Ти найкраще, що було в тебе Ти та пташка, що любить небо. Тобі важко, бо людям треба, Тебе бачити сильним й твердим.
Дають змогу вирішувати… Лити воду, лий більше води… Такий побут до вподоби… Коли поле – не перейти…
Гни більше понти, не вишенька ти, Вище не встиг туди, ліпше мовчи Інший за тебе б пішов на почин, Але так пре,що папери сточив.
Рими – мечі, палають вночі Ними тобі караючих втіх. Стільки осіб ти й знати не хтів Відстань тримав, долаючи гнів.
Не шукав, не просив, Вона йшла з усіх сил Серед степу й гори Що не шлях, то хрести. Ця тиша, як море, Все глибше де дно є З тобою заговорить…. За час відросли Твої коси, та й голос дорослий Вона не шукала, Їй було вже досить І все те що мала, Розкидала осінь Тебе покохала, Кохайтесь назовсім..
Ти найкраще, що було в тебе Ти та пташка, що любить небо. Тобі важко, бо людям треба, Тебе бачити сильним й твердим. Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Буду бити лихом об землю Бо на то буде краще. Не буду дихать, даремно, То було щастя.
Поеми, вірші пишуть завжди ледащі Задля неба, земля і весь світ здається важче. Бродягу прийняв – бродягой був. Спокійна хвиля, коли пливу Постійно крила з собою беру. Зве мене мила, не збити рух. Коли могила – сто рук, Начебто сила споруд, Вдома у милой помру.
маю намір бути краще, ніж учора між нами люди, начебто ті хворі. Коли вже стане неледачим – ворог. повстану – зважиш, що говорять Я натще з’їм цей смачний творог.
Головне зробити запит, Потім буде – ваше – наше, Час прийде, зійдуть сатрапи І ніщо не буде страшним.
Вітер промовить, бо знає Де мої гори, де поле Бога на нього немає, не на горі, і не в гаю. Мозок продав я жидам, Серце залишив панам, Тільки ні чорту, ні Богу, Душу я милій віддам. Там де я був, не питай Але побачив себе, Святість забув, не біда Святість постійно шкребе.
А я гоцаю, гоцаю З чорнобривою, босою Народились назовсім тут І скінчилася осінь. Переймаю ті радощі Що хотілося крадучись Взяти рай, відчуваючи З твоїм тілом зливаючись. То надія, я знав про це, Що неділя, тра запросить. Я повірив і запросто Твоє тіло, як ластівка. Залетіла, все ясненько, Свіжа, як однокласниця Понеділок, вже тра косить, Ріжу я, коли п’ятниця. Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Вона те що потрібно тобі, Відірвешся й ночі, й дні. Нарешті у рідних доріг, Як черешня почервонів. До неї принаймні слова І ідеї незламні – аншлаг. З усієї поваги з повагою. Ти б співав й співав б їй.
А вона б зіграла тобі, Струна на руці, навколо себе саме таку хотів. Одна на увесь світ, Лунає у сні Голос з неба вустами, такий як її.
Це не знову, це буде в останнє. Із любові здобудуть – кохання. Чорноброве то чудо з зарані По діброві тебе поведе. Нема мови – споруди не камінь, Що було раз, то буде з роками. Майже вчора ті губи торкались, Немовби з небес увесь день. Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Позичив на Бердичів, Гуляєм по соборній Дівчата хлопців кличуть Їх лиця задоволені. Із м’ясика на гору ми Беремо усе порівну І їдемо за звичкою На європейську сторону Минаємо Бальзак, Кладемо у рюкзак Те що не клюють ворони Танцюємо і гонимо, Вертаємось назад. До крепості – базар Зустрінемо знайомого, Позичім в нього долари Бердичів має колорит Ми тут свої, бо коло них. А завтра на пів сьомого Плацкартні будуть номери, Людей як гівна купа на Київ, де й ми стоїмо Потяг, як жокей втомленний, Курво, їдемо довго мля! Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Стала шапка до вушей Легко зловить передоз Бережи, бо буде ще Далі авітаміноз Скільки раз проходив повз Та взирав на тих людей Котрі в спеку чи мороз Ішли до своїх дверей
Життя по законам планети Земля, що подобається? А тепер все з нуля! До своїх дверей, ще прийдеться гулять, З цього будуть пісні та багато балад
У дикому полі люди построли Для рішень вимоги, що скоїть нам доля. Чи в’юга, чахотка, від друзів – підьобка, Хай буде на вдачу постійна наводка.
Не витрачай дух, але це дуже важко, На свою біду придбаємо пляшку. Вистачить сил, справ доробити, Позаду хрести із мраморних плиток.
Усе звикає, шліфує терпець Чекаємо черги своєй до небес, Залишиться гоцати, свій опен – ейр Збивати п’ятки, народний рейв!
Після третьої зробимо тягу Людей пре від такої уваги Всім цікаво, що ж там за дверима? У того робота, у тої дитина. Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Такой какой есть, Это вечный манифест. Барикады, ангел, бес, С правдой выживут не все. Бабки падают с небес, и людям наступил ***дец. Правда правде – продавец? Тут мы с братом мутим жесть. У города много героев, тут не хватит одной истории Тру у нас таких море, пруд. Очередной морепродукт
Ууу города глазки – накурены Ни раз тут обласканный курами Напрасно старался на уровень, Дальше подняться, – в пизду вали. Руки как веки качают поверхность Крутим и вертим, пускаем по ветру Узником быть, сплошная проверка Музыка знает в лицо интровертов Руки как веки качают поверхность Крутим и вертим, пускаем по ветру Будем знать, что было в этой планете Мужества хватит нам, все это встретить. Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
