Не бійся – тільки віруй,
Що все лихе мине, засяє сонце – й діти посміхнуться.
Не бійся – я з тобою крокую у житті.
Твої тривоги всі минуться.
Не бійся – лиш зі мною будь.
Я проведу тебе стежиною крутою.
Не бійся – твій життєвий путь
Разом пройдем, коли будеш зі мною.
Не бійся – тільки довіряй.
Ти відпусти загрозу, хай втікає.
Не бійся – цей чудовий світ я так люблю,
Він порятунок має.
Не бійся – і моя свята любов ввійде у серце.
Як відкриєш щиро.
Не бійся – ти мене прийми,
Й діла свої творити будеш з миром.
Не бійся – руку простягни.
Відчуй мій дотик з вірою й любов’ю.
Не бійся – лють уся війни полине в плин .
Бо я іду з тобою.
Не бійся – в небо подивись,
Як блиски сонця землю огортають.
Не бійся – я творець цього.
Всіх вас люблю й вас всіх благословляю.

Любов Колодій

Незвіданий Всесвіт.
Чарує красою у плині віків і в тандемі зірок.
Господь усіх кличе іти за собою.
Ісус подає нам урок…
Власний крок…

Стежина терниста.
І гостре каміння зустрінеш не раз на стежині своїй…
Лиш не зупиняйся …
Усе своє вміння візьми й доклади,
і пройди,
і зумій…

Не дай в своїм серці засісти зневірі…
Не дай розростись їй в колючий будяк…
Не думай: хай буде як хоче…
як всюди…
Не смій,
не кажи: нехай буде будь-як…

Ти віру впусти.
Ти зроби їй дорогу у серце,
у душу,
у свої думки.
Бо з вірою злившись, ти все подолаєш.
Лиш з нею ти зможеш усе перейти.

Нехай заживе в тобі віра у Бога.
Нехай вкоріниться у твоїй душі.
Ти серце відкрий …
Й розіб’ється тривога.
Й побачиш тоді ти, що вже на межі.

І кроку не дасть …
щоб звалитись у прірву.
Ти будеш боротись …
І кожний твій крок тебе підносити ме ,
В пекучую вирву ти вже не впадеш.

Ти підеш до зірок…..

Любов Колодій

Не всі шляхи ведуть до раю,
В чудове місце в Небеса.
Не всі шляхи ведуть до краю,
Де неосяжна є краса.
Предивне місце все в серпанку,
Яке Господь для нас створив:
Ліси, поля і світло на світанку,
І вітерця легкий порив.
Немає тут ні зла, ні втоми,
Лише суцільних ласк потік.
Тут не в гостях ми, тут ми вдома,
Тут жити будемо повік.
Немає ночі тут, ні спеки.
Цілюще джерело води.
Лиш тут ми будемо в безпеці,
Коли потрапимо сюди.

Любов Колодій

Вже Різдво настало, радість у дворі.
Коляду співають діточки малі.
І дорослі також біля них співають,
Божеє Дитятко радо прославляють.

Бо Ісус родився від Діви Марії.
Пролунала світом звісточка події.
Це Дитя маленьке, що прийшло із Раю
Вірних всіх проведе до Божого краю.

Будемо співати Синові й Марії,
Хай живе у серці промінець надії.
А Ісус маленький ручки простягає
Нашу Україну міцно обіймає.

Мати положила синочка на сіні,
У кожну родину Він несе спасіння.
Йосип і Марія піснями голублять,
Бо синочка свого вони дуже люблять.

Пастушки маленькі весело співають
І мале Дитятко щиро прославляють.
І ми теж будемо Дитя величати,
Радісні колядки будемо співати.

Хоч на серці важко, у душі тривога,
Та усю надію ми кладем на Бога.
Він усіх нас любить, нас усіх спасає
І синочка свого на смерть посилає.

А мале дитятко устонька відкрило,
Нашу Україну поблагословило.
І народ співучий, ниви і поля.
Вільна Україна – Божая земля.

Любов Колодій

Таємнича ніч Різдва в Україну завітала,
Де Марія Пресвята свого сина сповивала.
Огортала ніжно так, цілувала і співала:
Люляй, серденько моє, я на тебе так чекала.
Ти дарунок мій з небес, благодать самого Бога.
Ти прийшов нести свій хрест.. нелегка буде дорога…
Ти спасіння для людей, тих, що вірують у Тебе.
Спи, маленький, засинай … Ти блакить самого неба.
Свої ручки простягни на знедолену Вкраїну.
І любов’ю огорни всіх людей, усі родини.
Наші сльози обітри і даруй душі спасіння.
Ти прийшов до нас з небес… В вірі дай знести терпіння…
Спи, Ісусику, дрімай. Сни нехай колишуть мрії.
Ти прийшов в чудовий край, повний світла і надії.
До Марії Божий Син простягає рученята.
Ними хоче Бог з небес всі народи обійняти.
І Вкраїну чарівну …, що по хресній йде дорозі,
І родину не одну, що ще досі у тривозі,
І батьків, які дітей в вічність серцем проводжають,
І соколиків-солдат, що в окопах замерзають.
Й душі світлі, в небесах, що піднялися до РАЮ,
Що пройшли земний цей шлях. Їх до себе пригортає.
Спи, маленький, засинай, хай зникають всі тривоги.
Україна – чудний край. Тут ідуть святі дороги.
Споконвіку ця земля Богом дана для спасіння.
І відродиться вона. Благодаті тут коріння.
Спи, Ісусику, дрімай, ми співаєм крізь руїни:
Народився нам Христос! Він спаситель України!

