Триста з лишком депутатів
Скиньтесь по зарплаті,
І віддайте ЗСУ.
Ви ж не бідні,а багаті,
Дайте гроші на війну.
Дайте по одній машині,
Бо вони в вас дорогі.
Но не завтра, дайте нині.
Хлопцям треба на війні.
Дорогі у вас смартфони,
Одяг також дорогий.
За ті гроші накупляйте дрони,ну і броник щоби був непробивний.
І скромніше ви живіть.
Краще ППО придбайте,
Наше небо захистіть.
На нарадах не дрімайте.
Кнопки даром не тисніть,
Про народ не забувайте.
Єдність із народом не згубіть.
Ви повинні приклад дати,
Що ви можете зробити.
Як народ, останнє маєте віддати, щоби Україну захистити.
І тоді народ побачить,
Чи вам можна довіряти.
Може все вам і пробачить,
Чи пора вас в шию гнати.
Олег

Руки зв’язані.
Надія…
Шли роки – шлях короткий.
Мотузки знічені без мрій.
Бий, біжи, замри –
неначе вихід тільки ти.
Подивись навколоцвіт
силует не проста тінь…
Мов всередині не простий натиск,
а все стискає вільний біль.
Мов остання крапля падає
в нескінченний світ.

Уляна

У долині солов’ї знову сумно плачуть,
Темна ніч… а в мені знову все кричить.
Я тебе не торкалась… не бачила, але відчувала, як себе,
Ти не знаєш мене, та чомусь в моїй душі твій біль — наче мій.

Тиша линe крізь трави, через зорі,
Я мовчу, але серце не мовчить.
Ти не знаєш мене, ти не в моїй історії,
Але в серці моєму болить… і звучить.

Можливо, колись зустрілись би ми знову,
У безмовних, у моїх невиразних снах.
Я могла б поїхати… побачити тебе, думала, буде ще шанс…
Але ти залишився десь там, у моїх думках.

Ти не знаєш мого голосу, ані болю,
Та я твій — відчуваю… щодня.
Твоя постать — у снах, твоя тиша — в полі,
Туга огортає мене, мов туман,
Хоч ми і не знайомі!

Твоє світло згасло, але ти — в моєму серці,
Ти, чиї очі — віддзеркалювали небеса…
Пам’ять — як пісня, без звуку, без тепла…
Але твоя пам’ять у мені вічно жива!
Kp

І не тривож, і не питай, не думай.
Забудь про все, що зроблене давно.
Життя веде тебе у новий вимір.
Пора відкоркувати вже вино.

Хай перший келих буде за початок.
Згадай, як довго ти до цього йшла.
І кожен рух, і кожен слід й відбиток
Що на душі залишивсь-не дарма.

Ти ж знаєш, так життя загартувало.
Тепер ти сильна. Сила -у тобі
Та й завжди ти так тонко відчувала,
Й не розчинитися зуміла у юрбі.

Тепер ти — мить, що дихає у вічність,
У кожнім русі — впевненість жива.
У серці — сила, у душі — безмежність,
А на вустах — твоя нова весна.
Анна Солецька

Вона не боялася бути прямою.
Не кожен її б зрозумів…
Вона не хотіла здаватись святою,
Але й боялася власних гріхів….

Не рідко ховалась за маскою болю,
Хоч серце,здавалось, тримала в броні.
І завжди вона залишалась собою
Сподобалося б це комусь, чи ні.

Вона посміхалася сонечку зрання,
Вслухалася пильно у щебет пташок
І вірила в справжнє, у щире кохання
І завжди було в неї безліч думок.

Вона не шукала якісь ідеали:
Найкраще для неї- те, що в душі.
Вона з-поміж слів і мовчання читала
Справжні думки у простій тишині.

Вона не хотіла здаватись святою,-
Не кожен б її зрозумів.
Хотіла вона завжди бути собою,
Без зайвих пояснень і коментарів
Анна Солецька

‎В мені живе душа
‎Чутлива трохи та проста
‎Це перше у її житті життя
‎Яке вона ще не пройшла.
‎Намальовані стежки в картинах
‎У вікнах світла днина
‎Чашка теплого чаю
‎Та печаль якій немає краю
‎
‎Холод вражає до самої крові
‎Вона хоче почути , слова любові
‎Хоча б одне слово
‎Не тиша
‎Тоді час стає повільнішим
‎
‎Цей край землі мені знайомий
‎Проте,у житті все не так намальовано
‎Як на картині..
‎Всі чари фарб, на одній перлині
‎
‎Хвилі,величні хвилі
‎Усе те, що ми хотіли
‎І весь цей шлях тебе заради
‎Бо неспроможний я вказати
‎Справжню сутність справжньої людини.
‎
Дана Іллюк

