мені треба переконатися, що я просто мандрівниця
що я завжди буду для чужих чужою птицею
і знайти серед них когось рідного – справа марна
можу бути жителям люба – та ніколи не кохана

не для всіх я буду другом, а найбільш мерзотним ворогом
якщо стану чужою на п’єдестал – це вторгнення
серед гір знайду не омріянні скарби щастя
а впаду я на поріг зла людей й розчарування

якщо той, хто запросить мене в своє гніздо, знайдеться
він розірве мені не тільки крила – розірве і серце
наївна ж я, краще помру від чиїхось кігтів, ніж сама
і не збагнувши, яка ця біль насправді проникно різка

наївна я мандрівниця, чужа навіть вдома
тому все життя лечу в інші краї невтомно
здається, буду своєю тільки на пеклі або небесах
єдина я своя на цьому світі – тільки мертвий птах.
valkyrie/akkosia

десь серед хаосу є проста гармонія
десь серед питань є одна відповідь
силувати себе до світу звикла я
відмовлячись від усієї гідності.

призначені пігулки сертраліну
мають замовкнути усі мої думки
адже тепер нічого я не вдію
проти того, що терпіла всі роки

кувати молотком совісті свої мости
і стверджувати, що знаю тільки лінь
тримати, залишати силу у кутки
щоб втекти згодом, залишивши дзвін.

ти знаєш, — я, напевно, для всіх гірша –
краще б у мене не було тієї совісті
щоб не здирати сумнівами свою шкіру
і заглядаючи чужі душевні нутрощі.
valkyrie/akkosia

you hurt me like stabbing with a sharp knife
even if we don’t contact like eye to eye
you give me the strongest guilt
I could ever build
even without criticising me directly
it can’t ever excuse me any better

I’d dare even to say… you in general
are whose that sue me the worst
like I’m that man who hurt you the most
I’m judging myself like judging the criminal

it’s us both forgetting i wanted to be your “hero”
but you’ve mirrored me with me in my own mirror
how dared I to be distanced even worse
that all my damned love have finally lost

I’m writing a poem to you in English again
to see you and remember how I failed to catch you
to see how my love have messed it all up though
to see what a bastard I am in the end.

I’m really sorry, my little white dove
I’ve ruined us both with my ruined love.
valkyrie/akkosia

поживне дерево росте, як живе людина
гілками простягає руки, коренями відчуває
те, що готує для нас життя днина
химерно сваримося, а про смерть не знаєм

мої корені – це «повчання» моїх авторитетів
що живляться правильністю та соромом разом
та практика творить протилежні проблеми
що тільки ще глибше соромом дає впасти

мої втомлені гілки пили кислотний дощ
забувши, що це ніякий мені не фотосинтез –
нелюдське зміїне отруєння пройшло крізь плоть
не по-людськи отруїли мої гілки, душу, дії, сили

прочитай по губам диявола, що оселився
ти побачиш, як почав гнити мій стовбур
як отямлюсь, то згадаю свою грішну силу
боячись, що це не забуду я до гробу

я тремчу, і я плачу, і бліднію
мої корені в спазмах, гілки судомлять
і згадаю, яка чиста давня берізка
котра живе в сухому, отруйному полі

я отямлюсь вдруге, вже від свого сорому
і в ліцеї запамʼятаю ще один урок:
мої корені – це джерело не олова
а недосягненого спокою, життя душі шматок.
valkyrie/akkosia

у мене люди — дивні, та звичайні
у мене гори ведуть до пітьми
у мене посмакуєш вишні чаю
до моїх нутрощів і серця ти зайди.
я — крихітна спляча красуня
я вже давно не знаю спокою
складаюсь не з води та крові, а спокуси
ховаюсь в твої вуха голою
у мене посмішка лаванди, інтелекту
у мене з рук течуть краплі бензину
у мені ти знайдеш власну проблему
до мене ти зайдеш до нервів зриву
я — ідіотська та звичайна незнайомка
що лише в мріях бачить себе як музу
я — лінощів очей головоломка
що вже урятуватись, вбитись ти не змусиш
valkyrie/akkosia

тату, я постійно відчуваю ваші думки
що відгукуються силою у серці
для мене ваші натруджені руки
це дальній потік в моє майбутнє двері

для нас надія світить у любові
проміння місяця, що вийшло з-поза хмар
всі поруч дні, що пройшли з вами – зорі
що обіймає порожнього простору стан

