
І у світі нових відчуттів і краси
Знайшов квітку, яку так довго шукав
20.10.2024 01:07

Анастасія Мізера

Болить ….
Мою душу на клаптики рвав.
Обливши горючим та сірник запалив,
Ти мене останній раз обійняв.

Мене отрутою роками напоював,
Мені на вухо щоденно брехав.
Коли серед мороку себе опановував,
Мене у прірву свідомо штовхав.

До поки летіла, наче життя промайнула.
За хвилину у долі секунд.
Земля в обіймах мене зустріла,
Загоївши рани минулих пригод.

Вже не в силі чути твою репліку жадану
Вона затонула на глибині
Твої вчинки показали твою сутність, зламану.
Нехай і залишаться десь там в далині.
18.10.2024 21:19

Анастасія Мізера