Не журіться мамо, не плачте тато,
що до дому повернутись не зміг.
Я у серці завжди буду з вами,
хоч між нами сотні тисяч доріг.

Я люблю свою Батьківщину,
де колискові співали пісні!
Де дідусь і бабуся рідненькі
вишиванку купили мені!

А як можно забути це небо,
де цілує пшеницю блактить?
Я не можу віддати цю землю,
яка в серці моєму бринить!

До останнього подиху я захищав
Україну рідну свою..
Але ворожий дрон мене наздогнав
і я опинився в раю..

Я живий!!! І це не просто слова.
І хоч серце не б’ється, мовчить.
Пам’ятайте, душа – вона вічно жива,
а життя пролітає..як мить.
Валентина Харченко

8 березня – свято яскраве
Вас привітати дозвольте ласкаво!

Хай сонце лагідно всміхнеться,
Весна мелодію заграє,
А щастя птахом в серце в’ється,
Любов і радість звеселяє.
Хай мрії збудуться чарівні,
А світ ласкавим буде знов.
Хай кожен день дарує диво,
Тепло, надію і любов,
Щоб ваші очі лиш раділи
Та посміхалися вуста.
Щоб на руках вас всі носили
І в будній день, і на свята.
Валентина Харченко

Українка

Ти – ніжність весняного цвіту,
Ти – сила і мужність в боях,
Ти – вірна душа заповіту,
Що з пращурів лине в віках.

В очах твоїх – небо безкрає,
У серці – іскриться вогонь.
Ти дім оберігом тримаєш,
І дух твій не взяти в полон.

Ти мати, кохана, дружина,
Ти воля, що вічно жива.
Пишаюсь, що я Українка
і з серця лунають слова.

Валентина Харченко

За кожного солдата помолюсь,
Щоб повернувся він скоріш додому,
Щоб рідну матір та дружину обійняв,
І в той же час забув свою він втому.
Багато лиха на війні він пережив,
Життям своїм не раз ризикував,
Але товариша в бою не залишив,
Його він з-під уламків врятував.
Була контузія, і він з полон попав,
Що там було, лиш Господу відомо,
Він Україну серцем захищав,
І як герой він повернувся додому.
Я поклонюся низько-низько до землі
Усім героям рідної землі!
Валентина Харченко

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.
Валентина Харченко

Вже давно відгриміли бої
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої,
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.

Я сюди приходжу по весні
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні
Я люблю вас усіх й пам’ятаю

Квіти червоні як пролита кров
Вам положу ветерани
В них моя вдячність і щира любов
Ліки цілющі на ниючі рани…

Вже давно відгриміли бої
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої,
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.
Валентина Харченко

Іде старий дідусь поволі
Очима сумними в вітрини погляда,
Лежать там хліб, ковбаси, шинка,
Так їсти хочеться, а пенсії не має та нема.

Він воював за волю за Вітчизну
Він під Берліном друзів поховав.
До нього влітку приїжджали внуки,
Він їм цукерки та гостинці купував.

Він постарів на скронях в нього зморшки
І у волосся вкралась сивина,
Не приїжджають в гості ні сини,
Ні дочки та внуків гомінких нема.

А він все жде, а він все виглядає,
Що в гості хтось із рідних завітає.
Валентина Харченко

Наш город прекрасен, дарами природы:
богатая зелень, могучие воды!
Волчанск свой родимый люблю я до боли,
красивые парки, цветы в чистом поле!

Как нам повезло здесь с тобою родиться
пусть он не большой, но есть чем гордиться!
Хорошие люди вокруг проживают
и делом, и словом Волчанск прославляют.

Здесь пары влюбляются, птицы поют,
тут все обретают душевный приют.
Рождаются дети – наследие наше
и день ото дня жизнь становиться краше!
Валентина Харченко

Я іду по полю по широкім полю,
А кругом пшениця колос підійма.
Ой моя пшениця, золота пшениця
Рідна Україна, рідна сторона!

На току дівчата старанно працюють,
І співають пісні про свій рідний край.
Комбайнере любий, комбайнере милий,
Убирай пшеницю, золото вбирай!

Валентина Харченко

Українська жінка – це не просто мати.
Українська жінка – може щастя дати.
Українська жінка – не тільки дружина.
Українська жінка – роду Берегиня!
Ти найкраща в світі, сонечко ясненьке!
Ти піклуйся про себе квіточка гарненька!
Оченята гарні, як проміння сонця,
зігрівають душу, дивляться в віконце.
А чарівні руки, мов лебяжі крила,
наповнюють сердце, здіймають вітрила.
Ти сонце і вітер, вогонь і вода!
Ти будеш щаслива, завжди молода!
І я обіймаю, цілую долоні,
тебе зігріваю, розглажую скроні.

Валентина Харченко