Мука твоя одна, як вогонь без кінця,
Вона палає в душі, розриває серце.
Кожен крок твій — це біль, що не дає спокою,
Але ти не зламався, навіть коли світ тисне.

Мука твоя одна, вона глибше за море,
Пронизує кожен день, не відпускає ночі.
Але в твоїх очах не видно сліз,
Ти тримаєшся, навіть коли все здається безнадійним.

Мука твоя одна — це не слабкість, а сила,
Вона формує тебе, робить твої руки міцними.
Вона не ламає, вона лише тестує,
Бо ти пройдеш через це, і це зробить тебе сильнішим.

Мука твоя одна, але ти не сам,
Вона не знищить тебе, бо в тебе є те, що ти не втратив — віра.
І навіть коли біль стає нестерпним, ти йдеш далі,
Бо знаєш, що мука твоя — це лише шлях до великої мети.

Ти знаєш, що ти людина?
Не камінь, не вітер, не тінь,
А жива душа, що має право
Шукати свій шлях у світі без меж.

Ти знаєш, що ти людина,
Не божевільний сон, не химерний дух,
А серце, що палає у темряві,
Що не здається, не піддається страху.

Ти знаєш, що ти людина,
З усіма болями, з усіма слабкостями,
Але з неймовірною силою йти вперед,
Незважаючи на всі негаразди і бурі.

Ти знаєш, що ти людина,
І в твоїх руках — сила вибору.
Не дай іншим сказати тобі, ким бути,
Бо ти сам знаєш, що ти людина, і цього вистачає.

Ти боїшся в очі дивитись, ти погляд ховаєш,
Бо в них моя правда, що тебе лякає.
Ти хочеш сказати багато, але слова твої тікають,
Бо я бачу твої страхи, що в темряві ховаються.

Ти ховаєш погляд, бо боїшся розкрити свою суть,
Ти тримаєшся за брехню, бо не можеш зустріти правду.
Але я стою перед тобою, і не відступлю,
Бо я не боюся тебе і не боюся того, що ти ховаєш.

Ти хочеш приховати слабкість, але я відчуваю її,
Ти ховаєш погляд, але я бачу твої тривоги в темряві.
Бо твоя брехня — це лише маска, що тремтить на обличчі,
А моя сила — в тому, що я не боюсь відкривати свої очі.

Ти боїшся в очі дивитись, бо в них немає місця для брехні,
Я дивлюсь прямо в тебе, бо не маю чого ховати.
Ти не зможеш втекти від себе, а я стою перед тобою,
Бо в моїх очах — це правда, і ти не зможеш її уникнути.

Коли при мені говориш, я чую твій голос тремтить,
Він не так звучить, як завжди, він ламається на словах.
Ти намагаєшся брехати, але я знаю твої думки,
Бо в кожному твоєму слові я чую страх.

Ти хочеш бути впевненим, але серце твоє хитається,
І кожен твій жест — це маска, що не приховує болю.
Я бачу тебе, не в очах, а в тіні твоїх слів,
Ти думаєш, я не помічу, але твоя правда — це порожнеча.

Ти хочеш здаватись сильним, та не можеш приховати слабкості,
Твій голос тремтить, як лист у вітрі, невпевнений і ледь чутний.
Я чую твою брехню, але не зламаєш мене,
Бо я стою перед тобою, і твоя слабкість мене не спинить.

Коли при мені говориш, ти намагаєшся здаватися іншим,
Але я чую кожен твій крок, кожен сумнів у твоїй душі.
Не можеш встояти, бо правда — це сила,
А твій голос — це лише відображення твоєї порожнечі.

Ти боїшся сказати, бо зіб’ється твій голос,
Мовчиш у темряві, ховаєш свою суть.
А я не приховую, не ховаюсь у тіні,
Моя правда — як світло, не прихована від очей.

Ти втікаєш від слів, бо вони тебе зламають,
Ти боїшся, що твоя брехня вийде на поверхню.
Я не маю таких страхів, я кажу, що думаю,
Не шукаю оправдань, не шукаю шляхів для втечі.

Ти ховаєшся за усмішкою, за фальшивими жестами,
Твій страх — це твоя броня, твій слабкий захист.
А я стою відкрито, з очима, що не бояться,
Моя сила — в тому, що я не боюсь бути собою.

Ти боїшся сказати правду, бо вона болить,
А я не боюся, бо вона — це моя сила.
Я відкритий, я чесний, я йду своєю дорогою,
Бо я не приховую, і це робить мене вільним.

Ви говорите за спиною, а в очі слабо,
Ні сміливості, ні правди — лише тінь і страх.
Як часто ви ховаєтесь за словами порожніми,
І кожен ваш погляд — це прихована пастка.

Ви не зможете зламати мене, бо я бачу крізь ваші маски,
Ви намагаєтесь змусити мене впасти, але не побачите цього.
Я йду вперед, не шукаючи прихильності,
І ви лише мовчите, коли я дивлюсь вам у вічі.

Ви ховаєтесь у темряві, де не видно вашої слабкості,
Але я бачу вас за кожним словом, за кожним рухом.
Ви розповідаєте про мене, не знаючи моїх думок,
Але я знаю більше, ніж ви могли б уявити.

Так говоріть, якщо хочете, за спиною, безсилий шум,
Я залишаюсь тим, хто не боїться жодних слів.
Бо в очі вам дивитись — то справжня сила,
А ваша слава — це тінь, яка тремтить від моєї правди.

Ви так сильно боїтеся мене?
Ті, хто ховається за словами, за тінями,
Я ж іду без страху, без жалю в серці,
І ваші очі палають, коли я проходжу.

Ви ховаєте погляди, бо боїтеся правди,
Моя сила — в тому, що я її не приховую.
Ви шукаєте захисту, де його нема,
А я стою, і вас лякає моя самотність.

Ви так сильно боїтеся мене,
Бо я не зламався, не зійшов із шляху.
Ваша влада не тримає мене,
Я — вільний, і це ваша найбільша слабкість.

Так, я знаю, чому ви боїтесь мене,
Бо я — це той, кого ви не можете зламати.
Ви побоюєтесь не фізичної сили, а духу,
Бо я йду вперед, не дивлячись на всі ваші страхи.