Давно не бачили пустих очей,
Які від болю вже втомились.
І через тяжкість тих опущених плечей,
Голова з спиною також похилились.
Руки вже побиті в кров,
Неначе, бійка йшла запекла, місяцями.
І мізки вже киплять від цих розмов,
Серце тяжко привести до тями.
Душа болить, коли бачу цю людину,
Ось тільки як би їй допомогти?
Поринути б їй в щастя на годину,
На певний час, від всіх проблем застерігти.
В таких життях відсутні всі моралі,
Допоки мудрості не наберуть.
Можливо цю людину бачив у дзеркалі,
А якщо ні, тоді не суть.
Анастасія Бондарєва

Твій запах жив в моєму серці,
Допоки вітер не подув.
Відкрились навстіж усі дверці,
І запах твій навік забув.
Твій голос жив в душі моїй,
Аж поки ти її не зіпсувала.
Ти не залишила мені і мрій,
Хоча сама ти їх і дарувала.
Твій образ жив у голові,
Блукав думками цілий день.
Твої слова були в моїй крові,
Допоки ти не цілилась в мішень.
Анастасія Бондарєва

Туманні спогади, як холодний біль,
Вони сплітаються в серці, як нитки темряви.
Завмерла душа, мов крижана глибина,
Все тіло ниє від бажання миру вкрай.

Коли ж ти, проклята, зникнеш назавжди,
Війна, що душить нас своїми руками?
Ти захлинешся в тій власній жорстокій люті,
І все, що зруйнувала, відшумить в тумані.

Повернись назад, звідки ти прийшла,
Там, де смерть та руїни лишають слід.
Нехай ті, хто гроші на тебе заробляв,
Відчують, як важка твоя ціна — безсилий крик!

Ти принесла нам страх, біль і пустоту,
Але ми не здамося, не скоримося перед тобою.
Наші поля, лани та ріки — це наша земля,
І ми будемо боротися за неї до останнього дихання!

Хай мир прийде, але він принесе тяжкий урок,
Нехай пам’ять залишиться живою назавжди.
Ми вчитимемось на цій крові, на цих стражданнях,
Що свобода — це дар, і за неї платимо ми!

І в ті часи, коли біль відступить, і ми будемо вільні,
Згадаємо тих, хто не побоявся встати.
Своїм потом та кров’ю ми збудуємо майбутнє,
Де наша земля буде мирною і чистою навіки!
Карпець Ростислав Ігорович

Гримить над степом козацька слава,
Де вітер вільний, мов доля жива.
Де шаблі блищать у променях ранку,
А серце не знає ні страху, ні зла.

Пливуть човни по Дніпрових хвилях,
До бою сурма зове козаків.
Вони не схиляли ні спини, ні сили,
Вони берегли свій край від ворогів.

Вкраїна – земля, що в крові проросла,
Що волю плекала крізь бурі й віки.
І поки у серці палає іскра,
Стоятимуть гордо її козаки!
Карпець Ростислав Ігорович

Гримить над степом козацька слава,
Де вітер вільний, мов доля жива.
Де шаблі блищать у променях ранку,
А серце не знає ні страху, ні зла.

Пливуть човни по Дніпрових хвилях,
До бою сурма зове козаків.
Вони не схиляли ні спини, ні сили,
Вони берегли свій край від ворогів.

Вкраїна – земля, що в крові проросла,
Що волю плекала крізь бурі й віки.
І поки у серці палає іскра,
Стоятимуть гордо її козаки!
Карпець Ростислав Ігорович

В серці лісу, де вітер несе
Таємні шепоти — «Буревісник» йде.
У руках їхній — не шаблі, не мечі,
А сила народу, його гідність і січі.

Мов буря в ночі, вони тихо йдуть,
Нікому не здадуться, не зламаються, не потухнуть.
Їхній шлях — це шлях свободи й боротьби,
І в кожному кроці — непокірний дух.

