Світлий день долає ранній захід сонця.
Вже й морок поступається надії, поважно уклонившись до землі.
Усі уважно слухають, чи не повернулись перелітні ще птахи,
Чи не співають свої оди ще весні?
Долілиць! Сдавайся сіре небо!
Віддай тепло, нехай пройдуть яскраві промінці.
Вже хочу відчувати запах чистої озерної води,
Вже хочу чути теплий вітер, що летить, здіймаючи нагору пелюстки.
Юлія

Намалюй мені ті зорі, що сяяли в ту ніч,
У ту мить, як біля моря бачились ми віч-на-віч.
Де попіл від цигарок відлітав у небеса,
Де віяв вітер, а по щоці текла сльоза —
Кришталева і прозора, та для серця — мов комора.
Де не видно і не чути,
Де боїшся вже відчути
Всі ті муки і страждання —
Ось таке твоє кохання.
Дарина

Кому ще треба розказати,
Щоб зрозуміти треба час,
Що скоро знов почнеться все
І знов пройдем ми це.
І кому яке там діло,
Що тут гинем ми і не можем
Нічого вдіяти із цим.
Чому лише ви глядачі
Кому ви брешете що буде все
Коли? Коли все закінчиться?
Чи хочете сказати,
Що ви не вдієте нічого
І що просто так нам помирати.
Ми просто хочем жити тут,
Спокійно без напруги
Без кожної хвилини болю.
Чому ми маєм це терпіти
І чому нам треба це терпіти
Ми маєм свій світлий шлях
Свою долю і бажання
А зараз ми не маємо нічого.
І хто сказав що ми щасливі
Ви бачили хоч раз щасливу мить
Звісно ви не бачили, бо нема її
Нема і довго ще не буде.
Це вам там добре,
Але ви не знаєте всієї правди
Що коїться на нашій Батьківщині
І кому призначені ці слова!
Артем

Ти моя гордість, мрія і натхнення
Любов та, що на небі зіркою сіяла
Опора, що замінить мені ногу
Шматок серця без якого жити я не здатен

Відданість моя вічна, як і всесвіт
Віра сильніша за обман
З тобою відчуваю себе потрібним
Живу заради тебе до кінця

Хто зна

Всі ми звикли жити у брехні
І потопати в ілюзіях обману
За ширмою не бачити нічого
Довіряти лиш володарю своєму
Йти за ним , виконувати плани
Губити свої життя за його ідеали

Наповнюються ріки кровʼю невинних
Біля них кісти малої дитини
Над нею матір невпинно Бога благає
Та не чує він , звуки ракет заважають
І матір ворожа куля положила
Витікла з ока поодинока сльозина

Під завалами сотні душ завивають
Хочуть спокою , та на їх кістках танки проїжджають
Знову КАБом завалить чиюсь хатину
Так і поховали цілу родину
Розбитими дорогами долі хтось утікає
Та не знають вони , що виходу звідси немає
Хто зна

Я ось сиділа рано в ранці,
І знов писала лист для вас.
Я дякувала вам там ,знову й знову
Що сплю я добре в скрутний час.
Ви захищаєте не тільки мене,
А й і мільйони дітлахів
Які так сильно теж бояться
Тих вибухів й великих літаків.
« мені так страшно Мамо мамо «
Кричать під Бахмутом в селі.
« я хочу жити , хочу тато «
Так тихо кажуть діти у вісні.
Ви наша сила, наші мужні,
Ви янголи які ще на землі.
Якби не ви , ми би й не знали
Що є в житі спокійні дні .
Я вірю знаю і надіюсь
Що ви повернетесь до нас.
Я хочу мати , ту можливість ,
І обійняти кожного із вас.
Ми діти , діти України,
І ми і зараз допоможем вам
Але ми діти , і ми можем
Лише молитися за вас.
Петренко Дарія