Колись, наставали ті часи
Коли сунули на нас орди.
Тоді й ангели спускались
До щита зі списом притулялись.
Нечиста йшла,
А з ними путін – сатана!
Та невдовзі вони відчули те:
Що рід козацький -все живе!
Що воїн кожен український,
Тілом й духом яскравіший.
Втрати були з двох сторін,
Та духи братів-козаків, на небі проводили обмін.
Вперше за всі часи,
білет брали в пекло всі вони,
А на заміну : до бою йшли,
що на землі.
Чорти кацапській ще й не знали,
Що їхнє пекло то все гра,
На полі бою, проти козака!
Вони відчули справжні муки,
та в котел по-справжньому посаджені всі суки!
І щоб, там диявол що в Кремлі,
Не грав в життя на карти на столі!
Який не бачив в мріях він фінал.!?
Та в Україні в нього був лише канал.
Чорти з дияволом всі бігли,
а згодом всі за все тай заплатили.
Країна наша процвітала,
А в них із часом все як було так і стала.
Народ їх все плаче навкруги,
Шукає виправдання собі.
Андрій Долгополий

Йшов колись по полі я,
Аж тут здибав козака..
Як би ж то в місці,
чи в мирний час,
Я б спочатку на свій зір не мав образ.
Став я тоді мов стовпом
Повз ним відчув себе гномом.
Голова в мене вже кипить,
І він дививсь на мене,та мовчить.
Піт вже втричі по мені,
А він мені:"йди сюди"!
Серце тьохкає, та рветься до пісні,
А той козак: "готов тут всіх
Ми всі вже в полях.
Задовго , за цим всим спостерігали,
Та з неба, по домові , до землі,
білети гуртом усі і взяли !"
А ще він тоді сказав таке:
" Готуй усіх – Хмельницький йде!"
Після цього, зовсім за стовпів.
Бачу це і чую все,
А в голові не вкладається усе.
Чи погано так мені?
То дах зриваэться ? А може це вісні?
Коли піднявся від землі,
Відчув відразу ,що мабуть ні.
Зверху бачив чуб,
Під мишками відчув натиск рук.
Сльоза моя, йому на чоло упала,
Мене до тями відразу повертала.
З криком:" З нами козаки!"
Я біг не довго, до " Біди".
Біда- хлопчина хоч куди,
Закрив мені рота: " Замовчи!
Не з нами! А ми і є козаки!".
Хвилин п’ять йому я намагався пояснити.
А сам назад дивився деж їх могли подіти .
І вже надію почав втрачати,
та швидку для себе виглядати.
Аж помітив що усі зависли в тишині.
Лише на полі що навпроти,
Під барабани у строю,йшли.
Йшли загони майже в тисячі!
Тіло холодним потом обливалось,
Серце билось неначе не в собі.
Душа кричала- вже не від болю!
Хотілось бігти лиш до бою,
Хотілось завершити усе!
Всіх, козацьким духом протягнуло,
Бригада в бій ще один іде!
І злились войни поколінь, і було гучно.
І було так, що ворог не витримав навал
І біг, й ховався наче білка у дуплі,
Не всі до бігу були спритні,
Тому і з поля бою не змогли добігти.
Хтось лежав , вже не зовсім при собі.
А хтось з піднятими руками,
На колінах без броні.
Кричали" Слава Україні"
Щоб мати шанс залишитись живими.
Такі атаки, по всіх напрямках пішли.
І скрізь були результати лиш одні:
Ворог впав та був розбитий.
Сатана з чортами припали до землі.
Перемогу українці святкували,
Та козакам пісні про них співали.
Нарешті мир, й до нас дійшов.
І ми радіти стали всі гуртом.
Андрій Долгополий

