Не шукай мене,я вже далеко,не долетить туди лелека,ти мріять будеш щоб вернути,але мені вже не вернутись..ніколи!чуєш, моєму серці для тебе не розгорнутись
Ірина

Минулого життя не буде.
Ніколи не забудеш відчуття, що зараз.
Довірився не тій людині знову,
Яка тебе за грати посадити хоче.

Тебе вже трусить від дзвінка любого,
Не тій людині розповів секрети.
Поти тебе компромат в суді,
Тобі ніхто вже не повірить
Навіть якщо докази погроз у тебе є.

Останній друг

Я вірю в Бога, Він мені поможе.

Я вірю в Бога щиро, не на слові,
У тихій ночі і в великій зливі.
Коли весь світ мовчить і серце тужить,
Я знаю Він мене почує.

Я вірю, навіть, у хвилину болю,
Коли усе пішло не так, як треба.
Він поруч: в подиху, у краплі моря,
В Його любові сила незліченна.

Я вірю, що веде мене крізь бурі,
І впасти не дає в великі шторми.
Бо кожен хто зітхав, як тучі хмурі,
Той знає, що є скрізь Його долоні.

Я вірю в Бога! Він мене тримає.
Коли весь світ тіка — Він не лишає.
І, навіть, якщо серце вже не може,
Я вірю все одно Він допоможе. Юрій Сіромашенко
Юрій Сіромашенко

Вставай народе мій знедолений.
Вставай народе мій проти царя.
Царя котрого ми обрали по незнанню.
І тепер страждаємо від переконань.
Переконань що всі живі здорові, що
Ми всі переможці. Але відкрийте очі люди, чи не видьте ви смертей?
Смертей синів нашої держави.
Вставай народе мій безвольний.
Заборонений рупор

17.04.2025

Вирішальна гра триває –
США й московський кат
На кону чудовий мають
Український ласий шмат.

Грають людськими життями,
Не бентежить людська біль,
Гроші й влада вирішальні,
Душі їхні – це вже цвіль.

Досить грати людожери!
Кара Божа в світі Є.
Вам дістанеться по повній,
Почекайте – вона йде.
Галина Корольова

Якби неопізнанні баламути життя.
Котрі долю країни ставлять на кон.
Не даючи жити цвісти мені і державі.
Люди котрі погубили себе серед лайна й багна.
Люди котрих ми забов’язані захищать.
Ми ті хто зрозуміє проблему, але люди не бачать нас.
Гниль запалонила їх очі і душі.
І поки так буде надалі.
Ми зникнемо всі бо ми ходячі мерці.
Заборонений рупор

Наші лицарі могучі.
Борять ведмедя бурого та злого.
Який в наш дім ввійшов без слів.
Ми вмираємо, як мухи.
І нічого з цим не робим.
Ми забули що в нашім домі звір скажений вже давно сидить.
Ми на лицарів забили, поки вони втрачають кров.
Досить люди, чи вам добре жити під тираною вбивці, ката, ґвалтівника ?
То встаньте ж ви як в перші дні війни.
Бо немає нічого сильнішого за єдність і братерство наше,яке боронить нас і наше військо лицарів на конях.

Заборонений рупор

Тебе розп’яли на хресті,
Одежу Твою рвали і плювали.
Вінок з тернини накинули Тобі,що Ти не Бог,казали.
Ти за людей страждав,
За їх гріхи.
Навчав,як з Божим словом жити.
Що Твоє царство буде на віки,що треба ближнього любити.
Сміялись,царем юдейським називали.
Ти син Марії,Ти людина.
Ті фарисеї ніц не знали.
Тебе розп’яли на горі,
Голгофа-так гора зоветься.
Хто вірив в Тебе, поклонялися Тобі.
Про Тебе слава по всім світі рознесеться.
Ісус – Тебе всі називали.
Ти за людські гріхи страждав.
Ти Божий Син – усі казали.
Почути Боже Слово рід людський жадав.
Ти дарував життя,
І хворих ставив Ти на ноги.
Злих духів заганяв у небуття.
З Тобою мир,любов, нема тривоги.
Месія цар і Син Божий
Прийшов, щоб врятувати рід людський.
В ногах Твоїх сидіти з нас ніхто не гожий.
Ти цар,Ти Бог,і Ти святий.
З хреста Тебе зняли,
В печеру положили.
Вхід у печеру стерегли,
До входу камінь приложили.
На третій день в печері вже Тебе нема.
Сторожа дуже налякалась.
Прийшли жінки,
Марія – Магдалина не сама.
Ісус воскрес! – вона від радості сміялась.
Ісус живий!На небі із Отцем сидить вже на престолі.
Він Бога Син, але людський.
За нас страждав, щоб не були у сатани в неволі.
Олег

Правда

Правда — не завжди приємні речі,
Не завжди легка, не завжди доречна.
Та вона дарує — серед темноти —
Свободу бути. Свободу рости.

Свободу бачити — без прикрас.
Свободу діяти в слушний час.
Свободу жити — без страху й тіней,
Не в пастці брехні, а в світі людей.

Бо брехня — то пастка й біль,
Вона тягне в темний вирій.
Там, де вигадані деталі —
Кожен крок — як по спіралі.

Треба пам’ятати версії всі,
Жити в тривозі, мов у грязі.
Кожна неправда — як в’язка нитка,
Обплутує душу, мов павутинка.

Правда — не жорстка, не зла,
Це повага. Це світла мета.
Це сказати: "Ти знати маєш.
Я чесність свою тобі довіряю."
Тільки правда одна серця відкриває,
Та всі маски з обличчя знімає!
Валентина Харченко

Не сплю.
Вже котру ніч думаю про тебе.
Не курю.
З залежностей моїх —
у мене є лиш ти.
Я марю.
І зупинитись неможливо,
як маю врятувати я себе?
Зітхаю.
Є якась важкість у мені,
та точно я цього не знаю.
Палаю.
Хоч вогню не маю – та прокляття в мені.
Ридаю.
Не слізьми,а тим,
що залишилось від моїх надій.
Тікаю.
Та ти у кожній пісні,
ти завжди навпроти.
Кохаю.
Чому тебе?
Хто вибір цей робив?

dtalashok