Відшукай для мене хоч хвилинку,
Поділись секундою часу.
Ми чужі стаємо у будинку
Де сміялись разом досхочу.
Відшукай тепло в своєму серці,
Для обіймів віднайди момент.
Заклади фундамент для кохання,
Я з любові додаю цемент.
Вічності у почуттів немає!
Не кричи такі пусті слова,
Хай про них мовчать всі хто не знає,
Що таке кохання тишина.
Не шукай в мені ти недостатків,
Оціни блиск люблячих очей,
Я для тебе стану обладунком,
Що вбереже від вражеських речей.
Закохайся знов у мої руки,
Що дарують ніжність і тепло,
Обідцяю взяти на поруки
Все що доброго між нами було.
Місяць: Травень 2025
****
Відшукай для мене хоч хвилинку,
Поділись секундою часу.
Ми чужі стаємо у будинку
Де сміялись разом досхочу.
Відшукай тепло в своєму серці,
Для обіймів віднайди момент.
Заклади фундамент для кохання,
Я з любові додаю цемент.
Вічності у почуттів немає!
Не кричи такі пусті слова,
Хай про них мовчать всі хто не знає,
Що таке кохання тишина.
Не шукай в мені ти недостатків,
Оціни блиск люблячих очей,
Я для тебе стану обладунком,
Що вбереже від вражеських речей.
Закохайся знов у мої руки,
Що дарують ніжність і тепло,
Обідцяю взяти на поруки
Все що доброго між нами було.
міс наївність
“одружуйся швидше, бо потім запізно” —
так вчили мене в моїх двадцять три.
не знала кордонів, не була я грізна;
стоптали мене – “сільські кирзаки”.
весілля, надії — і я міс наївність,
кудись всі мчимо, не знаю чому.
і як наречена, що вірить у вірність,
летіла я вітром з любов’ю йому.
та камінь у спúну! і я прогинаюсь,
каміння в бокú — я впала як крах.
коліна побиті гоїти стараюсь
і сльози солоні творили мій страх.
куди ж я спішила? коли зрозуміла?
що янгол, якому співала пісні,
якому роки я свої присвятила,
під маскою монстром явився мені.
він крав мої мрії, ламав мої крила,
а я все прощала — «бо ж треба любити».
та щастя — не там, де себе загубила,
а там, де як сонце ти хочеш світити.
я більше не вірю у «вічнеє разом»,
я вірю у себе, у день без образ.
мій шлях не зумів зупинити ні разу
ні підлий удар, ані зрадницький час.
я більше не прагну комусь догодити,
не граю у ролі, не тисну сльозу.
я вчуся себе — щиро, справді любити.
І я вже нікуди “в любов” не спішу.
00:25, 24/11/2019 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)
Прощавай краса Вже
Ту ту ту
Бе бе бе
Так виходить.
Sex education
Бу-у-у-у-В кльовий етап
Стільки ігор та розмов
Ти моє перше серйозне
Ог що, ог що???¿¿??
Бам
Любов
А-а-а-а-а-а *зал
Вочевидь я тобі не потрібен
ОГ!! * зал
Та, вихід, ти мені теж
ОГ!! * зал
На тому етапі, певен, могло бути
Та
Напишу вірш про тебе
Дореч-і-і-і-і, платонічне питання про дарунок вірш
В дупу
Ог яка ти чудова
О-о-о-г *зал
Прощавай
Сподіваюсь ми зустрінемося через кілька-багато років
Я буду виступати
Ти зайдеш із чоловіком туди.. .
Наші погляди зустрінуться
І від тоді ми ніколи не зустрінемося
В дупу розмову
Нема й нема
Бажаю тобі зустріти прекрасного хлопця чи дівчину
Бувай
ог… *зал
Прощавай
!!!
Дотепер і назавжди – Циферблат
11.05.25
Кость Гірчиця
У світі хаосу – перлина
В світі хаосу і лицемірства,
Утворилося суспільство.
Де кожен знає, як вчинити
Кого піднести, а кого спинити.
Повз всіх , беззахисна людина
Була в суспільстві, мов перлина .
Відблискувала свої мрії,
Сповнені добра й надії.
