В житті не в кожного із нас
Але приходить такий час
Коли від щирого кохання
Дають взаємні обіцяння

З їх сердець кохання ллється
Душа на зовні з тіла рветься
Взаємний погляд їх єднає
І хлопець дівчину питає:

Я вже не можу більш вагатись
І хочу тут тобі признатись
Моє все серце повне чар
Що привело нас на вівтар

Признайся мила чи приймеш
Цю каблучку без всіх меж
Як символ того почуття
Що з’єднає нас на все життя

Так! коханий, і тільки: Так!
І це для нас взаємний знак
Я ледь цю мить уже чекаю
Бо вже давно тебе кохаю

Тебе розумію я з півслова
І з тобою бути я готова
І разом з тобою все життя
Йти вперед у майбуття

Чи там в радості, чи в горі
В глибокій ямі, чи на горі
З тобою завжди буду я
Від нині ми одна сім’я

Ігор Лівак

Шукаю відблиски в очах твоїх.
О, мій коханий, будь зі мною щирий!
Всі зорі засвітилися в очах моїх…
Так у любові виростають крила.
Звітрилися у мріях почуття сердець…
Хоча б на хвильку – зупинися диво!
Мій еталон, моїх чуттів взірець,
Безмежності відбиток хтивий…
Вогонь в душі – надсильні почуття!
Так трапилося – ми в полоні щастя.
І як же бути? Стоп у вороття.
Боятися не варто, любий,- вдасться!
Ти нахилися, а я обійму…
Хай полум’я любові не погасне!
Про почуття безмежні, пошепки, скажу…
Через кохання і життя прекрасне!
Весна буяє зеленню наскрізь…
Дзеркалять верби тінню над рікою.
А ми поринули крильми у вись…
Замріяні, закохані обоє.
ND💗
Надія Холод

Велич світу
Наш світ такий величний,
Такий яскравий та живий,
Такий нестримно феєричний,
Насправді, він такий простий…

Його величність надихає
На створення нових картин,
На створення нових поезій,
Нових проєктів та світлин.

Його можливості допомагають
Створити безліч нових див,
Втілити безліч нових планів,
Нових проєктів, нових мрій.

Його краса дає можливість
Відвідати нових місцин,
Та милуватися красою,
Самих величних в світі див.

Його ресурс дає можливість
Відвідати нових смаків,
В різних країнах цього світу,
Гастрономічних різних див.

Його природа надихає
Усіх поетів та митців,
На створення нових шедеврів,
Та самих-самих різних див.

Та простота нашого світу
В природі, що навколо нас,
Вона навколо оживляє
Усе, що Бог створив для нас.

Ольга Приходько

Приходько Ольга

Твої очі, як зорі вночі…
Так яскраво світять,
І серце б’ється частіше
Лиш тільки від однієї думки про тебе.

Твоя печаль, радість, агресія —
Мені все одно,
Бо я тебе кохаю таку, як ти є.
Хоч ти і схожа на крововпивцю —
Кохаю я тебе!
Зранку, вдень та вночі,
Про тебе все згадую.

Але я знаю — я для тебе лиш недуг,
Від якого ти зрештою здихаєшся.
А я помру від самотності,
Як плавець, що не вміє плавати.
Нео

Між зірок, де місяць,
я чекала тебе місяцями,
весь день, всі ночі, всі ці дні —
я вірно чекала тебе.

Може, інколи я шепотіла,
може, говорила або мовчала…
Але все одно — я тебе чекала
на пагорбі, де місяць сходить.

Прошу тебе, кохана,
прийди до мене хутчіш за зорі в небі,
за одиноку ніч,
бо я боюсь ЇЇ, мов пустощі страшної порожнечі.
Тому прийди хутчіш.
Нео

Я вже без ліричних слів знаю,
Хто світлом душу обіймає.
А хто, під маскою людини,
Лиш тінь лишає після днини.

Не треба фраз, гучних речей —
Усе каже блиск з-під твоїх брів.
Є погляд щирий, наче дзвін,
А існує наче холод і полин.

Хтось гріє, навіть не говорячи,
А хтось — лиш біль, та ще й страх.
Я розпізнаю без підказ,
Хто друг, а хто – лиш хитрий фарс.

Та іноді мовчки граю
Бачу все, але спочатку не говорю,
Бо тиша — сила, і мій щит,
Коли усмішка — мій укрит.

Мені не треба сотень слів —
Я чую правду між рядків.
Бо серце бачить, мов рентген,
І не сховає фальш ні день.
Софія Дмитрієва

Не просто так нас Бог обрав
Коли життя нам всім роздав
І надав усім нам різну ціль
Пройти в житті і щастя й біль

Коли проходиш вздовж життя
Скрізь різні пастки та сміття
Бува від болю і тяжкі муки
Опускаєш зовсім руки

І щоб не росла в житті напруга
Бог нам дав близького друга
Який чи в горі, чи в біді
Плече підтримки дасть тобі

І коли тривога зовні лине
Тож він тебе в біді не кине
І протягне руку допомоги
Щоб довести до перемоги

Я вдячний Господи тобі
Що дав такого друга і мені
Лесю ти людина є від Бога
Нескінченна сила і перемога!

Вірш на честь української волонтерки (Лесі Гарасимів)
яка в Нью Йорку допомагає всім постраждалим українцям!

Ігор Лівак

Це почалося так давно, і так давно уже триває
Чи я Вас колись переболю, чи я Вас перелюблю?
Струни бʼються у акордах
Чи ті акорди обспівають нас?

Вибачте… я Вас кохаю
Це, не змінить навіть час
Пилом ніч нас обступає —
Скажіть, чи граю ще для Вас?..

В очах німий, такий чужий акорд
Чий він, де його впіймаєш?
І тихо так в мить стало
Затихли струни, пращальний реверанс

І мов дзвоном церковним заграло —
Пробачте, та я Вас не кохаю

Туся

21.04.2025. 1053-й день війни

19.04.2025 18.00
Перемир’я почалося,
Оголошено воно,
Здивуватись ми не встигли,
Як завершилось воно.

Б’ють гармати, дрони в небі,
Фронт від вибухів не стих,
Перемир’я – всі це знають,
Та цей ворог справжній псих.

З ним домовитись не можна,
Це відомо лише нам,
Його гнати в шию треба,
Й бити міцно по зубам.
Галина Корольова

Тіла в землі годують колоси
Від тебе залишається лиш тінь
Твоє ім’я це цифровий набір
Це хвилі атомів у просторі віків.

Життя вирує поза твоїх меж
Ти не досягнеш й ста років скоріш
Все що вбиває ворогам залиш
Знайди для долі декілька горищ.

Ти кожен рік на крок до смерті ближче
І може знайдеться сенс існування тиши
Ти може сто книжок напишеш
Наскільки ти до бога ближче?

Хто там вирішує ти вище або нижче
Кому вдається смикати нитки
Ці струни усвідомлення облиште
Цей фатум нічого нам не напише

Думки, бажання, усвідомлення то мабуть лишнє
Годинник тікає для кожного весь час
Ти точно знаєш що тобі годніше?
Ти впевнений що в тебе є ще шанс?

Альона