На зустріч шторму
Я лечу.
Мене звуть Лесі, я бурчу.
Я крикну в вирій:
Гей, хто там?
Там десь мій дядько під ґрунтами,
Лежить солдатиком в труні.
1я думаю:
Про нього – усі ці дні.
Я знаю, що смерті не боявсь він.
Та я боюсь.
Але лечу на крилах страху.
Врятувати своє життя –
Від краху.
Helen

Я вірю, що закінчиться війна!
Всі війни закінчуються однозначно!
Закінчиться це кровопролиття,
Всіх так чекають рідні,
Всі Вам вдячні!
Я загадала цифру «23»,
Чекаю її щомісяця, щороку.
Надіюсь Перемир’я прийде
І в Україні запаную спокій та свобода всюду!

17.05.2025

Зазалентінова Алла Миколаївна

Твой мир, ну полон красоты!
И ты, об этом, наверное не знаешь.
Я буду как великие вожди, идти и на пролом стремясь к победе, я завоюю все твои миры, от глубины морей до самой крайней точки.
Я буду помнить каждый поцелуй, и буду строить тайные стратеги, чтоб повторить тот самый день, когда практически пришел к победе.
Анастасія Козир

І промінь сонця червеневий, в погляді завис. Сидить дівчина на траві, та споглядає щось у небі,та в далені крізь всі думки, лунають вибухи страшенні.
І знає кожен хто в тот час, хто біля неї чи окраїн, як б‘ється серце, як втомлено воно дихає.
Десь там, на іншій стороні земля палає у вогні, не чутно співу солов’їв та повсякчас стріляють.
Лютує звірем, душа рве, за нашу землю, за героїв що не бояться у вогні давати відсіч на полі бою .
Анастасія Козир

Все життя жила щасливо я,
Не знаючи що таке війна
Але вона прийшла в мою країну
У мою рідну Україну,
І завдала шкоди усім нам.
Багато забрала життів,
Людей, тварин..
Немає слів.
Одне бажання для усіх
Щоб в пеклі весь згорів їх рід!

Стейсі

Її очам цей смуток дуже личить.
Наче поглинули усе трагічне.
Ввібрали в себе всі вистави, де б не було щасливеньких закінчень –
В театр, на такі вистави, збігається чимало глядачів.

Але який би жанр не обрала,
Жодні роди і види не допомогли.
Актори грали вкрай погано,
Ніхто не вірив в ці казки.
Тому в житті ніхто не дослухав її сценарії, здебільшого сумні.

Буває іноді, видніється відгомін горя в погляді її,
Та вже якось все це невчасно.
Нема більше проблеми в глядачі.
Просто тепер вона вважає,
Що її очам цей смуток дуже личить.
Юлія

Світлий день долає ранній захід сонця.
Вже й морок поступається надії, поважно уклонившись до землі.
Усі уважно слухають, чи не повернулись перелітні ще птахи,
Чи не співають свої оди ще весні?
Долілиць! Сдавайся сіре небо!
Віддай тепло, нехай пройдуть яскраві промінці.
Вже хочу відчувати запах чистої озерної води,
Вже хочу чути теплий вітер, що летить, здіймаючи нагору пелюстки.
Юлія

Намалюй мені ті зорі, що сяяли в ту ніч,
У ту мить, як біля моря бачились ми віч-на-віч.
Де попіл від цигарок відлітав у небеса,
Де віяв вітер, а по щоці текла сльоза —
Кришталева і прозора, та для серця — мов комора.
Де не видно і не чути,
Де боїшся вже відчути
Всі ті муки і страждання —
Ось таке твоє кохання.
Дарина

Кому ще треба розказати,
Щоб зрозуміти треба час,
Що скоро знов почнеться все
І знов пройдем ми це.
І кому яке там діло,
Що тут гинем ми і не можем
Нічого вдіяти із цим.
Чому лише ви глядачі
Кому ви брешете що буде все
Коли? Коли все закінчиться?
Чи хочете сказати,
Що ви не вдієте нічого
І що просто так нам помирати.
Ми просто хочем жити тут,
Спокійно без напруги
Без кожної хвилини болю.
Чому ми маєм це терпіти
І чому нам треба це терпіти
Ми маєм свій світлий шлях
Свою долю і бажання
А зараз ми не маємо нічого.
І хто сказав що ми щасливі
Ви бачили хоч раз щасливу мить
Звісно ви не бачили, бо нема її
Нема і довго ще не буде.
Це вам там добре,
Але ви не знаєте всієї правди
Що коїться на нашій Батьківщині
І кому призначені ці слова!
Артем

Ти моя гордість, мрія і натхнення
Любов та, що на небі зіркою сіяла
Опора, що замінить мені ногу
Шматок серця без якого жити я не здатен

Відданість моя вічна, як і всесвіт
Віра сильніша за обман
З тобою відчуваю себе потрібним
Живу заради тебе до кінця

Хто зна