Стати кращим – мрія моя,
Це вже добре знаю я.
Звучить безглуздо, правда ж, так?
Без вдосконалення в світі ніяк.
Але ж іноді так складно
Забути це все безпощадно:
Всіх ворогів, проблеми, злість
І замість них всім прихопити
Торбинку чесності, добра,
Світла та людського співчуття…
Лі Пінг

Не потрібні людині медалі та титули
Якщо знає заслуги свої перед світом
Не потрібно визнання його
Не буде на місці склавши руки сидіти
Той до до нього шляхом чесності йшов
Навіть якщо справедливості не буде серед люду
Памʼятай ким був і навіщо прийшов
І скажи собі, все що зробив для нього не має бути забутим
І не піду я звідси поки не докажу
Хоч для цього треба шоу і покази
Тут з метою я всім доказати
Що мене тяжко якось зламати
І я піду на покій
Знаючи вже прийшов час мий
Знаючи що їм не вдалось навязати
Мені думок неправильний стрій.
Степан Кузненко

Передаю вам привіт любителям частівок
Не знаю з хуя якого в текстах мат і словарний плювок
Не розумію я цього, то піздець якийсь, людям скучно
Бо замість віршів про любов
Пишуть ручкою хуй зна що
Замість того щоб так витрачати папір
Ліпше підтерати нею сраку повір
Матюками не буде життя краще
Я по секрету вам блять кажу
Матюкайтесь колі слів вам бракує
Або коли нема чим доповнити твір
Щоб описати піздець який в світі існує.
Просто подивтсся блядь на свій двір
Степан Кузненко

Я знаю що я письменником популярним не стану
І твори мої нікому не здалися
Популярними вони точно не стануть
Я дарма витрачаю листки
Мої твори дешевше тих губок, якими витирають шкільні дішки
Але рук я все-ж не опускаю
Твір за твором постійно пишу
«Сенс великий» в них закладаю складаю
Сподіваючись що попадуть в книжки
З української літератури
Щоб ускладнювали життя школоті
Но поки ні духу ні звуку
А ні мови про мене я к про митця
Так помру ніким не відомим
Не згадають мене як творця.
Степан Кузненко

Я не патріот,бо я реаліст
З мене як з Маяковского
такий собі «комуніст
Не буду я казати що сильно я люблю
Україну мати, тому-що воювати за неї я не іду
Я знаю що нашій Україні
Такий собі політичний стрій.
Можливо буде краще
Але поки єдине чим годують, тарілка надій
Про те що буде краще, про те що будем жити
І гарно розквітати
Як в полі оті квіти
Можна поки сумніватись
Я не патріот, бо я не закриваю очі
Як сліпий ідіот не бачучи
проблеми, мій рот заклеєн скотчем з написом ухилянт
Я хочу щось сказати, але я знаю
Мене будуть затикати
Щоб змовчати про то що всі бачуть без мене, серйозні і ті проблеми
Які між щастям та мною
Стоять камʼяною стіною.
Степан Кузненко

Вона ішла крізь дощ і втому,
Пізнавала світ, що став колись чужим.
Та не зламав її ніхто —
Навіть вогонь, що палив живим.

Вона творила кожен ранок,
Слова в серці берегла.
Для світу — промінь серед хмарок,
Хто, якщо не ти?

Вона писала, рвала тишу,
Летіла вгору без страхів.
Знімалась у кадрі,
У сотнях поглядів й рядків.

Її вітали виступи і сцени,
Та головне — в очах вогонь.
Йшла крізь усі шторми шалені,
Бо знала: щастя — в долоні.

І хай цей світ буває гострим —
Вона лишається собою просто,
Даруючи людям своє світіння.
Хто, якщо не ти?
Софія Дмитрієва

Зійшов над краєм голос віщий,
Перо торкнулось правди скронь.
Його слова, немов Всевишній,
Збудили сонце із заслонь.

Він став вогнем і світлом,
Що крізь віки не згас, не згнив.
Пророк, що серцем пережитим
Любов і гнів у вірш вплів.

З-під криці слів, із болю гірко
Він Заповіт нам писав.
І досі лине спів той щиро
З-за сірих мурів і заграв.

Він — Кобзареве чисте слово,
Що розриває пітьму літ.
І поки струни гучно кличуть –
Не заніміє правди світ.
Софія Дмитрієва

Не боюся людей на вершині,
І вони не тремтять через мене.
Бо нема що втрачати людині.
Бо машині я – просто нікчема.

Як ж примусити людство до дії?
Як з лиця землі змести зневолення?
Повстають із зневіри й надії,
З неохоти дійти задовольнення.
О. В. Бойко

Чому у наш час людину можуть невзлюбити Майже за все – за хоббі, музику, смаки?
Мені й на думку не спадало, що зараз люди Такі злі!
Але коли це почалося? Не зрозуміло мені зовсім
Чому так просто зненавидіти,
За малі дрібниці ?
Чому зрозуміти світ не хочуть,
Ховають серце у бенти?
Але в глибині душі ще надію знайти можна на світле й щасливе майбутнє.
Аліна Томко

Тримати жаль у серці
Це біда ,
Коли ти дивишся і очі аж болять
А серце розривається в сумлінні
Дивись ,терпи , жалій ,живи із цим людино
Чи хочеш ти чогось інного ?
О ні ти хочеш повернути сказане собою слово
Чи дія має сенс на зміну для когось це було б ймовірно
І так і сяк і все не так
Душа стражда і пʼє коняк
Текілу віскі може й ром ,горілку ,пиво і вино
Байдуже розуму і глузду
Від чого буде він в спокусі
Чому сказав я це тоді
О й все не переймайся ти
Живи із цим і все терпи …
Фурсова М.С.