Відсвітить зоря, розірве темряву ніч,
«Буревісник» не злякається, він не знайде меж.
Він стане вітерцем, що несе за собою
Справедливість, надію і силу для бою.

Вони не бояться ані смерті, ані злого вітру,
Їхні серця палають за рідну землю, за волю.
Не для слави й не для нагород, вони йдуть вперед,
Бо Буревісник — це символ, що в серцях живе.

І коли настане час, і вогонь розгориться,
Нехай «Буревісник» в історії заговорить:
«Ми йшли до кінця, бо не зламала нас зрада,
Ми стали вільні, бо за нас — правда!»
Карпець Ростислав Ігорович

Ми несемо в серцях його колір,
Жовто-блакитний, мов небо й поля,
Як синь на безкраїх просторах землі,
І золото пшениці, що вітром колиха.

Блакить — це небо, що вічно безмежне,
Жовтий — це сонце, що з нами завжди.
Це прапор свободи, це символ надії,
Це наш шлях, який пройде крізь віки.

Він не просто тканина — це кров і це сльози,
Це кроки в майбутнє, що вічно росте.
У кожному вигині вітру, в кожній хвилі,
Його кольори мовлять: "Нас не зламати, не спинити!"

На ньому — воля і мрії без меж,
І ми разом, як сила, стоїмо під ним.
Коли він майорить на небі, на землі,
Ми знаємо: Україна — це наша душа, наш дім.

І хай він вказує шлях у бурю й у мир,
І в серцях нашого народу він горить,
Бо прапор цей — не просто кольори,
Це незламна віра в свободу і в майбуття.
Карпець Ростислав Ігорович

Ми несемо в серцях його колір,
Жовто-блакитний, мов небо й поля,
Як синь на безкраїх просторах землі,
І золото пшениці, що вітром колиха.

Блакить — це небо, що вічно безмежне,
Жовтий — це сонце, що з нами завжди.
Це прапор свободи, це символ надії,
Це наш шлях, який пройде крізь віки.

Він не просто тканина — це кров і це сльози,
Це кроки в майбутнє, що вічно росте.
У кожному вигині вітру, в кожній хвилі,
Його кольори мовлять: "Нас не зламати, не спинити!"

На ньому — воля і мрії без меж,
І ми разом, як сила, стоїмо під ним.
Коли він майорить на небі, на землі,
Ми знаємо: Україна — це наша душа, наш дім.

І хай він вказує шлях у бурю й у мир,
І в серцях нашого народу він горить,
Бо прапор цей — не просто кольори,
Це незламна віра в свободу і в майбуття.
Карпець Ростислав Ігорович

Крізь ніч гримлять загрозам в відповідь,
Вогонь і небо—їхній дім.
Стоять незламні, наче мур,
Щит України—сталлю грим.

Летять зі сходу чорні тіні,
Ракети, дрони, смерті дзвін…
Та знову блискавка у відповідь—
І розірвався чорний сплін.

Сотні дронів рвуться в злобі,
Та їм не вдасться нас зламать!
Бо є у нас крилаті вої,
Що не дають їм шансів вкрасти ніч і день.

Під грізним небом і в тривозі,
Вони—мов янголи згори.
За мир, за волю, за народ
Несуть у небо щит з броні!

💙💛
Карпець Ростислав Ігорович

Коли над краєм грім заграв,
І небо вкрилося вогнем,
«Азов» на битву знову встав,
Щоб зупинити люте зле.

Вони – мов буря серед ночі,
Як блискавка вогнем горить,
В очах – залізо, серце – в зорі,
І кожен з них стоїть, як міць.

Маріуполь пам’ятає воїв,
Що в «Азовсталі» билися до кінця,
Вогонь і сталь їх не зламали –
Бо в них є воля, є серця!

Вони не впадуть, не забудуть,
За волю стануть до кінця.
Їх клич крізь роки буде чути:
«Україна – понад усе!»

Слава «Азову»! Слава Героям! 💙💛

Карпець Ростислав Ігорович