Світ погрузився у брехні.
Стало все важче проживати ці дні.
В конфліктах погрузла наша земля,
Нас – українців, ніяк не покине клята війна.
Ворог штурмує села й міста,
Герої стоять, неначе стіна.
Загарбнику мало лиш фронту- це вже біда.
Ракети їх блядські летять в наші тила.
Скрізь і повсюду руїни й тіла.
Тротуари й дороги кров’ю залиті,
Сум та ненависть в душі і понині.
Надією жили й живемо ми всі.
В перемозі лише наші мрії одні.
Андрій Долгополий

Пороху смак, в повітрі завис.
Орки штурмують , йдучи на "спис".
Оборони лиш лінію вони перетнуть,
відразу до пекла всі і ідуть.
Із сонцем зі сходу ракети летять.
Їх летить не одна і навіть не дві
З пів сотні летять
Й це ще не всі!
Системи збивають!,
нажаль не усі.
Міста у розрухах,
а люди в крові.
Вмирають безвинні,
На втіху москві.
Вони веселяться
Й радіють цьому.
Але прийде той час,
Відплати кремлю!

Андрій Долгополий
Андрій Долгополий

Скрізь, навкруги, смута одна.
Куди не поглянь, скрізь клята війна.
В окопі, Герої, життя покладають.
Цивільні, під ворожі ракети завжди потрапляють.
Пороху присмак в повітрі завис,
Чергового болю, ворожий снаряд, нам приніс.
Кров’ю і потом тіло залило,
Як же все це, людям, набридло.
Злість та ненависть всіх охопили.
Смерті ворожої все більше хотіли.
Ми мирний народ, і завжди так було.
Та бидло кремлівське, в нас
Воїнів відкрило.
А зараз не знає, що з цим робити.
Здаватись не хоче, бо йому вже не жити.
І як би від смерті він не втікав,
Та в котел зі смолою він вже попав.
Для нечистої сили, місце одне:
кремлівських бандитів, пекло вже жде!!!

Андрій Долгополий
Андрій Долгополий

Дивлюся на небо. І що я там бачу!?
На метр квадратний, зірок менше, ніж дронів літає.
Але це ніщо, колу звуку немає.
Які ж не приємні звуки дроту й снаряду.
Почув свист снаряду, потрібно лягати, а краще в окоп відразу стрибати.
Якщо ж ти дрона почув: швидко РЕБа потрібно вмикати,
Та коли такого нема,
Біжи та хрестись – доля така.
Андрій Долгополий

Невже весь світ з розуму зійшов?
Невже в 21 столітті можливо, безкарно, вбивати?
Невже життя нічого не значить?
Невже можливо дивитися як вбивають та мовчати?
Невже, невже ,невже вже звучить як прокляття?
Чому часи такі настали?
За що ми Бога так дістали?
За що російська саранча на нас напала?
За що українців століттями вбивають?
Коли прийде просвітлення до нас?
Коли від нас відчепляться усі?
Коли спокійно люди заживуть?
Коли почнемо помирати від природи?
Коли закінчать нас вбивати без тривоги?
За що перед Богом завенили?
За що таку долю заробили?
За що, Боже , розкажи!
Скажи коли наші муки зупиниш ти!
Коли ми розпочнемо боятися лиш грому?
Коли лиш блискавка сліпити буде?
Коли тривога за побратима, що в окопі пропаде?
Коли окопи не будуть мать потреб?
Прости, Боже, що так образили тебе!
Прошу людей без винних хоч спаси!
Хоч кажуть що дітей не розділяєш!?
То відчуття що про нас іноді і забуваєш.
Андрій Долгополий

Війна іде тривалий час
Вона все випалить у нас
Душа горить вогнем пикельним
Тіло стало безпроблемним
На втіху ворогу – люди масово кричать,
А ворог атакує без пробудьньо,блядь
Будинки вщент, і кров річкою біжить,
Скільки ж горя ви нам принесли, не має більш ні однієї для вас сльози.
Кричить душа, в горі над тілом мервим.
Брат за братом поляга,
коли ти здохнеш сатана?
Вмирать ти будеш, полюбе
З тобой гівно хай все піде!
Андрій Долгополий