Немає дня,нема спокою.
У нас страшна війна.
Як я сумую за тобою,кохана,люба, дорога.
Ми бій відбили,і ворог відступив.
Залишились живими,
Потрібно знов набратись сил.
Я маю трохи часу, сиджу у бліндажі.
Хоч і офіцер запасу,
Бороню Україну на нулі.
Потрібно трішки відпочити,бо з часом знову буде бій.
Потрібні сили, щоб русню спинити,тримати мужньо стрій.
Ріжки набити,змастити автомат, щоб краще орків бити,і взяти декілька гранат.
В усіх нас втома,но відчаю нема.
Воюєм ми за тих, хто вдома: дружина,дочка, мати дорога.
Як швидко час летить, його не зупинити.
І ротний нам кричить :
Стаємо, побратими, орків бити!
Закінчую листа,встаю до бою.
До зустрічі, кохана, дорога!
Закінчиться війна,зустрінемось з тобою!
Олег

5 років почуття були… Моніторив, чи досі я в стосунках, писав стабільно…
Признався, що любить… І що? Так бистро все потухло?…
Та ні, не думаю, що потухло. Гордість… Все ламає.
Чутки.
— Коханий, ти же ж знаєш, не поступиш так, надіюсь…?
— Ні, ти що, люблю тебе, любима!…
Поступив… Ще гірше навіть. Від кожного очікувала — від тебе ні.
Всі надії обламались, все пропало: майбутнє гарне та слова любові.
Чому ти віриш всім, але не мені, коханий…?

Анон

5 років почуття були… Моніторив, чи досі я в стосунках, писав стабільно…
Признався, що любить… І що? Так бистро все потухло?…
Та ні, не думаю, що потухло. Гордість… Все ламає.
Чутки.
— Коханий, ти же ж знаєш, не поступиш так, надіюсь…?
— Ні, ти що, люблю тебе, любима!…
Поступив… Ще гірше навіть. Від кожного очікувала — від тебе ні.
Всі надії обламались, все пропало: майбутнє гарне та слова любові.
Чому ти віриш всім, але не мені, коханий…?

Анон

Чому він так вірить їм?
Ну чому так багато поганого за мене…
Що ж роблю я не так?
Хоче розійтись? Давай, розходься.
Але тільки з тобою я вірю в щирі, ніжні почуття.
Дивно все ж таки це все.
Любить, певно, і сумує, але відпускає так же й легко…
Вірить всім, але не мені.
Дивно, правда ж?
Ігнорує, але знає, як мені… Засинає, хоча знає, що сумую.
Любов? Не вірю тепер у таку любов. Вірити всім, але не мені.
Гарний початок був: «Любима, все буде добре», «Приїду до тебе».
А тепер — закінчення з описом «Happy end».
Люблю тебе, коханий…

Анон

А що таке кохання-це слова?
Як справа,добрий ранок,як спала?
Як день минув,та що цікавого було?
Так показати ,що тобі не все одно?!

А може те кохання,про діла?
Де гарний настрій створить "мілота"?
Де хмари розгоняє добрий жарт?!
І де повага безсумнівний факт?!

А може те кохання про тепло?
Де спілкування йде нестримано,легко?!
Де не рахують кількість слів?
Емоціі відкриті,наче поле нів?!
Рада Жизни

Юра в сраці ковирявся акуратно з членом грався Член сосав він акуратно в сраку запихав він гладко но призерватив порвався Юра в сраці ковирявся
Артем

Я не голубка, я ворона.
Та спитаєте, чому?

Бо несу я вітер в кронах,
А не казку золоту.

Бо не плачу над руїной,
Не ховаюсь від дощу.
Не лечу за злістю винной,
Не вдаю, що все прощу.

Голуб ніжний, та лукавий,
Зрадить тихо, без жалю.
Я ж ворона — хай лякає
Мій політ крізь ту диявольську пітьму.

Не міняю я обличчя,
Не лишаю я сліди.
Я не голубка, та від віччя
Не тікаю, як вони.
Нечипоренко Вікторія