Любов Колодій

Якби ми знали, що робити треба.
Якби ми знали, нам куди іти,
Щоби потрапила душа до неба,
Щоб свою стежку в вічності знайти.
Щоби обличчя наші засіяли
Промінням сонця в ранішній росі,
Щоби щасливі перед Богом стали
Й побачили його у всій красі.
Щоб ангели всі в небі пораділи
За душі, що піднялись в небеса.
Щоб АЛИЛУЯ радісно співали,
Щоб полонила Господа краса.
І хто живе у заповідях Божих,
Той на Землі уже відчує РАЙ.
Душа смиренна в Бозі жити буде,
Така душа попаде в ласки край.
Немає там ні горя, ні печалі,
Немає смутку, заздрості й біди.
І я сердечно Господа благаю,
Щоб і мене колись Він поселив туди.

Любов Колодій

Страждання наше – тайна це свята,
Яку ніхто не може розгадати.
Страждання наше – стежка це крута,
Яка веде нас Бога оглядати.

Страждання – це очищення душі.
Тоді ми щиро Господа благаєм.
І тіло наше нам допомага,
Тоді з молитвою у ВІРІ ми зростаєм.

В стражданні ми запрошуєм Христа
І серце відкриваєм для любові.
Господь нам відкриває небеса,
І почуття в душі вирують нові.

Отець не залишає нас одних,
Він разом з нами стежкою ступає.
Ти запроси Його – і він прийде,
Ти запроси Його – на тебе він чекає.

Любов Колодій

Церква – наша мати, як іще сказати,
Саме тут з Ісусом можна розмовляти.
Тут Святе Причастя, Божії дари,
Сам Господь небесний жертвує згори.
Діва Пресвятая, Ісусова мати,
Молить щиро в Бога для нас благодаті.
Ангели небесні поміж нас співають.
Душі безтілесні Бога прославляють.
Тут тепло ласкаво душу зігріває.
Серденько тріпоче й радісно співає.
Наш Господь-Спаситель щиро промовляє :
– Ви прийдіть до мене, я вас приласкаю.
Я вас приголублю, мир в серця посію,
дуже вас я люблю, бути з вами мрію.
Хто до мене прийде і гріхи покине,
З чистою душею в небо він полине.
– Господи небесний, всі твої ми діти,
Дай нам чисте серце, дай в Тобі радіти.
А коли час прийде повернуть додому,
Ми відчуєм радість і забудем втому.
І з Тобою будем в Небі ми радіти,
Ти наш батько рідний, а ми твої діти.

Любов Колодій

Неначе б то вчора …
Іду по дорозі, засіяній квітами й сонця тепла.
Неначе б то вчора…
Була я щаслива …
Проснулась сьогодні –
й вже стала не та.

Поділись кудись ті весняні заграви,
Мелодії, звуки й співучий той щем…
Мені залишились осінні етюди
Й самотні прогулянки під холодним дощем.

Я в осінь іду,
закутана шаллю.
Вже листя пожовкло п’янкої весни…
А серце немов би тихенько шепоче:
– Тобі ще далеко в обійми зими.

Душі круговерть у таночку з піснями
Так п’янко й чарівно у вальсі бринить.
Ще серце палає чудовими днями.
Весна, літо, осінь –
Здається лиш мить.

Любов Колодій

А час іде, а час біжить
І вже ніколи не вернеться.
А нам потрібно далі жить
І вірить, що усе минеться .
Поки серденько в грудях б’є.
Поки ми бачим все довкола.
Бо саме це життя твоє,
Воно не вернеться ніколи .
Коли на ранішній зорі
Проміння сонячне засяє,
Тоді наступить новий день,
А дня вчорашнього немає.
І вже нема тих вечорів,
Що неможливо позабути.
Іде життя без вороття.
Куди? Не можем осягнути.
Лише у пам’яті своїй
Згадаєш всіх, хто був з тобою.
Обіймеш щиро у думках,
Кого любила ти до болю .
І защемить серденько враз,
Уста легенько посміхнуться,
І поки серденько живе
Думки ніколи не минуться.

Любов Колодій