Тумани закутали місто,
Блищать де-не-де ліхтарі…
Таке неймовірне дійство!
Тут люди століття жили.

Відстукує кроки бруківка,
Ехо летить між дахів…
Арабіки запах в домівках,
Десь сміх дітлахів задзвенів…

Прокинулось місто туманне,
Початок нового життя.
У душах щасливі вітання,
Надії на краще буття…

Думки, планування, чекання…
А в когось хвилинки тепла…
У когось години ридання,
Стікає на строки сльоза…

Усе, як у всіх по всім світі:
Проблеми, дилеми, чуття…
А люди так хочуть злетіти,
Й відчути хоч раз забуття…
ND💗
Надія Холод

Все має свій початок – має свій кінець,
Нам бракне знань, щоб зрозуміти суть,
Ми ходимо по колу, думаючи навпростець,
Той час пішов – його не повернуть.

Цей всесвіт перекручує бажання,
А чи могло би бути щось інакше?
Ми рік назад побачились востаннє,
І розійшлись стежки назавше.

Де сухо – там вода вже не тече,
Хоча багато сліз було пролито,
На серці рана досі ще пече,
Хоча все спалено і на замок закрито.

Останнім променем на сонці,
Останнім місяцем в квартирі,
Останнім подихом в долоньці,
Так спочивай же там ти в мирі.

Баланов Артур

Герой – ніколи не розкажить
Що, насправді бачив на війна,
Герой – людина сильна і без болю!
Але коли він, не один, і не в самоті
Герой – всім серце любить Україну!
Він готовий вмерти за любов,
Герой – ніколи не розкриє,
Жахи, що бачив через кров.
Він не розкажить: про вбивство та полони
Бо сам вийшов із тих воріт на волю
Герой – він сильний духом й тілом!
Він має, і дружину і дітей,
Але його сімʼєю – стануть браття
Що з ним боролись на війні!
Народ, нашої країни
Боровся завжди за свої права!
Він переборов, всі постання та підстави
Зі сторони всіх ворогів, братів
І Україна не здається!
Адже тут є люди, що вірять у боротьбу
В якій здобудуть перемогу
І закінчать прокляту цю війну!
Коли герой прийде додому
Він побачить білий стіл,
Тут тобі і борщ, і сало
Тут тобі і мамині домашні пироги.
Нарешті він присяде і не буде
Боятись що стрілятимуть з тилу,
Він герой, тут не обманеш!
Він той, хто закінчив цю війну!
Подяку хочу висловити щиро
Бо всі воїни, вони, наші захисники
Без них пропала б Україна!
І вороги прийшли б сюди.
Але цьому ніколи не бувати
Народ наш мужній і живий,
Ми українці!
Ми є тут народом!
Бо живем на Україні
Бо ми господарі нашої землі!
Карина Шрамович

Посмішка завжди створює диво!
Руйнує крихкий конфлікт.
І насправді, це так сміливо
Посміхнутись незгодам в слід…

Посмішка зброя, посмішка сила!
Посмішка топить лід.
Вона неймовірно красива,
Не залежно від статі і літ!
Любов Інішева

Ось прийшло і 10 літ
5 чи 10 не пам’ятаю
Я хотіла б разом з тобою
Пройтись в парку, погратись
Поїсти морозива, але нажаль ні
Залишив ти нас і пішов у тихий спокій
Щоб тебе ніхто не зачіпав, не сварився з тобою
Але ти не знаєш я нам важко без тебе
Це для нас велике горе але не потрібно закінчувать життя
Без тебе нам дуже важко і ми знаємо
Ти завжди будеш пор
Сташенко Світлана

03.04.2025
Вночі, той вкотре мене зустрічає.
Я не хочу та навіщо йому те?
Вже то місяць то рік.
З-за цієї стінки виглядає у пошуках мене.
Навіщо я йому чи їй чи їм? Не знаю.
Та завжди він про ту ніч нагадає.
І одну, і другу, і третю.
Ненависті сповнена.
Шепотітеме грубим голосом, що мені варто зробити.
Та чи справді варто?
Можливо, правий той, можливо і ні.
Цього я вже ніколи не дізнаюсь.
Поки здаюсь та починаю виконувати його дурні вказівки.
Осаменко Лолі

Мені важко без Тебе, мій Боже!
Серце стомлене плаче вночі.
Дух Святий Твій нехай допоможе,
Дай надію зболілій душі.

Коли світ мене кидає в прірву,
Коли тінь огортає мій шлях,
Я до Тебе підношу молитву
І одразу зникає мій страх.

Я безсилий — Ти сила і правда!
Я втомився — Ти спокій даєш!
Коли в мене погана оглада,
Ти мене із пітьми дістаєш.

Не залиш мене, Господи, прошу.
Моє серце до Тебе несе.
Лиш з Тобою я встояти зможу.
Зло з Тобою переможу я все!
Юрій Сіромашенко

Чому в легенях горіли небеса?
Вбивали мене на очах,
Відчуваючи біль, я ревіла,
Але сміх з очей не спадав.
Невже я насправді така слаба?
Радість в мені кипіла,
А я відчувала голки.
Майже в трояндах була.
Хто залишив їх там?
Оксана Петрівна