хай вся темнота, що сміла нас розлучити
не повертаючись, розчиниться у забутті
і прийде весна, що буде вічно жити
у нашому ароматному й світлому житті

я стану вашим омріяним успіхом, тату
донькою, чиї ноги обійдуть континент
як ви колись заради нас мерзли ночами
тепер ваша мудрість – мій вічний амулет
valkyrie/akkosia

ти навіть не збираєшся просити пробачення
лиш дякувала з ввічливості за дані тобі втіхи
лише тікаєш ти від мене, щоб я не побачила
яку зневагу ти до мене шепчеш іншим тихо

присвячувала я тобі й поеми, й мемуари
в котрі потрапила кров із мого серця
тобі не присмакував моєї крові запах
не знаючи, скільки з мене жовчі ллється.
однак я хотіла дати те, що думала я, є ліки
щоб вибороти ту отруту, що тебе скувала
котрою ти, насправді, сама стала, хоч і боялась пити
й усі шляхи, що будувала я тобі, ти зруйнувала.

і ти навіть не збираєшся просити пробачення
тоді коли я винуватила себе, що не є тобою
тому що просто не схожі у нас бачення
тобі потрібна отрута, нехтуючи заради неї мною

і ти йдеш від мене знову до підступних лицемірів
лише в котрих ти зможеш побачити своє відображення
принизивши мене в моєму справедливому ділі
за що ти не збираєшся просити пробачення.
то ж хай тебе розщепить моя ненависть
як ти розщепила мою кохання втрачене
не посоромлячись над твоєю бідою вже не змилуватись
як ти, ймовірно, не попросиш в мене пробачення.
valkyrie/akkosia

зламаний рентген показує в нас хворобу
а ненависники наші повірять й не відремонтують
зламаний рентген покаже їм печінку здорову
а наші тіла істинних доказів закатують

мене вбила неправда, його вона розчавила
а їм цілували ноги й губи чорним золотом
її зґвалтувала неправда, тебе вона розбила
а їхні шлунки обманули кашу своїм «голодом»
їх жовті очі сяють темрявою покірності
котра доплила з їхніх пальців й вуст до телебачення
ця покірність, від якої непритомніють гідності
котрих відніс вітер долі в далекі відрядження.

ви калічите наше здоровʼя, а потім ми, звісно, хворі
а потім самі за нашу хворобу нас розіпʼєте
ваша ж брехня одягнена, а наша правда гола
потім розіпʼєте нас не як Ісуса, а як Петра.
я харчуюсь вашим гнівом, щоб потім вас же вбити
радіація покаже, кого тут треба лікувати;
радіація рентгену, котрого досконалим зробили
він та він, вона й вона, що ще в живих зостались
цей доказ не зворушить його та її в жоден час
одного дня й хтось із них просвітиться згодом
одного дня, я знаю, сонце засяє і для нас
й наша любов не буде закопана смородом.
valkyrie/akkosia

далось мені життя не за своєю волею
та чи буде мені за своєю волею смерть?
чи страшніше вона своєю порожнечею
страшніше за всіх чорних людських очей.

колюча ненависть до себе, чи до люду —
це неважливо, усе це — єдиний страх
ставлення не як до людини, а до бруду
до себе, кому лезо опинилося в руках

страждання жодні не мають свого сенсу
ні та так звана «совість» чи «самоконтроль»
лише марить сприйняття в свою адресу
все, що тільки згадка — до мене повний пароль.

краса — це про любов, дерева й каву
а не мотузку на шиї й стрибок зі стільця
лише тоді, коли тіло наповнила темрява
шукаючи й так незворотного свого кінця.
valkyrie/akkosia

вогонь заздрощів у плазмі ненависті
горить в очах посереднього янгола
я ледь стримую свій біль жорстокості
на твій втомлений силует здалеку.

єдине, що лишилось — це тривожність
наші мотиви різні, та однакові почуття
лише матриці про наші долі відомо
і нікому не відомо про сюжет життя

грішні мрії мої — про смерть твою,
щоб моя гордість зʼїла твої рештки
я відвернула від тебе очі егоїзму свого
і глибоко заховала все в собі нарешті.

я, клянусь, ніколи тобі не покажу цього
я ніколи не зроблю те, що було колись
все, що нас тривожить зараз — майбутнє
і я ганебно заповню свою світлу мить.
valkyrie/akkosia