Усі ми люди. В кожного своє.
Хтось грошей хоче, а хтось хоче хати.
А хтось, не дивлячись на свій ще юний вік,
Подався Україну захищати.
Яскраве сонце вже тепло дає.
Хтось в затінку водичку попиває.
А хтось, вдягнувши свій бронежилет,
Окопи і траншеї прокладає.
І чорні хмари вишикувались в ряд,
Дощем пекучим землю окропили.
Та не зляка відважних він солдат,
Бо сам ГОСПОДЬ дає їм віри й сили.
І молитви, підняті в небеса,
Полинули аж до самого Бога.
О Мати Божа, Діво Пресвята,
Допоможи … Тяжка ця ПЕРЕМОГА …
Але прийде! У ранішній росі!
Із сплетених серпанком ніжних квітів.
Наш Боже, щиро дякуєм Тобі,
Так моляться всі українські діти.

Любов Колодій

Неоціненний дар
ЖИТТЯ
Всім нам дарований від БОГА !
В нім сутність вся й любов свята,
У кожного своя дорога.
Стежини нас в життя ведуть,
У світ земний, у світ широкий.
Лише своєї не забудь.
Нехай сміливі будуть кроки.
Немов пшеничне те зерно
Господь на Землю засіває.
І має прорости воно
Й заколоситись в Божім краї.
І коли сонечко пече, і коли вітер повіває,
То ти не гнись. У ВІРІ стій.
І знай: Господь тебе чекає.
Земна мандрівка – це лиш мить,
Яка ніколи не вернеться.
І сильно серце защемить
Тоді, коли життя минеться.
Тож хай прожите це життя
Не буде марнота й тривога,
А тільки ВІРА і ЛЮБОВ,
Що душу заведуть до Бога!!!

Любов Колодій

Бог є любов. Це істина свята.
Це наша цінність. Дорожімо нею.
Несім її через усе життя,
Ділімось нею з нашою ріднею.
Нехай Господь живий нас направля,
Нехай рука Його керує нами.
І всесвіт Він красою наповня,
Чарує світ мелодія піснями .
І сам Ісус є поряд повсякчас.
Свята Марія Господа благає,
Щоб Він охороняв всіх нас
Й послав спасіння для нашого краю.
Нехай Господь в нас віру укріпля,
І воля хай буде Його святая.
Ніщо нам не зашкодить за життя,
Як віра буде в серці преблагая.
Душа жива є з Богом повсякчас
І на Землі вбирає суть всевишню.
Вона несе у світ цей благодать,
Яку дарує людям своїм ближнім.
В нас вільна воля. Вибір робим ми.
Стан нашої душі від нас залежить.
Якщо ми хочем залишатися людьми,
Любім цей світ! Робім все як належить!
Промінчик світла ближнім принесім,
Сумує хто чи в розпачі якому,
Ласкавим словом ніжно огорнім –
І зморена душа забуде втому.
А як будемо з Богом у житті іти,
Й черпати із криниць його води живої,
То Дух Святий нам подарує з висоти
Добра, здоров’я, ласки і любові.
І запанує в серці в нас любов,
І ми без меж її всім будем дарувати,
І порадіє Бог Отець і Син у небесах.
І вже не буде більше плакать Божа Мати.

Любов Колодій

Коли буде потреба, Господь тебе покличе.
Відчуєш голос в серці, що вже прийшов твій час.
Пора життя прожите на полиці розложити,
Всі пазли поскладати, щоб все зійшлося враз.
Душа, що стежку свою до вічності топтала,
Все зразу ж зрозуміє – й коліно прикладе.
В смиренні з Богом жила і ближньому служила,
Зрадіє й усміхнеться, бо вже до нього йде.
Ісус зустріне душу на переході цьому,
І ангели Господні їй стежку прокладуть.
Тоді легкою стане дорога ця, додому,
І з всім земним здобутком відправиться у путь.
А поки ще живемо у Богом данім краї,
Любімо світ чудовий, дарований з небес.
Робім його прекрасним присутністю своєю
І дякуймо Ісусу, бо він для нас ВОСКРЕС !

Любов Колодій

Я дякую Богу й Марії-Цариці,
Що нас познайомили тут, в Зарваниці.
Тут чисте повітря й проміння святе
До кожного серця свій спокій несе.
Усі ми є діти, Маріє, твої
У немочах своїх, у своїй журбі.
Ми руки свої простягаєм до тебе:
– Подай нам, матусю, частиночку неба.
Посій щиру віру у наші серденька.
Тебе ми благаєм, матусю рідненька.
А ще ми благаєм, матусенько мила,
Щоби Україну Ти нам хоронила.
Своїм Омофором Ти нас покривай
І дай відчувати в серцях наших РАЙ.
Щоб лицарі наші, все військо небесне,
За нас пораділи й сказали:
– Воскресне!
Воскресне Христос і Воскресне Вкраїна.
І більше не будемо ми на колінах.
А будемо щиро Христа величати
І Бога Отця, й Тебе, рідная Мати.

