різні в світі
є жінки.
розпізнати
можеш ти?

по очах,
руках, словах,
чи зриває
з нею дах?)

енергетики
сповна?
чи істерика
вона?

чи зручна,
чи не зручна?
чи ручна,
чи не ручна?)

різні в світі
є квітки.
так же само
і жінки.

є тендітні —
без колючки,
і не штучки,
і не сучки.

але всі купляють
рози —
хоч і колються
занози.

15:07, 31/01/2020 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)

А хто для мене ти?
Якщо зломив всі попередні стіни,
І зруйнував мости.
То ж хто для мене ти?
Якщо без тебе більше не можу дихати,
В страху я самоти.
А хто для мене ти?
Якщо один цілунок і серце тріпотись,
Зриваючись за мить.
А хто для мене ти?
Якщо очей блакить сильніше неба
До себе погляд мій манить.
А хто для мене ти?
Дарований моментом що душу бередить,
І в пам’яті горить.
То ж хто для мене ти?
Коли без тебе сенсу нема у світі жить,
Без тебе й не болить.
То ж хто для мене ти?
Той самий що ламає і що лікує в мить.
За ким туга летить.
То ж хто для мене ти?
Яскравого світанку найперша думка зранку,
Й остання мимохідь.

де були сотні обіцянок,
тепер — прокляття без вагань.
життя, скажу, таки цікаве:
не зрозуміти цих змагань.

не треба мені зла бажати —
слова вертаються, як гра,
яка не зможе врятувати,
як воду, що тече з відра.

не кличте хворою, прошу я,
мій суд — це Бог, не язики.
і правда там, де я, ночує –
і в правді пишуться рядки.

мастили словом як повидлом,
і повторяли: “ти повір”.
усе таємне стало видно,
і без повтору цей ефір.

і хай сміються мені в спину,
і шепчуть нишком — “не така”.
я маю тишу, маю силу,
яка в мовчанні проростá.

05:11, 25/12/2019 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)

називай мене моїм ім’ям:
без прикрас та обгортки м’якої:
і не котик чи зайчик, маля,
не тваринка я поруч з тобою.

не “малишка”, “мала” чи “моя”
часто чую таке непритомно;
бо забувши про моє ім’я,
ти мене не помітиш рандомно.

хочеш знати мене? — запитай,
не пиши «солоденька» у чаті.
щиро, ніжно мене називай,
а не можеш — то краще мовчати.

00:18, 25/11/2019 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)