Я не хочу вмирати щодня.
Це лише в голові: сльози, біль.
Але як далі жити — хто зна?
В пустоті захудалих квартир.

І в мені лиш сама пустота,
Чорнотою своєю все вкрила.
Я не вернусь ніколи з війни
У свої пустоті і загину

Стукіт потяга знову і знов
Повертає мене в рідний дім.
Але він мені зовсім чужий
В пустоті захудалих квартир.

Я не хочу вмирати один.
Я не хочу лишитись один,
Щоб тонути у прірві картин,
Що малює скалічений ум.

Андрій Кліщ

Мамо, не плач…
Мамо, не плач, я повернусь навесні,
Коли зацвітуть на світанні сади.
Ти тільки чекай, ти молись уві сні,
Я крила розправлю повернуся …
В окопи холодні де жорстока земля,
Де вітер гіркий пахне смертю і болем.
Я знаю: ти вдома, стоїш край вікна,
І серце стискається в тиші обіймах .
А якщо раптом не буде весни…..
Якщо не зустрінеш мене на порозі…
Ти знай: я навіки тепер між однієї зорі,
Я в полі, у вітрі, в траві, у дорозі.
мамо, не плач… я залишуся тут,
На рідній землі, що любов’ю зігріта.
Я в кожнім подиху вітра, в співі птахів…
Я житиму вічно, на нашій землі.
Альбіна

Есть пословица в народе, неспроста:
Что доброта – хуже воровства.
Слишком много отдавать,
Риск – в итоге больше потерять.
Наивным в жизни просто – это так?
Он думает, что ценен,
по факту – лишь пустяк.
И верит свято в доброту других,
Не слыша ложь в словах простых.
Так разве это слабость –
быть доверчивым таким?
Скорее глупость,
верить всем подряд и без причин.
Жертва манипуляции
или тактический приём?
А где граница лжи
и мудрость в этом всём?

(c) Бандура А.О

вірю, що мова не має бути перепоною для розуміння і миру 😉
Бандура Анастасія Олегівна

Нагодилась якось раптом,
ситуація така:
Дід із бабцею стрічали
молодого хлопака.
Пиріжки, наливка, чай –
все стоїть вже на столі,
Аромат іде,
ледь не по всьому їх селі.
Щастя й радість розділить –
охота!
Якби не одна скажена
істота…
Зима лютує,
Шарік змерз у буді,
Пустили відігрітись,
у господарській споруді.
В літню кухню гостя
запросили,
У лютому двобої –
ледь-ледь розборонили.
Він гостя із-під столу
зустрів, як має буть,
Від нього крадії
ніколи не втечуть!
Усі перелякались,
проте слова згадали:
Дід "ФУ!" кричав, як міг,
а баба "ФАС!"
То хто ж з них переміг?
питаю тепер вас.
Бандура Анастасія Олегівна

Сидить пес на роздоріжжі долі –
От що буває, як не вчився в школі.
Усі світанки з сонцем зустрічає,
Якщо хазяїв ласка – то й кістку має.

Не знає він, куди тепер податись –
Чи в будку лізти, чи на себе сподіватись.
Вже й забув, як насміхався з тих,
Хто "мучився" й "старався".

Резюме б склепав…та де?
не навчився ж "А-Б-В"!
Тож узявся за науку немарно:

Сидіти! Голос! Лежати!, –
Команди виконував старанно.

А тим часом друзі вже кар’єру мають
І, як мінімум, по світу не блукають.
Хто кур’єром, хто в спецназі
Є й міністр у Гаазі.

Отже мозок треба розвивати,
Бо так і будеш по життю хвостом махати.
Бандура Анастасія Олегівна

Цінність має жінка та,
що вірна собі — не лиш на свята.
Чоловік — не здобич у дикім загоні,
та все ж має бути в твоєму районі.

Бо запит одержимі пані мають,
зайнятись би собою,
та їх великі гуру й коучі чекають.

В шаблон утиснуть за великі гроші,
однак краще мати свої особливі
галоші.

Тож краще вже власну дорогу знайти,
прислухатись щиро: чого хочеш ти?
Бандура Анастасія Олегівна

Просинаюсь ранком, чую стук
Серцебиття цей ніжний звук
Ніби скрізь солодкий сон
Ти взяв мене у свій полон

Я вся в обіймах твоїх рук
В тенета взяв немов павук
Не відпускай мене, благаю
З тобою все я забуваю

В моєму серці скрізь кордон
Ти пройшов як чемпіон
Я вже готова з цим змиритись
І навік з тобою залишитись

В сплесках повної свободи
Ми були у морі насолоди
Я ніби жриця йшла у храм
Де віддалась твоїм очам

В твоїх очах вогонь горить
Від нього моя кров кипить
Візьми мене, і не відпускай
З тобою я відчула Рай

Поміж спокус я там летіла
І там я зразу зрозуміла
Ти саме той кого хочу
Тебе вже я не відпущу

Ігор Лівак

Все однакове
такі рівні – як те Небо і Небеса
Стоїть рівно, диха вільно
як минуле, що збувається

В побуті та обіході
притчі панують та казки-балачки,
а серйозні й люблячі – коштують
варті ніжності та весни

дерева кора та гілля
стовбура єдність різноманіття
яблук кісточки і їх хвостики
в суцвітті потреба тепла. Сезонна Видозміна
Шеврон