І йшла назустріч тому дню,
Віддаючи себе усю.
11.05.2025
Івушка Моргентал
двієчниця
вже запізно мене щось питати —
краще просто замкнися і йди.
моя тиша здачу вміє віддати
на твої “винна точно лиш ти!”
мене нудить від верещання,
що “не так, сину, винна вона”
лише дії — правдиве кохання,
а не в купі “не я” як лайна.
і я стала жорсткіша, гординя,
хоч у серці тремчу, ледь стою.
ти жалієшся своїй родині,
я жаліюсь лиш богу в кутку.
не врятують ці справи коректор,
хоч відмінниця завжди була.
а хто ти? ти мені не директор
і не в балах моя тут вина.
і нехай надто гучно я пишу,
і спалила відмінниці міст,
свою двієчницю я не залишу,
в ній свобода і міцності зміст.
00:15, 23/11/2019 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)
Конвалії
Немов підготовка до весільних свят,
конвалії в сукнях весільних стоять.
На Гірці Червоній грають весілля,
грають музики й святкове застілля.
Немов наречені в очікуванні Червоної Гірки,
чекають конвалії свята, весілля,
святкового столу, з якого їм крикнуть
голосно : “Гірко!”
Запашними білими квітками цвіте, і завжди так цвіла.
В кисть зібраними дзвіночками,
на стороні безлистого стебла.
Ніжність та неповторність – конвалія – лісу окраса.
Гуляючи в лісі, її не зривай,
бо згине весняна прикраса!
11.05.2025
В. Є. Панченко
У ріднім краї
У золотому кошику хлібів
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.
Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки,
Рясну пустити може ще сльозу
Тепленький літній нетривалий дощик.
Краплі його на сонці заблищать,
Огорнуть колоски намистом срібним.
Яка ж краса у краї нашім ріднім,
Що серденьку аж хочеться співать.
2020 р.
Привітання в День Матусі
Мамо рідненька прийми ці вітання
Від серця лунають всі побажання
Сьогодні я хочу тебе вшанувати
І тобі всю любов у словах передати
Завжди дякую Богу що ти в мене є
Також я прошу за здоров’я твоє
Дуже дякую мамо за ласку й тепло
Щоб щастя до тебе рікою текло
Ти єдина людина що мене розуміє
Й мою душу радістю завжди зігріє
Тому всю любов лиш тобі віддаю
Бо найбільше у світі тебе я люблю
Ігор Лівак
Солдат
Простий солдат,
Служив в піхоті.
Звичайний хлопець зі села.
У мирний час був на роботі,
Але прийшла до нас війна
Прийшовши вечером до хати,і твердо матері сказав:
За Україну йду я воювати,
За неї дід наш воював.
Не знала мати,що сказати,
Лише руками розвела.
Полились сльози, вона мати.
Синів у неї більш нема.
Всю ніч вона не спала,
В молитвах ніч цю провела.
А ранком сина проводжала:
Вертайся,сину,я сама.
За тебе буду я молитись,
Щоб Бог тебе оберігав.
Щоб зміг живим лишитись.
Від куль ворожих захищав.
До неї син схилився
І материнські руки цілував.
А наостанок помолився,
Я повернуся,їй сказав
Пройшов вже рік, як син воює.Поштарка носить їй листи.
Він на нулі русню штурмує.
Від його помсти оркам не втекти.
Я,мамо, буду воювати,
Поки не ступиться москаль.
І вас я буду захищати
Хоч ми не разом, мені жаль.
Я Богу тоже шлю молитву.
Я молюся за вас.
Ми не програли жодну битву,але додому ще не час.
Багато маєм ще роботи,
Та тільки б сили мати.
Ще є багато руської сволоти,ще мусим воювати.
Ще будем бити москаля,
Ще будем у русню їх гнати.
Бо наша українська це земля.
Ми українці, ми солдати!
Своє нікому не дамо,
Тут наша кров пролита.
Хай йде за кораблем російськеє хуйло,і вся зараза московита.
Коли не буде москаля,
Якщо живим лишуся,
То після цього дня,
До тебе, мамо,повернуся!
Олег
