Туманом спогад вийшов на берег,
До зустрічі два кроки, а може і пів,
Відвертість прибою залишила посЕред,
Гробниці покинутих днів.

Туман писав переважно росою,
Звитяжні плями готичного стилю,
Бувало рубці знахабнівши від болі,
Клапті шкіри розкидали на милі.

Холоднечу вузла дарувала примара,
В тілі нейродів давня руда,
Дифузним процесом певно крокує,
До зустрі крок або півтора.

Відкупитись не вистачить коштів,
Візьме в полон за браком духу,
Спогади як в спину постріл,
Як судина з закупореним руслом.
Максим Гуменюк

Не згаснути,чекати,вірить,
Що непорозуміння,як і біль мене.
Де полум’яні черврніють квіти,
Та біля хати знов ромашка зацвіте

Та не на силі це тремати в собі,
Коли довіра згасла як свіча.
Коли ти руйнував мене поволі,
А я рубала різко,згаряча.

Чи згасло полум’я,чи запалає знов?
Не знаю,я лікую рани…
Що мрії щастя в долю принесе,
Коли весна відкриє свої брами?
Рада Жизни

Дурнику…
Чому мовчиш надто голосно?
Ніби у всередині дзвін комах.
Забагато береш на голову,
Розмова з тобою як участь в боях.
Дурнику…
Навіщо тобі телефон?
Кидаєш трубку знов і знов.
Якось подарую дешевий адиколон,
Бо твій запах це у серці кров.
Дурнику…
Я насправді така халепа?
Намагаюсь не впустити тиху сльозу.
Та коли кричиш ти не схожий на янгола,
Я більше не кохаю, я любов утоплю
Дурнику…
Ти завжди був ось таким?
Гадаю ти не умів кохати, певне.
Та тепер залишися просто ніким.
Серце моє все ж навіки замерзне…
Чому ти був таким дурним?
Анна

Дурманит голову алкоголь, никак не могу связать ни слова..
а что сказать вам, моя любовь если язык уже плетется на слове "люблю".
Зачем?
Зачем я это делаю?
Ради чего пришел я, зная то что не смогу сказать "люблю", а ты сказала мне "прощай".
Вот теперь скажу тебе, ласточка моя,
Наконец таки скажу, ну вот скажу.
Что очень сильно, я вас люблю.
Марина Воронцова

і знову вже ніч..
вона тягнеться вічно, тягнеться так, ніби востаннє.
Вона ніби приносить той смуток, що зі мною вже вічність…
але ж настане той проклятий світанок, що прожене весь смуток і гнів.
Міра

В глибокій ночі розмовляю лиш з тобою,
не треба інші для таких розмов.
Кохала лиш твій особливий голос,
що колискав мене і знов, і знов
Міра