Митцем що має дивний досвід, Живцем ми змалку для дорослих Здавались дивними, від злості, Лупили нас, з 5 до пів шостого.
Там виросла ти, дитя, мокра постіль Тебе так полюбили гості Що забулась, та шукаєш себе доси А я бачив янголів, без струсу мозку Казали пизда мені, але спершу – Moscow. Тобі вже час, у дворі коляска від ілона маска Лети у райони де бісовскі пляски і дрочать на космос. Не соромно впасти, соромно просто Чудовий малюнок був, а це знову начерк.
Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Посміхнись. Нехай мідним тазом як завжди, їде усе Вниз, будуй базу, з того що ти маєш, що було Колись, був у церкві, багача в душі шукав, та Подивись Ти мертвий блукач, але мрія жива, тож Посміхнись, для цієй землі – ти користь, як жнива, Опавший лист у тлі простору чекаєш, не стримуй, не стримуй тиск, це твої проблеми,але хтось вже давно вмер із них, тож посміхнись!
Руді волосся осені флешбек, як босими По листві дощем обосцяним, до самих сосен Відголосок вів, боявся самоти, та зна чим тоді, Вдалось втекти від дорослості, Проблеми Х’юстон? лишимось у космосі.
Та все одно, прокинусь в цій кімнаті допитів Кати мої – це досвіди мишей та котиків Вродливих, не хочу, але треба вижити. В клітці, а ти дивись і їж це, Курва, тисніть сильніше!
Тямить голова, язик не лепече, Мова дурним – ворожнеча. Жнива зійшли, на полі небезпечно. За мідний таз присяде муза З часом потемніють вуса Колись були друзями, Та з’їхали з глузду.
Посміхнись. Нехай мідним тазом як завжди, їде усе Вниз, будуй базу, з того що ти маєш, що було Колись, був у церкві, багача в душі шукав, та Подивись Ти мертвий блукач, але мрія жива, тож
Посміхнись, для цієй землі – ти користь, як жнива, Опавший лист у тлі простору чекаєш, не стримуй, не стримуй тиск, це твої проблеми, але хтось вже давно вмер із них, тож посміхнись!
Усіх вижинеш, Зрада щодня, брешеш собі але радієш, що поспиш нарешті За ці три тижні. Прокидаюсь у новому тілі, всевишній голос каже – ми ж не цього хотіли. Голос руйнує, це норма, це фенікс завжди тліє але не сьогодні. Повір та прийми себе, як дитя господнє. Рівно дихай, тримай ритм! Стати справжнім, треба жити Помилки, це вчитель, Іспит завтра, сьогодні зачинено…
Посміхнись. Нехай мідним тазом як завжди, їде усе Вниз, будуй базу, з того що ти маєш, що було Колись, був у церкві, багача в душі шукав, та Подивись Ти мертвий блукач, але мрія жива, тож
Посміхнись, для цієй землі – ти користь, як жнива, Опавший лист у тлі простору чекаєш, не стримуй, не стримуй тиск, це твої проблеми,але хтось вже давно вмер із них, тож посміхнись! Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Зніми окуляри, досить вірити у знаки На все давно забив, та твір мушу дописати Побачив лярву в неадекваті під припаратами, страчені души, що хочуть одне одного наїбати.
як справи, психонавти?
Сам обираєш як жити, не збити, Біль "колесами" навіть джипу, потрапив В угар де всім весело, де щемить пику, допоки хлопці з терикона мені пишуть "як ти"? Місто у хлів перетворилось, навколо миши перелякані, без честі і гідності під одним прапором. Зібрав до купи те що зберегти вдалося Козаки загрались, Розбійники поховали язики у сраки.
Вітер чипає волосся вустами, Досить панує жорстокість, Діти дорослими стануть Віра наосліп, надія геть зовсім Втратила голос і пам’ять, Єва ж не просить Адама боротись, Здалося, то манять Твої запитання, маленькій філософ, відкриють оману у космос. Забудь, що говорять очі хворі, Вивчивши закони, Чвориш безаконня. Знаєш, те що помниш, Вигляд маєш втомлений. Троє суток – це один вівторок Скільки сук, притворів, Маєш мати бронік, на своїй території.
Обіцяєш по любе, Чуйка наїбе. Час витрачаєш на людей, загубив себе. руки вгору в саме небо що з тобою, що зі мною? Це плацебо? Це плацебо.
Феодот Січневий
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Війна.. змінилось все навколо.. Ракети, бомби, літаки летять Не чути більше сміху в дитсадках і школах Лише сирени в небі кожен день гудять..
Дитинство вкрадене у всіх дітей.. Не видно більше радості в очах їх У серці замість казки один плач Вони запам’ятають це назавжди
Вогонь палає, страх, розчарування,втома "За що це нам?" Питають дітлахи А сина, батька, брата вже немає дома Вони тепер у списках…не живих
Молитви підіймаються до Бога "Спаси і збережи їх, я молю" В очах- надія , серце б’ється строго І сльози капають у тишу, як росу
Та скрізь цей страх, пробивається світання І голос правди, з білю, но живий Ми збережемо все: добро, кохання Бо Україна- в серці назавжди. Семенець Діляра
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
If you’re bad, then I’m good? That makes no sense. You love me — So I love you. We liked each other, We’re not yin and yang. Just be yourself, And let’s love each other. Let’s drop the games, No masks, no shame. No need for roles, No need for blame.
Your hand in mine — It’s not a test. No wrong or right, Just do our best.
If storms arrive, We’ll face them too. Not "me" or "you" — Just us, just true. Нео
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Дев’яте травня. День пам’яті, не свято. День, коли сліз, а не горілки в чарку наливають багато. День, коли заради миру різні нації Вибрали в чорноземі лежати. Ми знаємо й пам’ятаємо, не забудемо — Іменем у камені насічемо Дідів, братів, синів, заплаканих матерів, Сестер і онуків, Які вирішили не байдужими бути — Життя віддати, на захист — взамін. Надіючись, що настане довгоочікуваний мир.
Дев’яте травня — це не свято, День смерті, болю, материнських сліз. День кожного героя, хто за свою душу Світ від нацизму зберіг, Мир і спокій у душу приніс, Переступивши у забуття Власного дому поріг, Залишивши сім’ю Заради захисту від ворогів.
Я не прошу вас святкувати Чи цей день відміняти — А прошу пам’ять загиблих Мовчанням вшанувати. Степан Морський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Час іде, і дні минають Скоро літо вже буде А мені чомусь не радо Вся моя душа гуде. То останній рік у школі Далі я не буду тут І від цього мені лячно Бо незнаю куди йду Я боюсь, боюсь цього Я боюся, тому що я незнаю Що мене чекає та, І від цього мені лячно, Просто лячно. тай усе… Zedin
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 10.05.2025.
