Леді Мрія прийшла у світ ночі,
У безмежності світу неслась…
У дівчини світилися очі,
Крізь пітьму до небес піднялась…
Їй всміхалися зорі привітні,
Закружились танком між орбіт…
І в душі усі фібри розквітли,
Феєрично-казковий політ!
Ніби сон, але мрія реальна,
Малювала чарівні дива…
Хіт-парад зірочок віртуальний!?
Надзвичайних емоцій жнива…
Леді Мрія так дзвінко сміялась.
Ехо линуло в простір планет…
Колотилося серце, кричало!
Яке щастя піднятись з тенет…
Знову ранок. Вже час прокидатись.
Місто ритмами різко фонить.
Залишається знову чекати,
Щоб здійснити мрійливий політ…
ND💗

Надія Холод

Відпусти час
Відпусти себе
Відпусти людей
Будь там, де і ким зараз ти є
Навколо так багато неповторних речей
Просто люби, що по праву твоє

Ти люби запах стомлених вулиць
Люби відголоски південних вітрів
Люби всі дороги, які перетнулись
І маршрути досі непізнаних шляхів

Ти люби дотик рук і лагідні очі
Люби вечори душевних розмов
Люби навіть холодні листопадові ночі
І навіть уроки, що проходиш ти знов і знов

Люби і те, що згодом дано відпустити
І не задумуючись люби кожну мить
Нам треба так мало, аби полюбити
І нам треба вічність, аби розлюбить
Еліза Уінд

А як тебе уже ніколи не побачу?
Що буде, як розійдуться шляхи?
Я знаю, що не буде криків й плачу
Душа лише порветься на шматки

А як історія скінчиться надто скоро?
І митям тим не буде вороття?
Час був до нас прекрасним і суворим
Зберігши в тайні щирі почуття

А як то був останній любий погляд
В софітів світлі подарований мені?
Тоді були далеко й як ніколи поряд
Тоді слова були правдиві та легкі

А як тебе втрачаю я назавжди?
А як без мене підеш в цілий світ?
Таких як я зустрінеш ти мільярди
Таких як ти не стріну я сто літ

А як тебе не зможу розлюбити?
А як вертатимусь до образу твого?
Нехай будуть мости усі горіти
Так легко щастя не зречуся я свого

Еліза Уінд

Крізь сто епох і вічності омани
Колись зустрінемось ми знов
Я буду зіркою в нічнім тумані
Ти будеш зачарований немов

Впізнай мене крізь заходи багряні
Залишся для старих розмов
Я буду зіркою в нічнім тумані
Ти будеш зачарований немов
Еліза Уінд

Десь у вирі ненастанних подій
Про нас складатимуть пісні
Здійметься сильний буревій
Потужні спалахнуть вогні
Все буде так, немов в тумані
І пролетить, ніби крізь сон
Так може все це не настане
Не буде пісні в унісон
Не буде в тому вирі драми
Та довгих теплих вечорів
Тільки місяць буде з нами
І тьмяний відблиск ліхтарів
Еліза Уінд

Прочитайте мене як книгу,
Тільки за обкладинкою не судіть.
Де погляд, холодніший за кригу,
Там завше кров шалена кипить.

Погортайте сторінки споминів.
Так, буває минулим живу, як усі.
Події там вже давно намальовані
І не лякають, як те, що жде вдалині.

Глянути можете також ремарки,
Я їх залишу про випадок всяк.
Зовсім трохи, ніби шлейф від цигарки,
Зовсім мало, без зайвих відзнак.

Підтексти і символи усі розгадайте,
Знайдіть мої несказані слова.
Я книга відкрита, беріть і читайте,
Тільки ж обкладинка буде тверда.
Еліза Уінд

Давай станцюємо осінній вальс,
Поки злива не змила всі спогади.
Ця історія, трагедія вона чи фарс,
Навіки зруйнує наші погляди.

Хай нас закрутить з осіннім листям.
Разом у вирі думок і оповідань
Віддамося єдиним щасливим митям
І вийдемо із нього без жодних сподівань

Давай подаруємо цій осені всі усмішки,
Народжені в останні ще теплі дні.
Ми обовʼязково змінимось, хоч трішки,
Ми ввійшли одними, ми вже зараз не ті.

Історії не повторюються із року в рік,
Тільки осінь зостається незмінна.
Давай прогорнемо цей місяцелік,
Давай станцюємо вальс безслівно.
Еліза Уінд

Накрив нас знову перший сніг
Він першим є із року в рік
Щоразу нас веде навколо
Кубла заплетених доріг

Він засніжить усі думки
Оживить деякі рядки
Осінні почуття навіки
Запре на крижані замкú

Байдужі стануть хвилювання
Бо не на часі вже страждання
Той перший сніг накриє міцно
Уламки стáрого кохання

Лишиться лиш кубло доріг
Що їх вкриває перший сніг
Й щасливі миті попереду
Які всі називають «збіг»
Еліза Уінд

Сумувати ми будемо потім.
Все стається в потрібний час.
Закінчимо на щасливій ноті,
Почнемо з невиразних фраз.

Поспішати ми будемо потім.
Поряд з нами біжить цілий світ,
І десь вже на різкім повороті
Наш лишився дрібненький слід.

Шкодувати теж будемо потім
І забувати минуле, миритися з ним.
Рано чи пізно у веселім польоті
Розвіється все, наче вранішній дим.

У нас є тут і у нас буде зараз,
Все інше – справа не теперішніх дум.
У нас буде все, що би не сталось,
А потім і сміх, і жаль, і поспіх, і сум.

Еліза Уінд

Так тихо, навіть не чути слів
Голоси охололи
Ми побачимось на алеї снів
Або вже ніколи
Відчути подих – єдина річ
Якої бракує
За сумним днем настає ніч
Що бува лікує
Пригадати все можна лиш раз
І миттю забути
Залиште погляд без всяких фраз
Без права вернути
Еліза Уінд