Хорс, це бог небесних світил,
Це бог місяця, кажуть частіше,
Стрибог, повелитель усіх вітрів,
Мореплавцям допомагав раніше,

Симаргл, це велика, крилата собака,
Божий охоронець, вісник богів,
Переплут, бог випадку, удачі, хлопята,
Бог фортуни і наших фартових задів,

Мокоша, богиня родючості й ткацтва робочі,
Та богиня прядіння в слов’янстві давно,
Білобог та Чорнобог, боги, дня та ночі,
Білобог, добро дня, Чорнобог, нічне зло,

Жива, богиня родючості, як Мокоша,
Покровителька наших, гарних жінок,
Дабог, міфологічний земний правитель,
Обожений цар, якось, ось тако!!!
Олександр Єрмоленко

Опустіть Вію повіки,
Демону, культури слов’ян,
Всю, нечисту силу розгоніте,
Бо Вій, це війна, так тобі, хан,

Син Чорнобога, ми, тобі не раді,
Як і твоїм дітям, породження зла,
Згинь, на віки вічні, так тобі, почварі,
Получив на горіхи? Від доброго крила!!!
Олександр Єрмоленко

Братику, без тебе світ не той,
Без тебе тиша ріже, як ножем.
Ти мав ще жити, мріяти зі мною,
Та вітер війни нас розділив уже.

А пам’ятаєш, як ти мене няньчив?
Як на ручках носив, казав: "Моя мала!"
Як захищав від бурі і негоди,
Як відганяв від мене всі жахи й зла.

Як я не хотіла тебе відпускати,
Як плакала, хапалась за твій рукав…
А ти обіймав і шепотів тихенько:
"Я скоро повернусь, ти тільки чекай…"

Та двері мовчать, і поріг порожній,
І більше не чути твій теплий сміх.
І час не лікує, він тільки примушує
Звикати до болю, до втрат, до тихих днів.

Чотири синочка і лапочка-дочка…
Такою була наша казка жива.
А нині порушена рівновага,
Бо братика старшого більше нема.

Мама чекає, а тато все мовчки
Вдивляється в небо, шукає там знак.
Братики наші сильні, дорослі,
Та серце їх від болю мовчати не звикло.

Прости мене, брате, за те, що мовчала,
За те, що не встигла ще раз обійнять.
За те, що не крикнула: "Залишайся!"
За те, що не змогла тебе зберігати.

Як жити без тебе? Як дихати далі?
Кому телефонувати серед ночей?
Хто скаже: "Сестричко, тримайся, ти сильна"?
Хто витре сльози з моїх очей?

Ти був для мене не просто братом,
Ти був мій захист, мій оберіг.
Ти був моїм світлом у темній ночі,
Ти був тим, хто завжди беріг.

Тепер ти янгол… високий, далекий,
Та знаю – ти поруч, ти поряд і тут.
Ти в подиху вітру, у сонячнім промені,
У маминих сльозах, у татові зморщині .

Братику, без тебе світ не той…
Але я житиму так, щоб гордився ти мною.
Я збережу твою силу й любов,
Я пам’ятаю тебе, бо ти наш Герой.

Марина

Прошу в богів, дати мені сили,
Там, де сил не маю, допоможіть,
Щоб зміг, допомогти своїй родині,
Піднятися з колін, більше ніж, на мить,

Ви потрібні нам, як вода Бідуїну,
Як світло, десь у безкрайній тьмі,
Допоможіть своїм людям, усієї країни,
Лише вам, мудрійші, під силу справи всі!!!
Олександр Єрмоленко

Як ти Юляша, моя вишнева?
Згадую тебе, добре стає,
Прекрасна неформалка, гарна, весела,
Доля, нас звела тоді, кохання моє,

Потім розлучила тіла, та не душі,
Мабуть, потрібно було, статись так,
Тепер, твоє світло, зі мною на тусі,
На тусі, під назвою, моє життя!!!
Олександр Єрмоленко

Я навіть згадав про тебе, думав, що забув,
Я настрій свій не змінюю, що би не відчув,
Я набагато краще став, ніж був у ті часи,
Я наче, без страху в вогонь і в воду, для краси,

