Скажи, що миле твому серцю і чого душа бажає?
І болем щемним одгукнулись в одну мить,
Плин часу в самоті, відгомін почуттів, які смиряє
Незабуття кохання, що минуле в силах лиш змирить.

Я до безтями люблю оберемки пишних квітів ,
Їх аромат ефірний, наче ніжно огортає в шовк,
Як листя струшує холодний дощ із самоцвітів,
Який всю ніч ритмічно стукав у вікно, а згодом змовк

Холодним ранком порятунок мій — гірка, гаряча кава,
Похмурий вид з вікна, цигарка і вуаль з думок,
Вітрила мрій, що чітко малюва моя уява,
Складаючи з життя, новий, хвилюючий рядок.

У роздумах в ночі блукаю таємничим містом,
Безмежне полотно зірок вказало мені шлях,
Жовтневий вітер шурхотить багряним звітом,
Немов свою меланхолійну трель виводить птах .

Nsstww

Ти покохай мене, як я тебе кохаю…
Заполони думки, довір заволодіти твоїм серцем.
Я всі пророки, визначені долею, здолаю
Лише б спіймати ніжний погляд твій, як блиск люстерця.

Окрім тебе в житті нікого не потрібно,
Знайди в душі моїй щось особливе, я благаю
Я покажу свою невичерпну любов безслівно
Лиш покохай мене, як я тебе кохаю

Nsstww

Малює місяць силуети в безкраїм просторі небес
Зірками писані портрети, уявлені зі строчок п’єс
Я бачу одинокі душі, блукаючі серед доріг
Вони знов справжні, без ретуші. Такими ж в пам’яті зберіг

Ці неприкаяні шукають шлях звільнення від самоти,
Їх думи полум’ям палають, і потішаються чорти.
Неволя стиснула в кайдання й повітря вибите з легень.
Лишайте час для міркування та пошук себе день у день.

Nsstww

Я йду від вас, мої благанні гості
По іншому язик не верне тут сказать,
Прийшли зимою в літню осінь,
І йдете літом, яке вже не згадать.
В подяку вам сказати хочу,
Тепер я знаю, цінувати треба час,
Коли здається, що друзів у вас повно
А через мить, про вас вже не згадать.
Язик ви кращ тримайте за зубами!
Бо ви лиш кату з рота несете!
Бо то не птах, а яд, який вже не здолати
Та вам не знать, поки не станете харчем,
Харчем думок тих не вблаганних,
Які до ранку спати не дають
Поки ви стомленні не ляжете на ґанку,
І вам не хочеться нікого бачити і чуть,
Бо як біда приходить в чужу хату
Вас вже не чуть… казки лиш тут.
Нема різниці, він ти чи вона
Кажіть лиш правду, а не брехню до втіхи
Мені вже місяц сонцем теплим став,
Та серце мертве, через ваші ліки.
Богун

Поховайте мене восени,
Серед палого, жовклого листя.
Відпустіть мою душу у сни,
Буревіями до передмістя

Я зішлю вам символ з небес
І з’явлюсь мов примара мінлива.
Світ сьогодні зі мною, чи без—
Вічна тиша йому неважлива

На останок прохання одне:
Щоб звільнитись навіки з кайданів,
Нехай пам’ять про мене живе,
Доки квітнуть свічки каштанів
Nsstww

Скажіть мені будь-ласка
Можливо не дочув
Чому ці підораси
Ламають об сраку стул
Відправили вже гроші разом і з сімʼєю, війна розпочата zвинею
І спокій видно втік
Закривши всі шлагбауми триває вже вже три роки єдиний всім час пік.
Скажіть мені будь ласка, чому маєм прощати, тих сраних підорасів, які слали вмирати.
За їхні гроші і капризи, вмирають хлопці, молоді тверезі
Поки по набивали кишені
На продажі ленд-лізу.
Люби друзі не сумнівайтесь, як тільки що, готова в них валіза
Кинуть на розтирання простий наш народ, поки заправляють пальним їх самольот.

Степан Кузненко

Скажіть мені будь-ласка
Можливо не дочув
Чому ці підораси
Ламають об сраку стул
Відправили вже гроші разом і з сімʼєю, війна розпочата zвинею
І спокій видно втік
Закривши всі шлагбауми триває вже вже три роки єдиний всім час пік.
Скажіть мені будь ласка, чому маєм прощати, тих сраних підорасів, які слали вмирати.
За їхні гроші і капризи, вмирають хлопці, молоді тверезі
Поки по набивали кишені
На продажі ленд-лізу.
Люби друзі не сумнівайтесь, як тільки що, готова в них валіза
Кинуть на розтирання простий наш народ, поки заправляють пальним їх самольот.

Степан Кузненко

Вітаю з 8 березня, моя чарівна фіалка, можливо ти не взнаєш, та й не прочитаєш, витаю тебе
Кохана, ніжна і розкішна.
Почав я забувати, яка ти дивовижна
Хотів тобі сказати, себе любити
І посмішкою своєю щастя мені дарити.
Пишу я про любов, можливо і не вічну, можливо не ідеальну, можливо швидковтічну, немов між пальцями пісок.
Настільки унікальна для мене твоя любов.
Вітаю тебе люба, бажаю тобі щастя
Бажаю тобі радість
Багато посміхатись.
Степан Кузненко

Старий козак, на печі сидить і плаче
Йому вже за сорок.
І коник його не скаче,
В стійку бойову вже не встане
Не мов суха та гілка
Впаде і завяне, свою зрілу жінку
Радувати перестане.
Ой то горе, ой то лихо що робити що робити, почав він журитися
Не хоче старий козак, з жінкою розводитися
Степан Кузненко

Знаєш, давно ми не спілкувались
Я навіть жалію, що так сталось
Жалію що не встиг я тоді насолодитись
Жалію що довелось у різні боки розійтись
Я знаю я це просто я.
І іншім не стану
Скільки б не було спроб самообману
Я просто потвора себе я прийняв
Жалко що час твій в пусту витрачав
Ти вже не почуєш, і не взнаєш
Про те що жалію, про те що брехав
Сам собі, от все-ж рішив про це написати
Вкласти в це душу та опублікувати
Я прошу в тебе пробачення
Хоча ці слова вже не мають значення.
Степан Кузненко