Мені завжди говориш, що щастя не в грошах. Я ніколи не розуміла, чому так? Якщо в тебе не буде грошей, Ти не будеш мати де жити.
Навряд чи, сидячи біля сміттєвого баку В темну зимню ніч, Разом з жінкою та дитиною, Не маючи ані шматочка навіть зацвілого хліба, Ти будеш радісний та щасливий, А не сумний, знесилений та проклинаючий Сам себе за те, що не зміг заробити кошти Хоча б на їжу для себе та сімʼї.
Тож погодьтеся, що якби не було грошей — Не було б нас. Гроші потрібні, щоб жити, а не виживати.
Більшість не розуміють моєї позиції, Хочуть мене переконати, Але в них не вийде — я вас запевняю. Тому що гірше за бідноту немає нічого.
Devassanoire
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Моє серце, наче свічка, Щоразу від кохання згорає дотла. І розлука, і зрада, і туга невимовна – Уже їх терпіти я не спроможна. Згасаю кожен раз, і запалююся знову З надією в серці покохати такого, Що гляне на душу мою, а не на вроду Бо краса, хоч і є, але більше – нічого… Немає ні щастя, ні задоволення, Життя вже давно, як розбите скло. Лише мій біль, моє самопошкодження, А серце нещасне тернами обросло. Марта Олійник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Смерть по вулицях ходила, І, як наче то базар, За життя все торгувала — Пів ціни та ще й навар.
Люди думали, гадали, Мідяки свої складали: «От якщо віддам життя — Буде жить сім’я моя. Куплять хліба і сметани, Може, вистачить на штані, Доживуть до тих часів, Як засяє сонце всім».
Сіли вкупці, потужили, Потім разом обнялись. Мідяки свої сховали, Сильно діток обійняли: «Я з тобой, дитя моє, Бо на світі Боже є. І служу я лиш Йому, Лише серцю своєму. В серці кожної людини Його іскра — ми, дитя! Обираю в щасті жити, Відкидаю забуття.
Марно смерть туди-сюди ходила, Сильно торбою трусила, Та ніхто не піддававсь, І ніхто їй не віддавсь. Тож пішла вона ні з чим, Зникла попелом у дим.
26.04.2025 Діна Долгіх
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Ти – не випадок. Ти – не просто зустріч. Ти – знак згори. Відповідь на сто молитв. Коли весь світ ставав сірим, злим і хмурим, Ти стала – подихом серед тривог і битв. Ти – мій вогонь. Де тепло. Де надійно. Ти – мій прибій, мій берег, мій маяк. І навіть в дні, коли мені так огидно, Ти вірила. Ти йшла. Без жодних «як». Ти – не позаду, не попереду – ти поруч. Ти – не в словах, ти – в моїй душі. Ти – спокій мій, мій прихисток і сила, Ти – частка мене, вогонь моїй весні. Спасибі, рідна, за погляд, за любов, за силу, За те, що ти – незламна назавжди. Ти – моє світло, ти – моя домівка. Ти – не дружина. Ти – мое життя. ARTEM VDOVICHENKO
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