Я нам, як вода Бідуїну, коли саме, сонце в зеніті,
Я наближаюсь все ближче, до істини, як Нефертіті,
Я написати хочу давно, свою збірку віршів, про життя,
Я натомість, зайнявся спортом, турнік, бруся, фізичне буття,

Я наказую собі, найкращим будь, в кожному ділі, що, я берусь,
Я національний банк сперми України, я давня Київська Русь,
Я навушники не ношу п’ять років, я вас чую, як кіт на полюванні,
Я наприклад, не знаю, як жити, я живу, весь час, це навчання,

Я науки пізнаю всі на ділі, теорія, це до дівчат,
Я наголошую, в цілому світі, в кожній країні, є в мене брат,
Я нарешті не тільки руками, ще й мізками трохи працюю,
Я нагадую в останні рази, де приписаний, там, не ночую,

Я наодинці з собою, сам собі, кращий ворог, та друг,
Я назад, вже не повернуся, лиш в перед, один, за двух,
Я назвався лише тим, ким був, народжений і все,
Я наждак, це значить тру, зітру в порох, хто на мене донесе,

Я начебто не поганий, але не для всіх,
Я навчаюсь новому, бо навчатися не гріх,
Я напої вживаю, які схочу, на свій смак,
Я натурал, а ще трішечки дурак,

Я навмисно, вмикаю дурака у собі,
Я навпаки не вмію і не раджу тобі,
Я напевно не один такий у світі,
Я належу собі сам, хоч і мрії розбиті,

Я Надія, Віра і Любов, яка була і завжди буде,
Я наркоман, ні, це не правда, не вірите всяким при чудам,
Я над вами не стою , але бачу, хто, що, куди,
Яна, чудове ім’я, як в пустелі, ковток води,

Я наглядаю за собою, значить буде добре,
Я надто пізно зрозумів, що я, це є, не горе,
Я Наталку не ображав, тільки торкнувся разок,
Я насуваюсь наче лавина, за кожним кроком, крок,

Я на вас не серджусь, бо немає за що поки,
Я на фотографії рідко зявляюсь, не знаю, може роки,
Я наодинці люблю побути, самому, якось легше,
Я насіння лузаю сьогодні, і вчора лузав не менше,

Я надумав зайти до матері в гості, до хати,
Я набридаю комусь, бо з мене нічого взяти,
Я найрідше всього, буваю в матері в гостях,
Я наше плем’я не залишу на голяках,

Я найкраще всіх, вмію любити, як не крути,
Я на брусях і на турніку займаюсь, це не понти,
Я на унітазі пишу цей рядок, захотілося різко посрати,
Я на порозі нових досягнень, сам собі кажу, так тримати,

Я на дивані під ковдрою пишу, бо холодно, зима на дворі,
Я найліпший твій добрий друг, всі інші, як крига холодні,
Я на висоті, як завжди, а що, як хочу, так живу,
Я на совість виконую справи, всім у справах допоможу,

Я народ не бережу, бо совісті не маю зовсім,
Я нардеп, чи президент, нехай всі ходять голі, босі,
Я наповнений лайном, як і всі однопартійці,
Я наглухо з вами народе, надовго посяду у кріслі,

Я начиняю брехнею народ і хочу вічної війни,
Я надаю повноваження собі, всі закони мої, за ціни,
Я наслідків, взагалі не боюся, я це ваш бог, що мені,
Я назавжди залишусь в історії, як тиран, в якого руки в крові,

Я наслідок чиєїсь любові, мене просто так не зломить,
Я народ свій люблю, поважаю, серце за них болить,
Я насправді гарна людина, не те, що мій тесть, їблан,
Я на своїм районі, це мій дім, чуєш, баран,

Я награбую собі кошти, якщо заробити не вдасться,
Я нагодую своїх дітей, не позбавлю їх, їхнього щастя,
Я намагаюся бути добрішим, в несправедливому світі,
Я налагоджую справи свої, щоб не було вам, з чого радіти,

Я на лікарняному, захворів, як і вся моя, супер родина,
Я на поєдинку з цією хворобою, потрібен чай, калина-малина,
Я нагну, цю хворобу без жалю, нехай знає, до кого прилипла,
Я настільки від природи сильний, що буде феєрична битва,