Любов Колодій

Земне життя таке чудове,
Його Господь нам дарував,
Щоби були ми у любові,
Щоб Божий дух у нас палав.
Поглянь навколо і побачиш
Творіння Боже на Землі,
Воно в тобі, в мені і всюди,
В блакитнім небі угорі.
У кожній квіточці весняній,
У кожній пісні солов’я.
В шумі лісів, в зеленім гаю
Ним оживають всі поля.
І воля Господа святого
Нам дарувати у серця
Любов і мир життя земного,
Усмішку милого лиця.
Такий чудовий світ навколо,
Чарує дух його краса.
І серце прагне до любові,
Любов підносить в небеса.
Ми для небес живемо в світі,
Це зрозуміти мусим ми,
Щоби анге́ли наші вірні
Оберігали нас крильми.
А коли час прийде жаданий
Нам повернутись в отчий дім,
Нехай Ісус і Матір Божа
Нас зустрічають радо в нім.

Любов Колодій

Життя пливе, немов чудова казка.
Все протікає в вихорі чудес.
Ось і приходить довгождана ПАСХА.
Усі вітаються: ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Так, Він воскрес, але не всі ми знаєм
Суть свята цього у наших серцях.
Гріхи усі на нього покладаєм
І забиваєм на зап’ястя цвях.
Життя своє віддав Він за людину,
Смиренно на Голгофі Він страждав.
Його любити будем до загину,
Бо він життя безцінне всім нам дав.
І як багато воїнів відважних
Життя своє віддали і любов,
Щоб захистити вільну Україну,
Щоб не лилась її невинна кров.
А Божа Мати гірко проливала
Болючі ріки розпачу й жалю
І сина свого слізно проводжала
В покої Батька, в царському Раю.
І як багато, схожих на Марію,
Батьків, які проводять в Божий Рай
Дітей своїх, відважних і сміливих,
Що стали боронити рідний край.
Марія всім нам сльози обтирає
І руку свою радо подає.
– Не бійтеся, Ісус вас всіх чекає.
Він вічне вам усім життя дає.
Бо Він Воскрес – і світло засвітило,
Бо він Воскрес – здригнулася земля,
Бо він Воскрес – і вже пуста могила,
Воскресне Україна теж моя.

Любов Колодій

Цей світ і Всесвіт – рук твоїх творіння.
Любов безмежна …
В колесі зірок неосягненна вічність.
Й розуміння, що час прийде
І пройдено урок.
І зможемо тоді ми розуміти стежки Господні
в істині простій.
А час прийде, і будемо радіти ми дню новому
на землі святій.
А час іде… Біжить безперестанку.
Ось ранок … І сніданок… Вже й обід…
Життя живемо, наче у серпанку.
Немовби в мареві земний цей світ.
Лиш мить … і підвечірок наступає…
Вже дихає у спину сивина…
Присядь і зачаруйся тим чудовим краєм …
Тріпоче серце й знає: кращого нема…
Полинь думками ввись небесну Раю…
Нехай заграє радість на вустах.
Та пам’ятай: є той, хто так кохає неоціненний край
й земний твій шлях.
Як ніжно обніме за плечі, й огорне радістю,
й любов’ю нас згори.
Такий прекрасний чудодійний вечір –
ти свою віру в серці не спали.
Лиш посміхнись так радісно і щиро.
Подякуй Богу за прожитий час.
Хай серце б’ється в спокої і мирі.
І знай, що Господь сильно любить нас.

Любов Колодій

Коли серденько гірко плаче,
А душу огорта тривога,
Не закривайся в своїм горі,
В молитві ти звернись до Бога.
Тебе Він завжди зрозуміє,
Розраду в серце подарує,
Завжди підтримати зуміє.
Молись! І Він тебе почує.
І хай твою змарнілу віру
Окропить дощика піджива.
До Бога проросте довіра,
Й душа відчує, що щаслива.
І ти збагнеш, що радість в серці.
І будеш для Ісуса жити.
Свій шлях земний пройдеш у ласці
Й не будеш більше ти тужити.

Любов Колодій

Мій Боже милий!
Хто без Тебе я?
Немов осіння гілочка калини,
немов самотня пісня солов’я,
Неначе лист сухий, що в полі гине.
Мій Боже милий!
Ласкою покрий
Наш рідний край, усі твої родини.
Щоби заграв чудовий небокрай
Небесним світлом, барвами твоїми.
Мій Боже милий!
Грішних нас прости.
Не знаєм ми, що ти усіх нас любиш.
Прийшов у світ, щоби всіх нас спасти
І своїм словом душі нам голубиш.
Мій Боже милий!
Ми усі Твої
В своїй любові, немочах й печалі.
Тебе благаєм: нам допоможи з колін піднятись,
йти з Тобою далі.
Мій Боже милий!
Духу пресвятий!
Нас наповняй ти вірою святою.
Щоби терпіння наші і хрести
Допомогли йти слідом за Тобою.
Мій Боже милий!
Дякуєм Тобі!
За все, що маєм і що будем мати.
Ти нас створив, і нас Ти полюбив
Й даруєш нам спасіння й благодаті.

Любов Колодій