Ну от і все … пройщов наш рік навчальний,
Ми старшими стаємо кожний раз,
І дякуємо нашій другій мамі,
За мудрість,що посіяла для нас.
А ми сердечно всі вітаєм,
Таку любиму ,і для всіх єдину,
Марину Вікторівну нашу,
Для кожного із не заміниму,
Прийміть ви наші щирі привітання,
Та вибачте за пустування.
За рік бешкетний й нелегкий,
Але для нас такий швидкий ,
Вже сьомий клас не за горами,
А ми прийдем тими ж стежками.
Знання із школи будем брати,
Щоб легко було в світі крокувати.

Бойко Ірина

Люди так мости обожнюють.
Вони прекрасні й довжелезні,
Вони життя символізують.
Такі незвичні і таємні…
На деяких любов тріпоче,
У вигляді замків.
А деякі криють у собі
Півдюжини секретів.
Й небажаних багацько тут,
Переходять ті маленькії канали:
Не перейдеш ти тут,
Не перейдеш ніколи
Тож головна правда про мости:
Зрозуміти який спалити,
А який жваво перейти…
Белла Зорова

Вам ніколи не задавалось,
Що люди на тварин так схожі?
Ну от самі можте подивитись:
Хамелеони, красиві,
Ну милі, прикольні може,
Бо звісно ж колір свій міняє,
От як той, думку свою завше.
А метелик, такий є?
Ніжний, та й людина така.
Ну добре, а лисиця, як то?
Достоту мила, та яка ж то хитра.
Продовжувати можна дуже довго,
Та все оце – звичайнісіньке кліше.
Так, здаються люди й справді дивними,
Але тварини, не порівнюйте лише,
Бо ті люди є, що й до тварин не доросли…
Белла Зорова

Слово матері – святе,
Любовʼю вІнцем повне.
Слово материнське,
Почуте буде вперше…

Вона любитиме постійно…
Однак життя її не вічне,
Тож бережи її і слово,
Бо слово матері – святе…
Белла Зорова

А ду́мки та надії
Кружляють в голові.
Віра, любов та мрії
Все ще живуть в тобі.

Живий, а значить, можеш
Надалі йти вперед.
Шукай, якщо ти хочеш,
Та думай наперед.

Очікуй, сподівайся,
Бо дихаєш ще ти.
Як можеш – намагайся,
Щоб досягти мети.

Як можеш, то підтримай,
Тих, поруч хто з тобою.
Давай більш, ніж отримав.
Веди всіх за собою.

Все в світі швидкоплинне.
Не встигнути за всім.
Життя твоє ще лине.
Життя – передусім…

04.03.2025
Назар Нечипельський

Проходить день, і ніч іде,
І я іду, мене веде,
Мене веде моя печаль,
Той шляху шлях, незнаний край.

Проходить день, й надія йде,
І вже ніколи не знайде
Того, що заховане роками,
Давно не йдуть тими стежками.

Проходить день, й минають роки,
Хтось робить тільки перші кроки,
А ти ідеш кудись в визнання,
Публічним бути — це чекати покарання.

Проходить день, і місяць сходить,
По місту досі тихо бродить,
Той, хто хотів пізнати волю,
Навіки закатований журбою.

Проходить день, та не минає,
Ти знову там, де й був колись,
Ніхто тебе, і не згадає,
Тоді, коли ішов у вись.

Проходить день, і сонце вже не сходить,
Хоч ти й благаєш його: "Підіймись!"
Душа, що світло пам’ятає,
Застрягла між було й колись.
Михайло Рудас

Як часто ми шукаємо те, що насправді біля нас
Як часто блукаємо в чотирьох стінах
Витрачаємо на пошуки, дорогоцінний час
Шукаємо якийсь скритий сенс в нудних піснях

Як часто ми ходимо кругами, тисячу разів
Як часто вимовляємо, не потрібні нам слова
І за день чуєм багато голосів
Але сенсу в них нема

Як часто ми пишемо вірші коханим людям
Як часто зізнаємось у власних почуттях
Задумайтесь над цим, будь ласка, я все віддам
Щоб Ви не заплутались у своїх же ланцюгах
Алекса Остра

Довгу стежину, замело снігом!
Ця стежина, привела б мене до мого дому!
Навколо мене – не ті люди!
Навколо людей – немає мене!

Моя стежина заметена снігом!
Я не можу знайти тут себе!
Все навколо стає тільки – білим!
Я не можу знайти тут – тебе!

Я загубилась тут й не знайду дороги до дому!
Я загубилась,я тут одна!
Прошу знайди й забери мене до мого дому!
Я загубилась, я тут – сама!
Алекса Остра

Густий чорний туман – заполонив мою душу
Немає там більш ні кохання ні жалю
Від тепер душа моя любить тільки тишу
І ти мовчи, я тебе молю

Коли такою стала – я не знаю
Не знаю чому в душі моїй – густий чорний туман
ти тільки прийди, я тебе чекаю
І всі слова твої, лиш солодкий мій обман

Алекса Остра

дивлячись в дзереало більш не бачу себе
там тільки чиїсь заплакані очі
дивлячись в дзеркало я бачу тебе
тебе і свої не доспані ночі

кохання ж моє, переросло у ненависть
В очах замість іскри, чорний туман
знаю, що ненависть ця мене погубить
але не як кохання, увиде в обман
Алекса Остра