‎Хочу бути..
‎Бути тобою
‎Все на світі забути
‎Але бути тобою
‎
‎Я не буду спогадом
‎Тільки назавжди
‎Твоїм теплим холодом
‎Зачекай,не йди
‎
‎Мої недоліки і слабкість
‎Пригнічують вразливе серце
‎Для тебе ж це не складність
‎Знайдеш і в темряві ти сонце
‎
‎Найліпші відчуття
‎Дотики до мурах
‎Скажу тобі,тепер і я
‎Моє серце в твоїх руках…
‎
Дана Іллюк

Моя рідна, мила ненько
Пишу листа тобі тихенько
Поки ворог тихо ще сидить
Скористаюсь цим я у цю мить

Рішив в окопі не чекати
Тобі про сон свій написати
Цієї ночі, в тиху годину
Закрив я очі на хвилину

І побачив сон що я в саду
Бачу і жінку молоду
Що на руках дитя тримає
І гарну пісеньку співає

І дивлячись в ці оченята
Вона пестить рученята
Щастя там не було меж
І я радів від цього теж

Бо сам з дитинства пригадав
Як у саду з тобою я бував
І як посмішка твоя яскрава
Цю саме пісеньку співала

Але в неждану чорну мить
З неба бомба в них летить
Вогонь до неба, просто жах
Всіх розкидало на очах

Жінка вся в крові лежить
А на грудях дитя кричить
Я підбіг до них в мороці
І там я мамо був у шоці

До них не встиг я підійти
І я впізнав… це була ти!
А поряд з нею те маля
Як у дитинстві, це був я

Проснувся в шоці я немов
Вся застигла жилах кров
Прийшов ледве я до тями
І в бій пішов я зі сльозами

Але я сказав собі тихенько
Що за тебе моя ненько
Я віддам всі свої сили
Щоб ви у спокою тут жили

І прокремлівську всю орду
Що всім принесла нам біду
Ми з побратимами у змові
Втопим їх у власній крові

Я клянусь від серця мамо
Що захищатиму так само
Всіх самотніх матерів
Що вже лишились без синів

Я знаю ненько прийде час
Я повернусь, й обійму вас
І як у дитинстві, пам’ятаєш
Мені не раз ще заспіваєш

Поцілую ніжно руки твої
Як ти колись пестила й мої
Все так і буде, я клянусь
Чекай мене, і я повернусь

Ігор Лівак

Вона була неймовірно вродлива.
Неабиякий мала шарм…
Одягалась порядно, не хтиво.
На плечах був прозорий шарф.

Шовковисте по пояс волосся.
Чобітки до колін з каблуком.
Помічали завжди її хлопці.
Не один вже пішов з гарбузом…

Її розум, мов космосу сила,
Розмова, як спів солов’я.
Давно вже себе оцінила,
Точно знала, що хоче в життя.

Дітей жінка сильно любила,
Та тримала собаку й кота.
Але вірила спрагло, щосили,
Ще зустріне свого короля.

Вона була неймовірно вродлива.
Їй ніколи не сумно одній.
Жінка, що себе полюбила,
Мов цінний музейний сувій…
Любов Інішева

Не в цветущем раю и не в адском огне в наш двадцатый минующий век,в нашей с вами любимой стране жил один молодой человек.был он спокоен в поведении и рассуждал порой не по годам,но в жизни всякие бывают приключения сегодня ангел завтра хам.считая правильным свое мировоззрение он не хотел его менять он редко поддавал его сомненью но в жизни трудно находить и не терять.он для себя нашел занятие считая верным выбор свой,свою энергию он тратил в одной работе непростой.сначала о работе отзывался лестно,которая ещё и прибыльной была ,он был конечно человеком честным ну а судьба к обману привела.весь мир наш грешен и опасен и парень тщательно искал ответ, существовало много разногласий по поводу обман то или нет.и он пошел одной дорогой которая у каждого своя,и жизнь его встречала строго на каждом повороте трудности тая.но трудности не вечны в этом мире,со временем их удается одолеть,мировоззрение становится все шире и разрывается запутанная сеть.и человек находит ту дорогу которую способен он пройти и человек находит в жизни бога который исправляет все его пути.
Андрій пастух