Я не жаліюся на життя,
І дякую Богу за нього
Та сум із середини поїда,
Але стараюсь шукати радість у всьому

Я вже забула як виглядаєш
Твій запах і голос наче чужі
Та коли я тебе побачу
Відчую рідність в своїй душі

Я впевнена, що це ніколи не пройде
Хоч які б різні ми не були,
Доля завжди нас зводить
А ми тікаємо, які ж ми дурні

Хочеться бути щасливою
Тільки з тобою удвох
Шкода, що важко зробити
На зустріч один одному крок…
Колібаба Анна

Я люблю тебе, крик моєї душі,
Повний океан відчуттів.
Сила в мужності в мені.
Жадана свобода вічності.

Пливуть мрії, як хмаринки,
Зацвіла гарна вишня біля хати,
Немає меж для подиху повітря.
Все на долоні моєї руки.

Море троянд дарую тобі,
Чудові неповторні краси.
Відчуття, як океан води,
Наповнили повні груди,

Чистими і прозорими спалахи любові.
Нема скорботи, а радості верують в двох сердець.
Навколо нас все міняється.

Ноги крокують в вперед.
Незламний дух народу,
Віра в майбутнє життя і в перемогу.
Все залежить від нас самих.

Денис Третяк 17.05.2025
Денис

Дякую за все що було,
Дякую за все що маємо,
Дякую за все що буде,
Світ повний радості і щастя.

Да буде світ.
Да буде так.
Да буде спокій всіх людей.
За життя щасливі ми.

Дякую, за те що молодий і повний сил.
Вміння виконувати добрі справи,
Праця молодої людини,
Не надіється на свій зріст.

Також чудова людина б не була,
Життя любити ,бути живим і здоровим.
Неначе дубом міцним бути.
Шанувати і любити свій народ.

Цінність існування в світі,
Немає меж для спілкування,
Як подих вітру на галявині.
Любіть Україну і народ.

Вічна шана буде в поколінні.
Де б ти не був,твори і пиши історїю свою,
Крім пам’яті предків збережем і твої діяння спомини.

Кожна сопілка в полі звучить,
Грають музики на полонині,
Хори виконують гарні пісні,
Танці народні в вишиванками.

Природа різними барвами засяяла,
В небі з’явилася веселка.
Птиці гарно щебечать,
Гармонія серед нас чудова.

Денис Третяк 17.05.2025
Денис

Батько що таке Україна?
Україна – це коли любов єдина
Коли в єдності народ не гуляє як той зброд
Ще це сила духу,
чув щось про козацький дух?
Дух що всіх розвіяв мух
Він і в тебе є синок
Підрости лише чуток
Підростеш, все буде сину
Буде твоя Україна
Будуть діти твої жить
в Україні не тужить
Тільки ти не забувай
Що у тебе один край
Що у тебе є синок ти нікому не відай
Бо коли прийдуть по твою
Ти синок ставай до бою
С перемогой повертайся
України не чурайся
Все що ти здобудеш сину
Буде твоя Україна

Дмитро Каденко

Сумний дощик накрапає,
В нього щастя геть нема.
Наче сльози він роняє
До землі – на все життя.

Він сумує за весною,
Теплим сонечком завжди.
Адже хмари пеленою
Заховали в небі світ.

Заховали мрію, віру
Та надію, що була.
Адже хочеться зігрітися
У проміннях золотих тепла.

Сумний дощик, миле Сонце,
Ви, як Інь та Янь завжди.
З Вами все росте на світі,
Нам без Вас ніяк тоді!
17.05.2025

Зазалентінова Алла Миколаївна

У долі істини-час шляху
Який не зупиняється ні на мить.
Вітром шепоче тихо,
Як сонце заходить за хмари
А ця люта битва спустошує все,
Який вогонь палає:ліса та міста!

Із громом громотить,наче дзвін,
Болотом ходячи,по ямам.
А небо,як червоне полотно,
Димом закриває всю траву.
Який гине червоний мак,
Як символ нашої душі.

На мить,у день і ніч,
Ходять ці непрошані гості.
Яка ця сила забирає нашу душу,
Які,до біса забирають наші землі.
Україно,ти моя єдина
Моя Батьківщина рідна.

Я знаю всі права та міста.
Яка правда розкриється
Всі поглянуть світ на очі
А ви мовчіть,Україно й Росіє,
Озирніться,як все руйнується.
Подивіться,що ви наробили.

Як люди гинуть на очах.
Як люди проливають кров за вас,
Захищаючи всіх на Україні,
Вогнем знищується їхні серця,
Із їхньою долею і часом неменучим…

Сисюк Ірина

Сьогодні вівторок,
А завтра четвер
Приніс нам журбу
Цей ненависний день
Памʼятаю я ранок, майже весна
Але квіти не пахнуть,
Одна лиш війна
Сирістю й холодом пахне вона
Ще лютий надворі
Надворі зима
Чому так надовго затягнулась вона?
Минуло вже понад тисячу днів,
Чому й досі будинок мій у вогні?
Рідне містечко згорає то дотла,
А разом із ним моя душа
Й горітиме довго, ця клята війна
Й у серці моєму одна лиш журба

Софіндєй

А міська тьма в палаці пітьма.
Засідає революційна комісія.
Башня дзвенить, галасує
Артилерія бас в мелодію су́є

Діло номер ікс
Розстріляти треба ніц
— Ні — Тсс
— Проти — Характеру міць?
Крок туди, крок сюди
Боротьба совісті і Сатани
До розстрілу — чотири і два
Крові перемоги йдуть не зо зла

У переулках велика людина — маленький силует
Маузер її єдиний аргумент
— Спиш? — Не сплю, за тебе молю
Справа не проста жити без Христа
І тільки в ЧеКа із ікон Сатана
— Вже я жалію, що маю надію:
Примара мені говорить, а я то плачу, то радію
Частина мого я, що ховається від Гільйотини
Зустрічається зі мною, що багряніє

Виходу нема поновлена робота революційного суда
Горить лампада під образом Марії
Біла загроза над містом без мрії
Підпис один, підпис два — розстріляна нова сім’я
Ідуть нарікання — буде бунт
Іде підпис три — буде стрільба
Підпис чотири — розстріляний поп
Комунар кров п’є як клоп

Я б його застрелив та розумію
У моєї совісті немає надії
Мати у церкві була
Її розстріляли як і попа
Редніков

Я втомилась від зими
Від постійної журби
Всюди знову я чужа
Ну чому, чому знов я?
Нові люди, новий світ,
А старий усе горить
Не вернеш нічого вже
І усі, усі мовчать!
Мені хочеться кричать,
Та усім байдуже це
Не вернеш нічого вже
Софіндєй

В душі моїй десь поміж дум
Блукає часом тяжкий сум
Із-за війни що в ріднім краю
Велику рану в серці маю

Всі москалі як ті шакали
Раптом усі на нас напали
Забили кігті нам у спину
І кров ллється без зупину

Як цей біль з душі прогнати
Від нього хочеться кричати
Я молю Всевишні сили
Щоб цю нечисть зупинили

Щодня надіюсь на цю мить
Що голуб миру прилетить
Й душа боліти перестане
І мир в краю моїм настане

Дай Україні Боже сили
Щоб ми бісноту всю добили
І в глибоку яму всіх зметали
І товстим шаром закопали

Нехай вдавляться орки злі
Яким замало їх землі
“Родіна мать” для цього днища
Назавжди буде кладовище

Ігор Лівак