Є в світі різний брат,
Не маючи фізичних вад.
Живе у світі різний брат:
Має зір, а він сліпий,
Має слух, а він глухий,
Голос є, а він німий.
Якщо підводить брата зір- йому знайдеться поводир,
Він проведе його повсюди.
Йому розкаже про весь Мир.
Як має слух, а він глухий, то не біда,
Викладемо на папері
Та доведем реальність всіх подій.
Але якщо фізичних вад немає,
А по житті глухий, сліпий, німий-не варто витрачати зусиль без міри,
Не покладай надмірних на нього ти надій,
Хоч, може, десь і криється той шлях незримий.
Але йому ти не відкриєш правди,
Він правдою на даний час ранимий.
10 травня 2025 року
В. Є. Панченко

Голос зозулі в лісі, щебет,
Весняна зелень у росі,
Струмка приємний,
ніжний клекіт
Поміж дерева і кущі.

Яскравий промінь
в хащі рветься,
Пробігши кронами униз,
Барвінок стелиться-плететься,
На мох, пеньки старі заліз.

Повсюди квіти ніжні, милі,
Струнка, не топтана трава…
А там, далеко, річка, хвилі,
Самотній млин біля горба.

09.05.2025.
Ганна Зубко

Заспівай, матусю, заспівай,
Як було тоді колись в дитинстві,
Сизая голубонько моя.
Хто поверне дні оті чудесні,

Коли пісня й усмішка твоя
Й руки працьовиті душу гріли?
Образ твій як сонечко сія,
Ти ж, мов ангел, моя рідна й мила.

Бо застерігаєш скрізь від зла
Та від вчинків необдуманих спиняєш.
Хоч душа давно на Небесах,
Ти зі мною поруч завжди, мамо.

2016 р.

Пов’янув цвіт, й душа зів’яла,
Дерева інші вже, сумні,
Колись це близько
не сприймала,
А тепер боляче мені.

Все озираюся, нещасна,
В своє минуле, ті літа,
Де жила молодість та згасла,
А з нею ніжність, доброта.

Весна буятиме ще цвітом,
На іншу смугу вік ступив,
Та йде зимою, а не літом,
Хто б що не думав, говорив.

05.05.2025.
Ганна Зубко

В травневім ранку щебіт лине,
Вітрець з садка його приніс,
Свій цвіт каштан
ось-ось вже скине,
Понад дорогою що зріс.

Похмурість неба плаче, схоже,
Краплі дощу вже на вікні,
А я не плачу, не поможе,
Не допоможе це мені.

І дощ іде, без вітру, тихо,
У душу сум його проліз,
Ще є біда, ще поруч лихо,
Але немає в мене сліз.

05.05.2025.
Ганна Зубко

Гроза умила вікнам очі,
Усе скупала, змила бруд,
У сонний ранок, після ночі,
Стежки калюжами ведуть.

Не стало вітру із грозою
І яскравішим стає схід,
Стікають краплі вниз сльозою,
Відбивсь в болоті перший слід.

04.05.2025.
Ганна Зубко

Сховатись в тінь,
до верб присісти,
Думки зібрати у пучок…
Угледів промінь, хотів злізти,
Та впав стрілою у ставок.

Скупавшись, бігав між травою,
Біля болота теж пробіг,
Потім піском і знов водою,
І біля ніг моїх приліг.

До сонця раптом вгору скочив,
Де кликав захід вже, манив,
Забрав думки, а чи наврочив,
А чи в ставку тім утопив.

03.05.2025.
Ганна Зубко