Я наївно вважаю, що добра, на світі більше,
Я наївся по горло цитатами, дякую Ніцше,
Я набридаю комусь, і від цього, дуже кайфую,
Я наклав закляття і тепер всі, як один працюють,

Я надворі не з’являюсь, під ковдрою гріюсь,
Я наділений правами, люблю, вірю, надіюсь,
Я насолоджуюсь в повному обсязі, життям,
Я намалювався серед вас, та качаю, серед ям,

Я напишу сто рядків, залишилося дев’ятнадцять,
Я направляю в голови рядки, ось така, це цяця,
Я Наруто і в мені сидить, девятихвостый демон,
Я навзаєм до добра і на зло відповім, певен,

Я найважливішим завданням собі, маю родину,
Я надзвичайно радий, в цю саму хвилину,
Я найголовнішим чином, маю зробити все,
Я найбільше довіряю своєму протеже,

Я найдавніша мудрість віків, усього світу,
Я найновіша розробка, майбутнього привіти,
Я нагорода за вірність, старання років,
Я наша гордість і сила, посеред слабаків,

Я насос експериментальний, технологія нова,
Я наабордаж іду, все ближче, як чорна борода,
Я наявність уточню, що є, чого немає,
Я натовпу не боюся, хоча всяке буває,

Я насилу зрозумів, що щастя, любить тишу,
Я нашару не живу, в біді себе, не залишу,
Я нафіга такий добряк, в злому світі, сирому,
Я наложив би, купу чималу, прямо, біля твого дому,

Я надхнення своє, бережу так, як умію,
Я назначив, на таку себе посаду, як мрію,
Я назовні, як в середині, чисто красава,
Я на сотому рядку, це кінець, героям слава,

Я натискаю на газ, сто рядків мало, сто чотири, як раз,
Я на гальма не тисну, тільки вперед, порадую вас,
Я находжуся, в самому розквіті, творчих сил,
Я накінець став коханим, хочь цього і не просив.
Олександр Єрмоленко

Люди добрі озирніться
Що ви зробили, подивіться
Якої шкоди принесли
У цей світ поки жили

На цій планеті все життя
Ми перетворили на сміття
Безслідно нищимо природу
Заводи труять всюди воду

Повна пластиком земля
Мазут скидають у моря
Він виділяє всі токсини
Вбиває живність і рослини

Багата фауна і флора
Що на землі була ще вчора
Безщадно знищена вся нами
Яка жила ось тут віками

Заради хутра, пір’я, і кісток
Вбивають звірів та пташок
Щоб зробити з тої шкіри
Для нас дешеві сувеніри

В атмосфері повно газу
І це відчутно вже щоразу
Всі випари нам несуть шкоду
Поколотивши всю погоду

У містах і в селах зокрема
Вже кисню чистого нема
Рак від цього просто жах
Прогресує на розмах

А щоб грошей побільше мати
Ви готові йти вбивати
Взявши в руки сильну зброю
В дім чужий йдете з війною

Війни, вбивства і знущання
Катастрофи й вимирання
І від хвороб наживо гнити
до цього прагнете дожити?

Якщо піде так і надалі
То кінець уже в розпалі
Від нас загине вся планета
Згорить немов та сигарета

Тому люди добрі, схаменіться
Скоріш до Бога всі зверніться
Щоб він навчив нас світ любити
І в мирі й щасті тут прожити

А достатки, золото, і гроші
У нас в житті є тяжкі ноші
Але, не один за всі ці ймення
Ще не купив собі прощення

Ігор Лівак

Або пан, або пропав, вислів є такий,
Автора не знаю, розумію не простий,
Адвокат собі, я сам, був колись давно,
Але все давно в минулому, як німе кіно,

Артем, співчуваю смерті батька, як ти, друже?
Адресу не забув, давно бував у тебе дуже,
А діло в тому, що не спілкуюся ні з ким,
Асоціальний спосіб життя, соціопат, прикинь.
Олександр Єрмоленко

Єлі відійшов від п’янки у два дні,
Так сильно блювати, доводилось мені,
Похмілля було тяжке, теж два дні, приблизно,
Думав, що помру, на Захисниках Вітчизни.
Олександр Єрмоленко