Зростають троянди в неволі,
На вигляд красиві й стрункі.
А в руки потрібно їх брать обережно,
Бо мають колючі шипи.
Зростає в неволі оця красота,
Хватає тепла їм і світла хватає,
Й ситого під корнем ґрунта.
А ми волошки польові,
Зростаєм у чистім полі.
А ми волошки польові,
Ми прагнемо до волі!
Нас напувають небеса,
Колише вітер колискову.
А сонце нас відігріва,
Ми мову чуєм колоскову.
Шепочуть в полі колоски,
Ведуть свою розмову.
А ми волошки польові,
Зростаєм в чистім полі.
А ми волошки польові,
Ми прагнемо до волі!

Землі наші, коли орда напала,
знову лижуть криваві язики.
Тоді кожному стає питання:
що в цей час робитимеш ти?
Вже вибір став і кожен обирає,
а хтось, щоб себе відбілити,
негатив на інших перекладає.
Все не так, він такий розумний,
йому б усе і все було б гаразд.
А скажем вам від нас,
що вже полягли, що вже безвісти пропали,
а також від тих, хто ще є:
в час тяжкий, петляючи в життєвім лабіринті,
знайшовши вихід, але злякавшись,
повернувсь назад і знову заблукав там ти.
То дороги додому тобі більш не знайти!
15.11.2024 (перевидання)
В.Є. Панченко

Сьогодні тепло на Душі і дзвін Церковний лине.
Я Вірю Богу і собі, а ще Я Вірю в Україну.
Я вірю навіть і тоді, коли здається все пропало.
В тяжку хвилину на війні я кличу Бога, а потім Маму.
Ми самі винні всі за те, що зараз з Нами стало.
Згадать потрібно, як жили й чому ж тепер орди навала.
Тепер всю гіркоту пережувавши, всі висновки зробить потрібно,
себе в руки взявши.
Та вигризти не тільки свою долю, а також відстояти свою Волю.
Сьогодні тепло на Душі і дзвін Церковний лине.
Настане Мир та Віра в Бога вийде із руїни.
Й послужить вірно нам усім, на Славу Вільній Україні!!!
16.11.2024 (перевидання)
В.Є. Панченко

Ми зустрілися в зоряний вечір,
Солов”я чули пісню дзвінку,
Тобі клала я руки на плечі
І кружляли в кохання танку.

Та злітали у даль невідому,
Де нікого не було крім нас.
Почуття це до болю знайоме.
Хоч давно промайнув отой час,

Та воно у серцях ще не згасло
Й досі ніжністю їх зігріва
І знаходить потрібні слова,
Щоб крилом обнімало нас щастя.

2018 р.

Минуть холода і сніги зійдуть,
а первоцвіти знову зацвітуть.
Подекуди лід, а подекуди сніг,
а Крокус маленький зацвісти вже встиг.
Зірки блакитного та рожевого,
синього й білого, та це ж Хіонодокса
в малюнку, серцю милому.
Атмосфера казки в кольорах рожевих,
фіолетових, блакитних та білих,
Акварельної фарби мазки – це Печіночниці пелюстки.
Квітень прийде, цвітуть Гіацинти –
рожеві, лілові й бузкові.
Рожевий і фіолетовий – Пульмонарії цвіт,
Як сонця промінчик яскравий до Вас завітає у віконце.
Ряст пишний та елегантний потягнеться до сонця.
Травень – це магія сходу.
Корончаті, мініатюрні, мульти вікові й махрові
зацвітуть Нарциси.
В такт зацвітуть володарі чарівної краси,
назва цим квітам Іриси,
Тюльпани – хвилясті й махрові, потім красу принесуть.
Опісля краса не скінчиться, коли вони відцвітуть,
свою естафету квіток Весняних,
Літнім квіткам передадуть.
27.02.2025 (перевидання)
В.Є. Панченко

На галявині я – яка велична природа,
це Всевишнім дана Землі нашій врода.
Костяниця в Травні цвіте білим цвітом,
ягодами червоними в Липні налита.
В Травні – білий цвіт суниць п’яти пелюстковий.
Червона ягідка в Червні і цвіт вже частковий.
Мов на посту стоїть весь сезон звіробій.
На материнку, цвіт її темно-рожевий,
переводжу погляд свій.
Ожина – цвіт рожевий, ніжний, якщо білий цвіт,
то білосніжний.
Ожина – в природі багатокістянка, спілі плоди
смачні вдень, ввечері та зранку.
Шипшини цвіт світло-рожевий,
плоди яскраво-червоні,
в осінній час на людській долоні.
Безліч квітів в полях, лісах, ярах, цвітуть, красу несуть.
Відпочивають люди серцем тут, в дім позитив несуть.
Лише малий куточок краси я оком своїм захватив,
А скільки в світі є краси багато
І все це Бог Наш сотворив.
Що потрібно – бери, користуйся, неси,
тільки не згуби цієї Богом даної краси.
23.01.2025 (перевидання)
В.Є. Панченко